ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 522/8518/20
провадження № 61-109св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Дмитро Сергійович,
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - обслуговуючий кооператив "Шлях",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
у справі за позовом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - обслуговуючий кооператив "Шлях", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура м. Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С., третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - обслуговуючий кооператив "Шлях", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.
В обґрунтування позову прокурор вказував, що 28 жовтня 2010 року територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради (далі - ОМР) та товариство з обмеженою відповідальністю "Берег-Трейд" (далі - ТОВ "Берег-Трейд") уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.
19 січня 2011 року ТОВ "Берег-Трейд" та обслуговуючий кооператив "Граніт" (далі - ОК "Граніт") уклали договір, за умовами якого ОК "Граніт" отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає - 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкта.
У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
16 липня 2015 року орендар ТОВ "Берег-Трейд" розірвав договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року. Зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана орендодавцю.
На час звернення з цим позовом власником земельної ділянки є ОМР, яка в оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.
Під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, встановивши там металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2015 року № 24254541 зареєстровано право власності на машиномісце № НОМЕР_1, як на об`єкт нерухомості, що розташований у будинку АДРЕСА_1, яке однак, не перебуває у вказаному житловому будинку, не побудоване, як окремий об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номера тощо.
Прокурор посилається на те, що машиномісце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, а тому не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації. Фактично спірне машиномісце розташоване на земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, її межі не встановлені згідно вимог чинного законодавства, відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру.
У порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Д. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2015 року № 24254541, а реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірний об`єкт від 10 вересня 2015 року № НОМЕР_2.
Реєстрація права власності на спірне машиномісце відбулася на підставі договору про викуп паю машиномісця № 800/М від 18 серпня 2015 року, укладеного між головою ОК "Граніт" ОСОБА_1. та пайщиком ОСОБА_1 (одна й та сама особа), пунктом 1.2 якого передбачено, що кооператив зобов`язується по закінченню будівництва передати пайщикам машиномісця (у тому числі і за № НОМЕР_1) розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Наполягає на тому, що ОСОБА_1, як голові ОК "Граніт", не могло не бути відомо, що спірне машиномісце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці.
Прокурор наголошує, що реєстрація права власності ОСОБА_1 відбулась із порушенням законодавства, оскільки він набув право власності на неіснуючий об`єкт нерухомості.
На підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2016 року НОМЕР_5 ОСОБА_1 продав вказане машиномісце ОСОБА_2 . Оскільки право власності інших осіб за угодами похідне від законності набуття права власності первісним власником, вищевказаний договір купівлі-продажу є незаконним.
Ділянка, на якій розташоване спірне машиномісце, використовується
ОСОБА_2, на ній розташований металевий навіс, доступ до неї обмежений у зв`язку із встановленням шлагбауму.
ОМР будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у власність або користування не приймала, а існуюча реєстрація права власності на машиномісце порушує права територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розміщене спірне машиномісце.
Військова прокуратура листом від 08 серпня 2018 року повідомила ОМР про вищезазначені порушення законодавства. Проте, отримавши 04 вересня 2018 року вказаний лист, ОМР не вжила жодних заходів на поновлення прав територіальної громади м. Одеси, що є підставою для представництва прокуратурою інтересів територіальної громади м. Одеси в суді.
Прокурор просив суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С., індексний номер №24254541 від 07 вересня 2015 року;
-визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2, видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 ;
-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу № 30 від 28 січня 2016 року машиномісця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 ;
-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 );
-встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721506551101, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
-вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 10 червня 2021 року у задоволенні позову першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реєстрація ОСОБА_1 права власності на машиномісце, розташоване на спірній земельній ділянці, відбулась на підставі наданих ним державному реєстратору документів, перелік яких визначений чинним законодавством України, необхідних для прийняття державним реєстратором рішення відносно об`єкта нерухомого майна - машиномісця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Жодний із зазначених документів, виходячи з предмета спору та доказування, не є спірним по справі відносно їх оформлення та укладання.
ОСОБА_1 як інвестор (пайовик) коштів у будівництво комплексу багатоквартирних будинків, у якого на підставі договірних відносин із забудовником, виникло майнове право на машиномісця, оформив право власності на підставі договору від 18 серпня 2015 року № 800/М, який не оскаржувався та є дійсним.
Прокурор не довів, що машиномісця власників (членів) ОК "Шлях" та, зокрема, спірне машиномісце № НОМЕР_1, не входять до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК "Граніт".
Місцевий суд також вказав на відсутність у матеріалах справи доказів того, що спірне машиномісце № НОМЕР_1 (та інші) незаконно збудовані ОК "Граніт". Суд встановив, що обставини будівництва комплексу багатоквартирних будівель за вказаною адресою, введення цього комплексу в експлуатацію, наявність незаконно збудованого ОК "Граніт" нерухомого майна, а також правомірність правовідносин пайового внеску відповідача ОСОБА_1, як інвестування у будівництво саме машиномісць (зокрема, спірного машиномісця № НОМЕР_1 ) не входять до предмета спору та доказування по цій справі.
Прокурор не обґрунтував та не надав відповідних доказів наявності підстав для зупинення реєстратором розгляду заяви чи зупинення державної реєстрації прав або для відмови у проведенні державної реєстрації, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не могло не бути відомо, що спірне машиномісце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, а зазначена обставина не перевірена органом державної реєстрації, не може бути підставою для визнання проведення такої реєстрації незаконною. Законодавством не передбачений обов`язок здійснення перевірки державним реєстратором місця розташування нерухомого майна чи з`ясування наявності або відсутності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташовується таке майно, а, навпаки, зазначеними нормами законодавства встановлена презумпція правильності зареєстрованих відомостей.
