ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 463/3533/18
провадження № 61-340св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Маслей Ірина Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 31 травня 2022 року у складі судді Стрепка Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Маслей І. Г. (далі - приватний нотаріус Маслей І. Г.) про визнання заповіту недійсним на підставі статей 215, 1257 Цивільного кодексу України.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу належить на праві власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Зазначав, що 1/3 частки вказаної квартири належить ОСОБА_3, яку він успадкував після смерті ОСОБА_4 . Інша 1/3 частки квартири належала ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказував, що звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги, дізнався, що 16 грудня 2017 року його сестра ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маслей І. Г., згідно з яким усе належне їй майно вона заповіла ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважав, що заповіт складено з порушенням волевиявлення заповідача, оскільки за станом свого здоров`я ОСОБА_5 не могла самостійно підписати вказаний заповіт.
Зазначав також, що ОСОБА_5 тривалий час хворіла, відмовлялась від лікування, що свідчить про те, що вона не усвідомлювала значення своїх дій. За нею здійснював догляд її чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого її доглядав ОСОБА_6 .
Вказував, що згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 14 червня 2018 року ОСОБА_5 хворіла в період 2016-2017 років.
Позивач зазначав, що на час складення заповіту ОСОБА_5 не могла писати правою рукою, а лівою рукою - не вміла, тому не могла особисто підписати заповіт.
Щодо факту підробки підпису ОСОБА_5 на заповіті та її паспорті подано заяву в поліцію та відкрито кримінальне провадження № 12018140040001145.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт, складений ОСОБА_5 від 16 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Маслей І. Г., недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27 червня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належала померлій ОСОБА_5 .
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 31 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано накладений ухвалою суду від 27 червня 2018 року арешт на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_5 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями свідків позивачем не доведено наявності причинно?наслідкового зв`язку між хворобою спадкодавця ОСОБА_5 і неможливістю нею усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладення спірного заповіту.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду міста Львова від 31 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які б підтверджували порушення прав позивача, як спадкоємця за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 31 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14 (провадження № 14-84цс18) та постанові Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди необґрунтовано дійшли висновку щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту родинних відносин із заповідачем.
ОСОБА_1 зазначає, що суди не оцінювали заповіт на предмет нікчемності.
Також заявник вказує, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, зокрема матеріалами справи підтверджено відсутність волі спадкодавця на складення заповіту, оскільки остання не могла власноручно його підписати. Щодо факту підробки підпису ОСОБА_5 на заповіті та її паспорті подано заяву в поліцію та відкрито кримінальне провадження № 12018140040001145.
Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги наявність цього кримінального провадження, залишили без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення його розгляду, допустивши порушення норм процесуального права.
Також посилається на те, що суди не встановили фактичних обставин справи через відсутність документів спадкової справи, не перевірили наявності заяв про прийняття спадщини, заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину тощо. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 06 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Личаківського районного суду міста Львова.
У березні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що згідно з дублікатом свідоцтва про право власності № Л14473 від 28 травня 2001 року квартира АДРЕСА_1 набута у власність шляхом приватизації ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (а. с. 29 т.1).
16 грудня 2017 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати їй на день смерті і на що матиме право на день смерті, заповіла ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03 січня 2018 року (а. с. 22 т. 1).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті № 1188/17 від 02 січня 2018 року ОСОБА_5 тяжко хворіла (а. с. 23 - 24 т. 1).
Захворювання ОСОБА_5 підтверджуються медичною картою амбулаторного хворого, виписками з медичної карти амбулаторно хворого № 507 від 24 лютого 2017 року, № 265 від 14 червня 2018 року, а також показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 .
Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр" від 12 квітня 2019 року № 257 ОСОБА_5 не зверталась за медичною допомогою, на лікуванні не перебувала, дані про неї в канцер-реєстрі відсутні (а. с. 149 т. 1).
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27 червня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_5 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 13 серпня 2019 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: Яким був характер та ступінь психічного здоров`я ОСОБА_5 станом на 16 грудня 2017 року? Чи могла (в якій мірі) ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання заповіту 16 грудня 2017 року?
19 вересня 2019 року Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" надіслав ОСОБА_1 рахунок № 28 з реквізитами на оплату за проведення вказаної експертизи.
ОСОБА_1 звертався до суду з клопотанням про звільнення його від сплати за проведення цієї експертизи у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки інших доходів крім пенсії по інвалідності він не отримує, та просив покласти зазначені витрати на державу.
Личаківський районний суд міста Львова листом від 04 грудня 2019 року повідомив заявника, що посмертна судово-психіатрична експертиза призначена судом за клопотанням ОСОБА_1, обов`язок зі сплати витрати на її проведення покладено на заявника, чинним законодавством не передбачено можливості оплати проведення експертизи за рахунок держави в такій категорії справ, тому згадане клопотання не може бути задоволено.
16 грудня 2019 року на адресу суду надійшов лист завідуючого відділенням судово-психіатричної експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" Гуцала В. Й., у якому вказано, що у зв`язку з несплатою за проведення заявленої експертизи матеріали справи будуть повернуті без виконання.
17 грудня 2019 року матеріали справи повернено до суду без виконання експертизи.
Також у жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив суд поставити питання: Хто виконав рукописний запис та підпис в заповіті, посвідченому приватним нотаріусом Маслей І. Г. 16 грудня 2017 року? Чи виконані запис та підпис в заповіті особисто ОСОБА_5 чи запис від її імені підроблено? Чи відповідає запис і підпис документа даті, в яку він був підписаний (16 грудня 2017 року)?
У підготовчому судовому засіданні 22 лютого 2019 року позивач заявив відмову від клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою своїх порушених прав зазначав те, що заповіт від 16 грудня 2017 року складений ОСОБА_5 всупереч вільному волевиявленню заповідача та підписаний іншою особою.
Посилаючись на частини першу - четверту статті 1257 ЦК України, позивач вказував, що у разі визнання судом недійсним заповіту від 16 грудня 2017 року, будуть відновлені його спадкові права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. А згідно з частиною третьою цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251?1252 цього Кодексу.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсність якого встановлена Законом). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.