ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 216/7637/21
провадження № 61-5692св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2022 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в складі колегії суддів Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 31 січня 2020 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22030000286750, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі потреби в розмірі 74 400 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% річних на строкову заборгованість за кредитом, 56 % річних - на прострочену заборгованість, а також комісії за обслуговування кредиту: з 31 січня 2020 року до 30 травня 2021 року - 5 % від суми кредиту; з 31 травня 2021 року до 30 серпня 2022 року - 4 %; з 31 серпня 2022 року до 29 листопада 2023 року - 3 %; з 30 листопада 2023 року до 31 травня 2025 року - 1,95 %, на строк кредитування - 60 місяців (далі - кредитний договір).
Позивач зазначав, що позичальник у порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконала, кредитні кошти вчасно не повертала, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.
Так, станом на 21 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає 99 761,35 грн, з яких: 67 450,06 грн - заборгованість за строковим кредитом; 4 478,53 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 0,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 27 832,40 грн - заборгованість зі сплати комісії.
Посилаючись на викладене, АТ "Банк Кредит Дніпро" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2020 року № 22030000286750 у розмірі 99 761,35 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області своїм рішенням від 09 листопада 2022 року позов АТ "Банк Кредит Дніпро" задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2020 року у розмірі 71 928,94 грн, з яких: заборгованість за строковим кредитом - 67 450,06 грн; заборгованість за простроченим кредитом - 4 478,53 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 0,35 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що 31 січня 2020 року між сторонами укладено кредитний договір, а також погоджено паспорт споживчого кредиту та графік платежів.
Враховуючи відсутність оплати за вказаним кредитним договором з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за строковим та простроченим кредитом, а також заборгованості за простроченими відсотками.
Разом з тим, місцевий суд зазначив, що нарахована відповідачу комісія за послуги, що супроводжують кредит у розмірі 27 832,40 грн не узгоджується з положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", а саме, що такі умови договору по відношенню до споживача є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про стягнення комісії, АТ "Банк Кредит Дніпро" оскаржило його до апеляційного суду.
Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 29 березня 2023 року рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" про стягнення комісії за кредитним договором змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд виходив з того, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
В постанові апеляційного суду також зазначено, що відповідно до змісту оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору та змісту положень пункту 6.8.3 Загальних умов кредитування розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", чинним на час укладення оспорюваного договору, дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Апеляційний суд зробив висновок, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому таке положення є нікчемним.
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2023 року, АТ "Банк Кредит Дніпро" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченої комісії та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14?53цс21), постановах Верховного Суду від: 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), 18 серпня 2021 року у справі № 761/25669/15-ц (провадження № 61-20856св19), 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 (провадження № 61-263св21), 17 серпня 2022 року у справі № 295/3522/20 (провадження № 61-2009св21), 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", тому умова кредитного договору щодо сплати позичальником комісії не є нікчемною.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду у квітні 2023 року АТ "Банк Кредит Дніпро".
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Справа № 216/7637/21 надійшла до Верховного Суду 19 травня 2023 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 31 січня 2020 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22030000286750, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі потреби в розмірі 74 400 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% річних на строкову заборгованість за кредитом, 56 % річних - на прострочену заборгованість, а також комісії за обслуговування кредиту: з 31 січня 2020 року до 30 травня 2021 року - 5 % від суми кредиту; з 31 травня 2021 року до 30 серпня 2022 року - 4 %; з 31 серпня 2022 року до 29 листопада 2023 року - 3 %; з 30 листопада 2023 року до 31 травня 2025 року - 1,95 %, на строк кредитування - 60 місяців.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 74 400 грн, відповідач у свою чергу належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість.
Станом на 21 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає 99 761,35 грн, з яких: 67 450,06 грн - заборгованість за строковим кредитом; 4 478,53 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 0,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 27 832,40 грн - заборгованість зі сплати комісії.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісії. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суди установили, що 31 січня 2020 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умовами якого (пункт 1.2 та розділ 4) передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за розрахунково-касове обслуговування).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що нарахована відповідачу комісія за послуги, що супроводжують кредит у розмірі 27 832,40 грн не узгоджується з положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", а саме, що такі умови договору по відношенню до споживача є несправедливими.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з урахуванням меж перегляду, виходив з того, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Пунктом 1.2 кредитного договору від 31 січня 2020 року передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту: з 31 січня 2020 року до 30 травня 2021 року - 5 %; з 31 травня 2021 року до 30 серпня 2022 року - 4 %; з 31 серпня 2022 року до 29 листопада 2023 року - 3 %; з 30 листопада 2023 року до 31 травня 2025 року - 1,95 % від суми кредиту.
За змістом положення пункту 6.8.3 Загальних умов кредитування розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" (версія 14.0), чинними на час укладення оспорюваного договору, визначено, банк здійснює обслуговування кредиту (здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS?повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості тощо) та стягує плату за обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії.