ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 926/3347/22
Рогач Л. І. - головуючої, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В.,
Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.
представників учасників справи:
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Верещагіної А. О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" - Шевчука В. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2023 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"
про відшкодування збитків в сумі 3 518 307,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Суть правозастосовного питання, переданого на вирішення Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду
Перед Верховним Судом у цій справі постали питання щодо застосування положень статей 11, 76, 77 та 86 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у такому:
1) чи може обставина (факт) реєстрації податкових накладних, її реквізитів, розрахунків коригування до таких податкових накладних тощо доводитись виключно матеріалами перевірки контролюючим органом, чи такі обставини (факти) можуть доводитись іншими доказами;
2) чи наділений господарський суд повноваженнями самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно порушення податкового законодавства України, застосовуючи норми податкового законодавства.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НАК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про відшкодування збитків у сумі 3 518 307,60 грн.
1.2. Правовою підставою позову позивач зазначив статті 22, 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20, 193, 217, 224- 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України), абзац 3 пункту 198.6 статті 198, абзац 2 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
1.3. Зазначав, що відповідач порушив граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заподіяння позивачу збитків на суму неотриманого податкового кредиту в розмірі 3 518 307,60 грн у зв?язку із неможливістю включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в спірних податкових накладних.
1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказав, що спірні податкові накладні були зареєстровані за фактом надання послуг з моменту отримання від позивача підписаних та належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. 01.07.2019 сторони уклали Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0285-09021, за умовами якого для забезпечення економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за зеленим тарифом надає замовнику (позивачу) послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
2.2. Пунктом 3.1 договору встановлено обов`язок постачальника окрім іншого, здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за зеленим тарифом відповідно до Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.
2.3. Відповідно до пункту 3.3 договору замовник зобов`язаний приймати послугу, яку надає постачальник послуг; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до договору) протягом 5 днів з дня їх отримання.
2.4. Пунктами 4.1, 4.2 договору погоджено, що сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства. Сторони несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації, передбаченої умовами цього договору.
2.5. 01.07.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору, за змістом якої постачальник послуг зобов`язаний зареєструвати відповідно до статті 201 ПК України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов`язаний відшкодувати замовнику суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована постачальником послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків згідно з вимогами статті 201 ПК України.
2.6. На виконання умов договору, відповідачем надані позивачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в тому числі у липні 2019 року, серпні 2019 року та грудні 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: від 31.07.2019 № 1 на загальну суму 8 913 801,14 грн, у т.ч. ПДВ 20% 1 485 633,52 грн.; від 31.08.2019 №2 на загальну суму 9 293 998,98 і грн, у т.ч. ПДВ 20% 1 548 999,83 грн та від 31.12.2019 № 6 на загальну суму 2 902 045,50 грн, у т.ч. ПДВ 20% 483 674,25 грн.
2.7. Суди встановили, що відповідач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні: за актом №1 - податкову накладну № 171 від 30.09.2019, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.10.2019; за актом №2 - податкову накладну № 214 від 30.09.2019, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.10.2019; за актом №6 - податкову накладну № 1 від 20.01.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2020.
2.8. Звертаючись з цим позовом, позивач вказує на те, що складені та зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: № 171, № 214 та №1, були зареєстровані з порушенням умов додаткової угоди до договору № 0285-09021 від 01.07.2019 (в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк) та із зазначенням невірного обов`язкового реквізиту як дата складання, що потягло за собою заподіяння позивачу збитків на суму неотриманого податкового кредиту в сумі 3 518 307,60 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Чернівецької області рішенням від 17.01.2023 у задоволенні позову відмовив.
3.2. Рішення мотивував тим, що позивач не надав суду доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, а відтак не довів наявність причинного зв`язку між неотриманою ним сумою податкового кредиту та діями відповідача.
3.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.05.2023 залишив без змін зазначене рішення суду.
3.4. Зазначив, що вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 29.05.2023 ПрАТ "НАК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 (повний текст складений 12.05.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
4.2. Підставами касаційного оскарження зазначило неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 526 ЦК України, статей 224- 226 ГК України. При цьому скаржник мотивує необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, щодо застосування положень ПК України (пункт 201.10 статті 201), який застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
4.3. Обґрунтовує необхідність відступу тим, що Верховний суд у постанові від 12.03.2018 № 918/216/17 помилково застосував до спірних господарських відносин 2016 року положення ПК України, що діяли до 01 січня 2015 року. Отже і позиція Західного апеляційного господарського суду ґрунтується на хибному застосуванні положень податкового законодавства.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.
5.2. Зазначає, що суди попередніх інстанцій у справі № 926/3347/22, на відміну від Верховного Суду у постанові від 12.03.2018 № 918/216/17, застосували чинну на момент виникнення спірних правовідносин редакцію ПК України, у якій також відсутня фраза, про наявність якої зазначає позивач, а саме "яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту", що в свою чергу свідчить про спростування хибності на думку позивача позицій судів попередніх інстанцій.
6. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
6.1. Верховний Суд ухвалою від 16.06.2023 відкрив касаційне провадження у справі № 926/3347/22 за касаційною скаргою ПрАТ "НАК "Укренерго" та призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні, а ухвалою від 19.07.2023 справу передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.
6.2. Зазначив, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду розглянув справу № 916/334/22 за позовом Державного підприємства до Товариства про стягнення збитків. Позовні вимоги у справі № 916/334/22 обґрунтовані вчиненням відповідачем податкового правопорушення в частині складання та реєстрації податкової накладної, а також внесення коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, що потягнуло за собою понесення позивачем збитків, оскільки останній втратив право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.
6.3. Отже, правовідносини у справах № 916/334/22 та № 926/3347/22 є подібними.
6.4. Зі змісту постанови від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 (зокрема, пункти 5.15, 5.17, 5.18) вбачається, що залишаючи в силі рішення судів про відмову у позові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, зокрема за обставин, коли цей платник податків (відповідач, продавець товарів) вніс коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/20686/20.
6.5. Висновував, що суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб`єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою.
6.6. Вказане, за висновком Верховного Суду, спростовує доводи скаржника стосовно того, що господарський суд наділений повноваженнями самостійно встановити наявність чи відсутність у діях відповідача ознак їх протиправного характеру стосовно порушення податкового законодавства України, зокрема, щодо складання та реєстрації податкової накладної, а також внесення коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної. Фактично Верховний Суд у зазначеній постанові зробив висновок про те, що як обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, так і правова оцінка щодо правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності платника податків, мають здійснюватися не судом, а податковим органом за наслідками податкової перевірки.
6.7. Не погоджуючись з наведеними висновками, колегія суддів, передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, врахувала, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, з огляду на що зазначила про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.
6.8. Ухвалою від 17.08.2023 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв справу до розгляду.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та заперечення на неї, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
7.2. За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
7.3. Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
7.4. Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
7.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
7.6. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
7.7. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
7.8. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
7.9. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
7.10. Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
7.11. 3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені І нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів І послуг; дата отримання платником податку товарів І послуг.
7.12. За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів І послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними І розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні І розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.