ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 592/11227/20
провадження № 61-6833 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,представник позивача -адвокат Сінько Ольга Аркадіївна,відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", ОСОБА_2,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (далі - ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ"), ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В. (далі - приватний нотаріус Пономарьова Д. В.), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (зокрема, виключена первинна позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі продажу нижчезазначеної квартири, укладеного 25 червня 2020 року між відповідачами), просив:
1.1. скасувати рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Пономарьової Д. В.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 червня 2020 року (індексний номер 52846133), яке стосується реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) - запис про право власності від 25 червня 2020 року за номером 37057478 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2109233159101) (далі - рішення реєстратора від 25 червня 2020 року);
1.2. витребувати у ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 спірну квартиру.
2. Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Банк "БІГ Енергія" (далі - ВАТ "Банк "БІГ Енергія") в особі директора Сумської філії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" укладений кредитний договір № 07639, згідно із яким, враховуючи додаткову угоду до нього від 02 квітня 2008 року, позивач отримав від цього банку кредит у сумі 38 757,00 доларів США на придбання спірної квартири зі сплатою відсотків у розмірі 12,7 % річних і кінцевим терміном повернення боргу - 12 жовтня 2022 року (далі - кредитний договір від 12 жовтня 2007 року).
3. Позивач набув право власності (державна реєстрація - 20 березня 2008 року) на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним 18 березня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Созіданіє". Спірна квартира є єдиним житлом для нього та його сім`ї, до складу якої входить його неповнолітня донька, місцем їх реєстрації.
4. 02 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, відповідно до якого спірна квартира передана в іпотеку для забезпечення зобов`язань позивача за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року (далі - договір іпотеки від 02 квітня 2008 року).
5. Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 24 лютого 2010 року № 97 з 01 березня 2010 року відкликана банківська ліцензія у ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ініційована процедура ліквідації цього банку. 27 травня 2011 року у зв`язку з припиненням діяльності Сумської філії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та передачею кредитної справи до головного банку рахунки для сплати були змінені і позивач перестав сплачувати зазначений кредит.
6. 23 грудня 2011 року ВАТ "Банк "БІГ Енергія" направило позивачу вимогу про дострокове повернення всього залишку кредитних коштів за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року та припинення цього договору. Цю вимогу позивач отримав 06 січня 2012 року. А 05 травня 2012 року ВАТ "Банк "БІГ Енергія" звернулося до суду з позовом про стягнення суми кредитних коштів та відсотків за ними, у тому числі за тими, строк сплати яких не настав, передбачених кредитним договором від 12 жовтня 2007 року.
7. 19 червня 2012 року цей позов ВАТ "Банк "БІГ Енергія" був задоволений рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми у справі № 1806/6131/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2012 року. Зокрема, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк "БІГ Енергія" борг за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 406 024,44 грн.
8. Позивач взагалі був позбавлений права погасити заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, оскільки кредитор був ліквідований, від інших осіб не надходило жодних повідомлень з приводу відповідного кредиту.
9. 09 вересня 2020 року невідомі особи залили клеєм дверний замок спірної квартири, відключили автомат електропостачання в цій квартирі. На дверях залишили наклеєний аркуш з номером телефону НОМЕР_1 та написом " Подзвони". У цей час дома була неповнолітня донька позивача, яка злякалась. Викликана поліція зафіксувала ці правопорушення.
10. 01 жовтня 2020 року із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що спірна квартира продана ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" ОСОБА_2
11. ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" не дотрималось вимог договору іпотеки від 02 квітня 2008 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, вимог частини другої статті 24 (повідомлення іпотекодавця про перехід права вимоги до нового іпотекодержателя) та статті 38 (право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про іпотеку). Фактично позивач був позбавлений не тільки права погасити відповідний борг за спірну квартиру, а й переважного права на викуп спірної квартири. Був порушений мораторій на примусове відчуження житла, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті (пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127). ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" безпідставно отримало дублікат договору іпотеки від 02 квітня 2008 року. За таких обставин позивач звернувся до суду з уточненими позовними вимогами.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2021 року позов задоволений. Суд скасував рішення реєстратора від 25 червня 2020 року та витребував у ОСОБА_2 з передачею у власність ОСОБА_1 спірну квартиру.
13. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення, посилаючись на статтю 24, частину першу статті 35, статті 36 та 38 Закону про іпотеку, тим, що ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" не дотрималось вимог цих статей та пунктів 3.1.4.-3.1.6, пункту 5 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року. Зокрема, позивач не отримував від ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" як іпотекодержателя письмових повідомлень про порушення обов`язків за відповідними договорами, не отримував вимогу про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та не отримував попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру.
14. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону про іпотеку щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
15. Також згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про мораторій) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
16. Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин справи спірна квартира підпадає під дію Закону про мораторій, є єдиним житлом позивача. Отже, відчуженням цієї квартири на підставі договору іпотеки від 02 квітня 2008 року були порушені вимоги Закону про мораторій.
17. Посилаючись на встановлені обставини справи та статті 8, 34, 35, 53 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат", підпункти 1.1 та 1.2 пункту 1 глави 22 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" як набувач права вимоги за договором іпотеки від 02 квітня 2008 року не є особою, за дорученням якої чи щодо якої вчинялася нотаріальна дія щодо посвідчення цього договору, а тому відсутні достатні правові підстави для видачі ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" дубліката цього договору іпотеки. Видача відповідного дубліката цьому відповідачу була безпідставною, оскільки він не входить до кола осіб, які мають право на його отримання. Це відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/19062/17. Отже, нотаріус незаконно видав дублікат договору іпотеки від 02 квітня 2008 року та вчинив на підставі нього нотаріальні дії.
18. Договір купівлі-продажу спірної квартири від 25 червня 2020 року, укладений між відповідачами (далі - договір купівлі-продажу від 25 червня 2020 року), є недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України), оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 203 ЦК України. Але позивач не є стороною цього договору купівлі-продажу, тому відповідним способом захисту є витребування спірної квартири - віндикаційний позов. Цей спосіб захисту порушених прав не суперечить вимогам законодавства.
19. Вимога позивача про скасування рішення реєстратора від 25 червня 2020 року відповідає умовам частини третьої статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про держреєстрацію речових прав).
20. Розподіл судових витрат здійснений відповідно до результатів розгляду цієї справи.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
21. Постановою Сумського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційна скарга ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" задоволена. Апеляційний суд скасував рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2021 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.
22. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що позивач при зверненні до суду з позовом в первісних позовних вимогах зазначив про недійсність договору купівлі-продажу від 25 червня 2020 року на підставі статей 203 та 215 ЦК України. В подальшому позивач змінив позовні вимоги, зазначивши, що оскільки він не є стороною цього договору купівлі-продажу спірної квартири, тому на підставі статті 388 ЦК України, замість визнання його недійсним, просить витребувати спірну квартиру у ОСОБА_2, відповідно до статті 26 Закону про держреєстрацію речових прав скасувати рішення реєстратора від 25 червня 2020 року.
23. Згідно із пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 9) не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
24. Договір купівлі-продажу від 25 червня 2020 року не є нікчемним, вимога про визнання його недійсним позивачем в даній справі не заявлена. Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК України, він є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання цього правочину недійсним. Позивач не оспорив перший правочин про відчуження спірної квартири, а відразу заявив вимогу про її витребування на підставі статті 388 ЦК України, що не відповідає наведеним роз`ясненням Верховного Суду України.
25. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Апеляційний суд вказав, що аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16. Також він послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
26. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
27. Позовна вимога про скасування рішення реєстратора від 25 червня 2020 року є похідною від вирішення спору щодо правомірності правочину, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру.
28. Розподіл судових витрат здійснений відповідно до результатів розгляду справи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
29. 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "БІГ Енергія" був укладений кредитний договір № 07639, згідно із яким, враховуючи також додаткову угоду від 02 квітня 2008 року, ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 38 757,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12,7 % річних на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Кінцевий термін повернення кредиту - 12 жовтня 2022 року.
30. 18 березня 2008 року ОСОБА_1 набув право власності на трикімнатну квартиру № 61 ( АДРЕСА_4 ) на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Созіданіє" договору купівлі-продажу, яке було зареєстроване 20 березня 2008 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
31. 02 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) на забезпечення виконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року був укладений договір іпотеки, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Нагорною Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3063, згідно із яким іпотекодержателю в іпотеку передана спірна квартира, на купівлю якої виданий відповідний кредит.
32. Постановою НБУ від 24 лютого 2010 року № 97 було прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ліквідацію цього банку з 01 березня 2010 року.
33. 23 грудня 2011 року ВАТ "Банк "БІГ Енергія" направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всього залишку кредитних коштів за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, оскільки він не виконує вимоги цього договору. Іпотекодавця було попереджено про те, що в разі невиконання вимоги іпотекодержатель розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Цю вимогу ОСОБА_1 отримав 06 січня 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
34. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 червня 2012 року у справі № 1806/6131/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2012 року, був задоволений позов ВАТ "Банк "БІГ Енергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк "БІГ Енергія" борг за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 406 024,44 грн; пеню за період з 20 січня 2012 року по 21 березня 2012 року: від суми непогашеного кредиту у сумі 8 120,95 грн, за прострочення сплати відсотків у сумі 2 497,34 грн; 3 % річних за цей період у сумі 296,06 грн, усього - 418 711,79 грн та 3 282,00 грн відшкодування судового збору.
35. Згідно із інформацією НБУ, оприлюдненою на його офіційному сайті, 02 квітня 2015 року НБУ прийняв рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ "Банк "БІГ Енергія".
36. 08 січня 2014 року між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" в особі його ліквідатора та ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки від 02 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Горобинською Г. А. та зареєстрований у реєстрі за № 16.
37. 25 червня 2020 року між ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, посвідчений приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1286. Цього ж дня приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В. за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2020 року.
38. Договір купівлі-продажу від 25 червня 2020 року був укладений на підставі дублікату (виданий приватним нотаріусом Нагорною Н. В.) договору іпотеки від 02 квітня 2008 року, про що зазначено у пункті 2 цього договору купівлі-продажу.
39. Відповідно до витягу із паспорта ОСОБА_1, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_5, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 02 квітня 2008 року. ЇЇ загальна площа не перевищує 140 кв. м. Іншого нерухомого майна у власності позивача немає, а згоди на відчуження спірної квартири він не надавав.
40. Пункт 1.4 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року передбачає, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у власності (користуванні) іпотекодавця.
41. Відповідно до пункту 3.1.4 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу.
42. Пункти 3.1.5 та 3.1.6 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року передбачають, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором іпотеки або за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу, визначену підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 цього договору іпотеки. Порядок такого способу задоволення визначається пунктом 5 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання.
43. Пункт 5.1 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року встановлює, що у разі порушення іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення не менш ніж у 30 денний строк.
44. Згідно з пунктом 5.4 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому пунктом 5.5.1 цього договору іпотеки.
45. Відповідно до пункту 5.5.1 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим договором іпотеки, або за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання і передбачають передачу іпотекодавцем права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону про іпотеку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
46. У липні 2022 року ОСОБА_4, представляючи ОСОБА_1, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2021 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
47. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року після усунення недоліків касаційної скарги, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
48. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2022 рокуповернута повторно подана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, оскільки процесуальним законом не передбачена можливість одночасного подання учасником справи кількох касаційних скарг на одне і те ж саме судове рішення.
49. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2023 рокусправа призначена до розгляду. А ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року - передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу в контексті захисту прав та інтересів власником предмета іпотеки на цей предмет від загального правового висновку, який у цьому конкретному випадку фактично може зводитися до того, що визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки є неналежним способом захисту відповідних прав та інтересів первинного власника предмета іпотеки, з володіння якого без його волі безпідставно вибув предмет іпотеки до нового набувача, оскільки не призводить до ефективного їх відновлення та захисту. Також Верховний Суд вважав за необхідне відступити від численних висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неефективного (неналежного), на думку суду, способу захисту порушеного права може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
50. Своєю ухвалою від 20 вересня 2023 року (оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 жовтня 2023 року) Велика Палата Верховного Суду повернула цю справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
51. Велика Палата Верховного Суду вважає, що розгляд цієї справи можливий без заявленого відступу від зазначених правових висновків, у тому числі їх уточнення, що означає відсутність підстави для відповідного відступу. Також було вказано, що у справах, про відступ від загального правового висновку щодо оскарження договорів купівлі-продажу майна, яке витребовується, були встановлені інші обставини справи, що не дає підстав для відступу від цього висновку у контексті визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки.
52. 24 жовтня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
53. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення апеляційного суду на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).
54. Також позивач посилається на пункти "а" та "в" частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
55. Зокрема, на думку заявника, при розгляді цієї справи постає питання чи обовʼязково при поданні віндикаційного позову позивач має заявляти позовну вимогу про визнання первинного договору про відчуження його майна, у якому він не є стороною, недійсним. Також заявник вказує на те, що справа має виняткове значення для нього, оскільки він проходить службу у Збройних силах України під час воєнного стану, а спірна квартира є єдиним житлом для його родини, у тому числі неповнолітньої доньки. Його родині нема куди переїхати.
56. ОСОБА_1 уточив свої позовні вимоги, відмовившись від позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 25 червня 2020 року недійсним, відповідно до правових висновків Верховного Суду щодо обрання ефективного способу захисту його порушених прав.
57. Позивач зазначив, що на підставі правових висновків, викладених у постановах Великої Плати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, встановлював належну подібність правовідносин у справах, на які посилається, цій справі.
58. ОСОБА_1 зазначив, що правовий висновок Верховного Суду з приводу того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, що такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 596/17272/15-ц, застосовані апеляційним судом неправильно.
59. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу від 25 червня 2020 року є недійсним правочином, а апеляційний суд не встановив протилежного. Відсутність заявленої позовної вимоги про недійсність цього договору (при тому, що в обґрунтуванні позову це зазначалось) не стає на заваді встановленню його недійсності судом у мотивувальній частині судового рішення, оскільки суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію правовідносин та застосовує норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є ці правовідносини (відповідає правовому висновку, викладеному у пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 209/3022/16-ц). Апеляційний суд цього не врахував.
60. Апеляційний суд також не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду про те, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні стосунки і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, зокрема воно полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, є однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону про держреєстрацію речових прав (пункти 114-116 постанови Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 183/1617/16-ц).
61. Власник з дотриманням вимог, зокрема статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту прав власника (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц). Апеляційний суд не звернув увагу на цей правовий висновок Верховного Суду.
62. Спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними, скасування рішень державних реєстраторів та приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Отже, скасування державної реєстрації права власності та рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсним не матиме наслідком звільнення об`єкту нерухомого майна та усунення перешкод у його користуванні, а тому не відновить порушене право позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу (постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц). Цей правовий висновок Верховного Суду апеляційний суд також не взяв до уваги.
63. Позивач вважає, що апеляційний суд безпідставно послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц здійснений відступ від нього.
64. Також позивач вважає безпідставним посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, оскільки правовідносини цієї справи не є подібними до правовідносин справи, що розглядається.
65. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, зокрема, у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
66. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористався.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
67. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
68. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
69. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).
70. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.