Постанова суду № 522/3239/20 від 30.11.2023 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями та бездіяльністю органів досудового слідства,...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 522/3239/20

провадження № 61-14117св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Котовська місцева прокуратура Одеської області, Державна казначейська служба України, Одеська обласна прокуратура,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Котовської місцевої прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями та бездіяльністю органів досудового слідства, прокуратури і суду.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Одеської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 765 126 грн та витрати зі сплати правничої допомоги за попереднім розрахунком у розмірі 7 900 грн.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про стягнення судових витрат разом з актом виконаних робіт та квитанцією зі сплати послуг адвоката у розмірі 9 200 грн, в якій останній просив суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 292 856,90 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 9 200 грн у рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Представник Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2021 року змінено та стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування шкоди 292 451,65 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

28 червня 2023 року Державна казначейська служба України звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, яка обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, проте при ухваленні постанови апеляційним судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з апеляційним переглядом справи.

Заявник зазначає, що Державна казначейська служба України сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 11 476,89 грн, а оскільки за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку оскаржуване рішення змінено, то виникла потреба у вирішенні судом питання розподілу судових витрат, пов`язаних з апеляційним переглядом справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції і мотиви його прийняття

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року клопотання Державної казначейської служби України про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Прийнято додаткову постанову.

Зобов`язано компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 16,07 грн в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд виходив з того, що постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у даній справі оскаржуване судове рішення змінено та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Зокрема, вимоги апеляційної скарги Державної казначейської служби України задоволено на 0,14 %. Питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення постанови апеляційного суду від 20 червня 2023 року судом не вирішувалось.

Оскільки судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, враховуючи співвідношення задоволених позовних вимог (0,14 %) до сплаченого заявником судового збору (11 476,89 грн), на користь Державної казначейської служби України підлягає поверненню судовий збір за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 16,07 грн (11 476,89 грн х 0,14 %).

Між тим, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат, тому Державна казначейська служба України має право на компенсацію суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 16,07 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 9 200 грн у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 454/908/16-ц, постановах Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15, від 26 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 25 жовтня 2019 року у справі № 826/13270/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 820/4280/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 200 грн, понесених в суді першої інстанції, за рахунок Державного бюджету України. До позову було додано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Також заявник зазначає, що звертався до суду з клопотанням про стягнення на свою користь витрат на правничу допомогу у розмірі 9 200 грн, понесених в суді першої інстанції, з обох відповідачів, проте судами це не взято до уваги.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року Одеська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вказує, що позивач заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному суді, не подавав, а тому апеляційний суд не вирішував таке питання.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить жодного обґрунтованого доводу щодо застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено Верховним Судом.

У жовтні 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зазначає, що 27 жовтня 2023 року на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 від 25 жовтня 2023 року щодо виконання виконавчих листів Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/3239/20 стосовно стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування шкоди 292 451,65 грн та стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 9 200 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказує також, що задоволення касаційної скарги призведе до подвійного стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 у вересні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справа № 522/3239/20 надійшла до Верховного Суду 27 жовтня 2023 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Одеської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунка Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду у розмірі 765 126 грн та витрати зі сплати правничої допомоги за попереднім розрахунком у розмірі 7 900 грн.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з актом виконаних робіт та квитанцією зі сплати послуг адвоката у розмірі 9 200 грн, в якій останній просив суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200 грн.

Державна казначейська служба України та ОСОБА_1 оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

28 червня 2023 року Державна казначейська служба України звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву Державної казначейської служби України про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у даній справі рішення суду першої інстанції змінено та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Зокрема, вимоги апеляційної скарги Державної казначейської служби України задоволено на 0,14 %. Питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення постанови апеляційного суду від 20 червня 2023 року судом не вирішувалось.

Оскільки судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, враховуючи співвідношення задоволених позовних вимог (0,14 %) до сплаченого апелянтом судового збору (11 476,89 грн), на користь Державної казначейської служби України підлягає поверненню судовий збір за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 16,07 грн (11 476,89 грн х 0,14 %).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

................

Перейти до повного тексту