ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1246/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської": Віценко А.Т.,
ТОВ "Патера Україна": не з`явився,
Корпорації "Альтіс-Холдінг": Казаренко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Грек Б.М., Отрюх Б.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 (суддя Пасько М.В.) в частині в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг"
у справі № 910/1246/21
за заявою Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 відкрито провадження у справі за заявою Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера України" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника.
2. У межах зазначеної справи 12.03.2021 Корпорація "Альтіс-Холдинг" (далі - Кредитор) подала заяву з грошовими вимогами до Боржника на суму 45870292,93 грн (далі - Заява).
3. Заяву мотивовано наявністю заборгованості Боржника перед Кредитором за договором підряду №ТРЦХ-01-АХ від 30.04.2013 (далі - Договір-1) у розмірі 3845409,48 грн; за договором субпідряду №ТД-29 від 27.12.2013 (далі - Договір-2) у розмірі 5791509,64 грн; за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 (далі - Договір-2), з урахуванням договору про переведення боргу №АХ/А від 31.05.2013 (далі - Договір переведення боргу), у розмірі 36233373,81 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. Датою останнього платежу за Договором-1 є 15.10.2014.
5. На підтвердження наявності боргу за Договором-1 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.
6. Натомість згідно з актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 заборгованість Боржника перед Кредитором погашена повністю.
7. Датою останнього платежу за Договором-2 є 18.12.2014.
8. На підтвердження наявності боргу за Договором-2 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.
9. Договором про переведення боргу встановлена позовна давність у 15 років.
10. На підтвердження наявності боргу за Договором-3 Кредитор надав акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2019. Інформація щодо наявності боргу станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника відсутня.
11. Відповідно до пункту 3.1 Договору-3 договірна вартість робіт є твердою (обумовлена незмінною вартістю етапів робіт відповідно до зведеного кошторису (додаток №1)) і становить 3647202,72 грн, крім того ПДВ (20%) - 729440,56 грн. Усього з ПДВ - 40376643,26 грн згідно з переліком робіт за зведеним кошторисом.
12. Зведеного кошторису Кредитор не надав. Водночас сума всього з ПДВ, вказана у Договорі-3, є помилковою та не відповідає результату математичного додавання вартості робіт і ПДВ (3647202,72 + 729440,54 = 4376643,26 (грн)).
13. Відповідно до банківських виписок Кредитор перерахував грошові кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс" на загальну суму 36959536,33 грн.
14. У додатках до договору переведення боргу зазначено, що станом на 01.05.2013 заборгованість ТОВ "Альтіс" перед кредитором за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 складає 38944082,30 грн. 31.05.2013 проведено операцію переведення боргу на загальну суму 2710708,49 грн. Заборгованість ТОВ "Альтіс" перед Кредитором станом на 31.05.2013 складає 36233373,81 грн.
15. Також до Договору-3 додано довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2009 року на загальну суму 1399759,81 грн.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023, зокрема, визнано кредитором Боржника Корпорацію "Альтіс-Холдинг" на суму 270714,96 грн, з яких 4540,00 грн - вимоги першої черги, 266174,96 грн - вимоги четвертої черги; відмовлено Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором Боржника на суму 45604117,97 грн.
17. Судові рішення мотивовано тим, що за вимогами в сумі 9636919,12 грн, заявленими на підставі Договору-1 і Договору-2, спливла позовна давність, тому вони відхилені на підставі статей 256, 257 Цивільного кодексу України. А грошові вимоги в сумі 35967198,85,85 грн за Договором-3 відхилені через відсутність документів на їх підтвердження.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції про відмову у визнанні вимог Кредитора в сумі 45604117,97 грн, направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
19. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16(12-143гс18), від 18.12.2018 у справі №522/1029/18, від 12.05.2020 у справі №5023/10616/11 щодо застосування положень статей 256, 261, 267, 530 Цивільного кодексу України.
20. Кредитор зазначає, що позовна давність за вимогами, які ґрунтуються на Договорі-1 і Договорі-2 не спливла, адже у них відсутні посилання на початок перебігу позовної давності з дати останнього платежу, а строк повернення авансу не встановлений, тобто визначений моментом пред`явлення вимоги.
21. Кредитор вважає безпідставним посилання судів на акт звіряння розрахунків від 31.12.2020, який не підписаний сторонами, та зазначає про ненадання правової оцінки доданим до Заяви доказам виконання умов Договору-3 на суму 40376643,26 грн.
22. Крім того, на думку Кредитора, в порушення статті 266 Цивільного кодексу України суди застосували позовну давність за заявою не сторони спору, а також застосували дві взаємовиключні умови відхилення кредиторських вимог за Договором-3 - необґрунтованість вимог Кредитора та застосування позовної давності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
24. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
25. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення в частині відмови у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника.
26. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
27. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
28. Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
29. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
30. Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України). У разі залучення підрядником до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) він виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина 1 статті 838 Цивільного кодексу України).
31. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).
32. При цьому положеннями статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду у будь-який час до закінчення роботи (із виплатою підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодуванням йому збитків, завданих розірванням договору) (частина 4); відмовитися від договору підряду та вимагати, зокрема, відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2), або якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (частина 3). Статтями 848, 878, 879 Цивільного кодексу України також передбачено право та обов`язок підрядника відмовитися від договору підряду у відповідних випадках.
33. Згідно з положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
34. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
35. Тобто як замовнику, так і підряднику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору підряду. Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо.
36. Разом з тим главою 19 Цивільного кодексу України передбачено застосування позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
37. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.