ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 357/6367/15-ц
провадження № 61-8282св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило найменування на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КІСWGK00830082 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 36 200 доларів США під 10,08 % річних з кінцевим терміном повернення до23 жовтня 2026 року.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 10 березня 2015 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 25 807,98 доларів США, з яких: 23 387,26 доларів США - тіло кредиту; 1 722,31 доларів США - проценти; 424,10 доларів США - комісія; 274,31 доларів США - пеня.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 25 807,98 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 560 807,41 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 рокупозов задоволено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 560 807,41 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього суду від 02 липня 2015 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 у липні 2022 року подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Посилання ОСОБА_1 на те, що 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та Компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, а тому на час звернення (06 травня 2015 року) до суду з цим позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" не мало права вимоги до неї за Кредитним договором, не заслуговують на увагу, оскільки на підставі договору від 21 лютого 2007 року банк взяв на себе зобов`язання з обслуговування іпотечних активів, в тому числі нести відповідальність за всі судові провадження, що стосуються кредитів на тих рахунках, де баланс залишається непогашеним, для чого названою компанією позивачу надано право подавати позов до компетентного суду з повноваженням на ведення справи в судах усіх інстанцій. На виконання вказаного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" також було видано довіреність від 10 березня 2010 року.
Крім того, 14 квітня 2016 року відповідно до договору викупу (відступлення) прав вимоги, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі", відбулося зворотнє відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь банку.
Таким чином, на час пред`явлення позову у травні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" діяло на підставі згаданої довіреності від 10 березня 2010 року як довірена особа Компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" з повноваженнями позивача, в тому числі правом стягнення коштів, а після укладення договору викупу (відступлення) права вимоги за Кредитним договором від 14 квітня 2016 року банк набув статусу позивача, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність у ПАТ КБ "ПриватБанк" права вимоги.
На підставі викладеного апеляційний суд виснував, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є належним позивачем у цій справі, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 643/16175/15.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 травня 2023 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1111/6765/12, від 18 липня 2019 року у справі № 623/488/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 161/10757/15, від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15, від 07 травня 2020 року у справі № 202/4346/15.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що як на час звернення до суду з цим позовом, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" не було особою, права якої порушуються, не визнаються або оспорюються, тому не мало права вимоги до неї як позичальника за Кредитним договором.
Крім того, Компанія "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, а тому не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти, комісію та пеню.
Аргументи інших учасників справи
У серпні 2023 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду.
07 серпня 2023 року справа № 357/6367/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що 23 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило найменування на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 36 200 доларів США, з яких: 30 000 доларів США - для придбання житла, 6 200 доларів США - на сплату страхових платежів у випадку та згідно з порядком, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, з кінцевим терміном повернення до 23 жовтня 2026 року (том 1 а. с. 12-13).
Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачена плата за користування кредитом у вигляді процентів у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, проценти за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до пункту 6.2 цього договору. Періодом сплати вважається період з "20" по "26" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 353,89 доларів США, для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, процентами, винагородою, комісією.
Згідно з пунктом 3.2 Кредитного договору при порушенні зобов`язань із погашення кредиту, передбачених пунктами 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 1,68 % на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше ніж 1 грн за кожний день прострочення.
Занаданим ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунком станом на 10 березня 2015 року в позичальника ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 25 807,98 доларів США, з яких: 23 387,26 доларів США - тіло кредиту; 1 722,31 доларів США - проценти; 424,10 доларів США - комісія; 274,31 доларів США - пеня (том 1 а. с. 5-11).
Апеляційним судом також встановлено, що 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та Компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, до названої компанії перейшло право вимоги як первісного кредитора за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за зобов`язаннями відповідача за Кредитним договором (том 1 а. с. 87-119). На підставі цього договору до Державного реєстру іпотек внесені відомості про зміну іпотекодержателя ЗАТ КБ "ПриватБанк" за іпотечним договором від 23 жовтня 2006 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1, на Компанію "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (том 1 а. с. 83, 84, 225-249).
21 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та Компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" укладено договір про обслуговування іпотечних активів, пунктом 3.2 якого встановлено обов`язок ЗАТ КБ "ПриватБанк", як обслуговуючої установи: вносити відповідні записи на дебет і кредит згідно з умовами відповідних кредитів (пункт 3.2.1. (і)); стягувати щомісячні платежі, що належать до сплати позичальниками за кредитами (пункт 3.2.1. (іі)), а також передбачено інші повноваження, пов`язані з обслуговуванням раніше укладених кредитних договорів між позичальниками та банківською установою, в тому числі і за укладеним між сторонами у цій справі Кредитним договором (том 1 а. с. 176-195).
Згідно з пунктом 5.3 вказаного договору обслуговуюча установа докладає усіх обґрунтованих зусиль з метою стягнення усіх платежів та несе відповідальність за всі судові провадження, що стосуються кредитів на тих рахунках, де баланс залишається непогашеним.
Пунктом 4 Додатку № 1 до цього договору передбачено, що ЗАТ КБ "ПриватБанк", як обслуговуюча установа, подає позов у компетентний суд та розпочинає судове провадження з правом ведення справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з довіреністю від 10 березня 2010 pоку, компаніями "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" та "Ті-Ем-Еф Трасті Лімітед" уповноважено ПАТ КБ "ПриватБанк" діяти від імені довірителя або іншим чином, та замість нього, зокрема, користуватися будь-якими та всіма правами позивача, відповідача або третьої особи в українських загальних, господарських або адміністративних судах будь-якої інстанції, а також у будь-якому українському або іноземному арбітражному провадженні; стягувати будь-які кошти або інші активи, що підлягають сплаті емітенту в якості кредитора та іпотекодержателя за кредитними договорами або договорами іпотеки (том 2 а. с. 131-145).
14 квітня 2016 року між Компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір викупу (відступу) прав вимоги, за яким до ПАТ КБ "ПриватБанк" знову перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за Кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 (том 2 а. с. 124).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.