Прокурор не зазначив яким актам цивільного законодавства суперечить оскаржуване ним рішення про державну реєстрацію прав; підстав для визнання його незаконним і скасування не навів.
Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про скасування рішення реєстратора є неефективним способом захисту, оскільки у цій вимозі одночасно не зазначена вимога про припинення відповідного речового права, зареєстрованого за відповідачем.
Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Отже, правовстановлюючим документом на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машиномісце № НОМЕР_1 у цій справі є договір про порядок викупу паю машиномісця від 18 серпня 2015 року, на підставі якого видане спірне свідоцтво на право власності та дійсність якого може бути підтверджена (не підтверджена) судом при вирішенні спору щодо дійсності зазначеного договору. Оскільки договір від 18 серпня 2015 року у справі не є спірним та не визнаний недійсним, то й свідоцтво, яким було оформлене відповідне право, не може бути визнане незаконним.
Прокурор не довів наявності у відповідачів ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні договору купівлі-продажу спірного машиномісця № НОМЕР_1, стороною якого не була ОМР. Тому посилання на доведеність неправомірних дій відповідачів, що направлені на самовільне зайняття земельної ділянки, на якій розташоване спірне машиномісце є необґрунтованими та безпідставними, а тому вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Твердження прокурора, що земельна ділянка, на якій розташоване машиномісце № НОМЕР_1, зайнята самовільно ОСОБА_1, оскільки не надавалася для користування за цим призначенням є недоведеним та спростовується матеріалами справи. Спірне машиномісце (та інші машиномісця) збудовано на земельній ділянці, що обслуговує ОК "Шлях", право на нього виникло як на об`єкт інвестування за договором про порядок викупу паю машиномісця від 18 серпня 2015 року, відноситься до збудованого ОК "Граніт" комплексу багатоквартирних будівель (основної речі), а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 376 ЦК України.
Прокурор не довів існування предмета, стосовно якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 14 кв. м, із її точними лінійними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація).
Суд дійшов висновку, що в діях відповідача ОСОБА_2 відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки вона стала власником машиномісця на підставі договору купівлі-продажу та правомірно ініціювала одержання спірної земельної ділянки у користування.
Прокурор та ОМР не надали стверджуючих пояснень із посиланням на відповідні докази, в чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував заходи позбавлення права власності відповідача. Суд звернув увагу на те, що знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, доказів здійснення контролюючими органами яких матеріали справи не містять.
Суд встановив, що обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично не призводить до відновлення порушених прав, а, навпаки, призведе до недотримання справедливої рівноваги.
Суд вважав, що строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню, виходячи з того що позов прокурора є недоведеним.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано. Позов першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимога позивача звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, в контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України та витребування у власність ОМР в порядку статей 387, 388 ЦК України.Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння ОМР без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, наявні правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України, що призведе до ефективного захисту прав власника земельної ділянки.
Оскільки пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем, а також оспорювання ланцюга договорів щодо цього майна не є необхідним для ефективного відновлення його права суд апеляційної інстанції вказав, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав ОМР.
Розглядаючи подану ОСОБА_1 20 жовтня 2020 року заяву про застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що принаймні з вересня 2016 року ОМР було відомо про наявність на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, оскільки 29 серпня 2016 року ОМР отримала лист ОК "Шлях", в якому останнє повідомило про розташування на вказаній земельній ділянці машиномісць від НОМЕР_3 до НОМЕР_4, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3в інтересах ОМР звернувся до суду з позовом 27 травня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Приморського районного суду міста Одеси.
На підставі ухвали Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 08 листопада 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі прокурор як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц та постановах Верховного Суду: від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/8520/20, від 27 січня 2021 року у справі № 205/4349/16-ц та від 09 лютого 2022 року у справі № 522/13732/20.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси, яка її у власність чи користування відповідачам не передавала, задоволення позовних вимог призведе до відновлення порушеного права територіальної громади.
Прокурор посилається на помилковість застосування судом апеляційної інстанції положень статей 387, 388 ЦК України та безпідставність визнання позовних вимог віндикаційними, оскільки позов за своєю суттю є негаторним, а тому при розгляді справи застосуванню підлягає стаття 391 ЦК України.
Прокурор також наголошує на помилковості висновку місцевого суду про здійснення державної реєстрації права власності на машиномісце у відповідності до вимог чинного законодавства внаслідок неправильного застосування судом під час розгляду справи положень статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також пункту 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Безпідставна відмова місцевого суду у задоволенні позовних вимог у касаційній скарзі пояснюється незастосуванням судом положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та статей 152, 212 ЗК України, оскільки спірне машиномісце фактично не є об`єктом нерухомості, право на яке підлягало державній реєстрації, та у відповідача ОСОБА_1 не виникло право на оформлення земельної ділянки у власність або користування, що свідчить про фактичне самовільне захоплення землі.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 через свого представника надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильність висновку апеляційного суду, що заявлений прокурором в інтересах ОМР позов по своїй суті є віндикаційним, оскільки ОМР втратила статус як фактичного так і юридичного володільця спірної земельної ділянки.
Наголошує, що ОМР ще у 2016 році знала про можливі порушення свого права внаслідок розташування на належній місцевій громаді земельній ділянці машиномісць, оскільки була ознайомлена із документами на право власності на них.
ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість доводів позовної заяви про те, що спірне машиномісце не є об`єктом нерухомого майна, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації права власності на машиномісце вказана, зокрема, довідка з Адресного реєстру міста Одеси. При цьому резервування адреси здійснюється для об`єкта нерухомого майна, а довідка надається юридичним департаментом ОМР. Крім того, серед документів, наданих відповідачем державному реєстратору, містився технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, доказів виготовлення якого з порушенням встановлених вимог прокурором не надано.