ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 452/1405/21
провадження № 61-3143св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Іванов Олег Олександрович, на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у складі судді Карнасевич Г. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка під будинком, площею 0,2305 га, кадастровий номер 4624287200:01:001:1373. З північної сторони земельна ділянка межує із землями загального користування - проїздом.
Позивач вказував, що за проїздом розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_2, кадастровий номер № 4624287200:01:001:0272, площею 0,1159 га.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Зазначав, що відповідач зі сторони спірного проїзду частково встановив нову огорожу на бетонному фундаменті, яка виступає за межі існуючої старої огорожі. Вказаною огорожею звужено заїзд до домоволодіння позивача та захоплено частину земельної ділянки загального користування, в результаті чого створені перешкоди ОСОБА_1 у користуванні проїздом, оскільки новоутворена ширина проїзду не дозволяє йому здійснювати заїзд своїм транспортом до його домоволодіння.
ОСОБА_1 також посилався на відповідь Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 27 липня 2020 року № 472, в якій зазначено, що цей проїзд "є історично складений, де ширина його становить різні розміри на початку заїзду та в кінці заїзду. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 ширина проїзду згідно абрису від АДРЕСА_1 становила 4,20 м, а в кінці проїзду 3,20 м. Даний проїзд знаходиться на землі загального користування Ралівської сільської ради та у власність не передавався".
Позивач вказував, що згідно з доданим до позовної заяви абрисом ширина проїзду з АДРЕСА_1 між домоволодіннями № 28 і № 30 складає 4,20 м, в кінці - 3,20 м, а всередині проїзду розмір зазначений - 3,20 м.
Відповідно до висновку експерта від 19 березня 2021 року № 013/21, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи, встановлено, що ширина проїзду з АДРЕСА_1 складає 4,01 м між зовнішніми фундаментами огорож домоволодінь № 28 і № 30, що є менше зазначеної у листі-відповіді Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області на 0,2 м.
Позивач зазначав, що в кінці проїзду його ширина між фундаментами нової огорожі домоволодіння № 30 і старої огорожі домоволодіння № 28 складає 3,20 м, що відповідає абрису. Проміжні виміри ширини заїзду складають: в місці першого згину нової огорожі ОСОБА_2 - 2,87 м; в районі воріт власника ОСОБА_1 - 3,00 м; в кінці нової огорожі - 2,90 м. Отже, існуюча фактична ширина заїзду зменшена і не відповідає розмірам, зазначеним на абрисі і відповіді Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 27 липня 2020 року № 472.
Зазначав також, що під час дослідження експертом виконано контрольні виміри ширини земельних ділянок з АДРЕСА_3 власників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Ширина земельної ділянки власника ОСОБА_1 складає - 19,7 м, що на 0,2 м менше зазначеної на кадастровому плані (19,9 м) і Державному акті на право приватної власності на землю від 03 листопада 1995 року. Таким чином, встановлення огорожі не вплинуло на ширину заїзду, а навпаки ширина заїзду повинна бути збільшена.
Ширина земельної ділянки відповідача зі сторони АДРЕСА_1 складає 14,6 м, що на 0,15 м більше розміру зазначеного на абрисі. Із урахуванням проведених контрольних вимірів експертом зроблено висновок про те, що має місце порушення межі земельної ділянки відповідачем щодо ширини проїзду загального користування. Ураховуючи, що існуюча фактична ширина заїзду зменшена і не відповідає розмірам, зазначеним на абрисі, земельна ділянка загального користування (проїзд) підлягає відновленню до того стану, який існував до порушення його прав.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), шляхом приведення проїзду між будинками № 28 та АДРЕСА_1 до попереднього стану, демонтувавши встановлену огорожу та відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності реальних перешкод зі сторони відповідача у користуванні землею загального користування - проїздом.
Місцевий суд зазначив, що висновок земельно-технічної експертизи від 19 березня 2021 року № 013/21 не є належним доказом, оскільки у висновку містяться неточні обчислення, які зроблені на підставі наданих позивачем документів, в тому числі, абрису, взятому за основу експертного дослідження.
В рішенні суду вказано, що позивач до позову додав копію будівельного паспорта земельної ділянки на АДРЕСА_1, в якому наявний проект забудови земельної ділянки за цією ж адресою, відведеної ОСОБА_1 01 вересня 2006 року, виконаний комунальним проектно-виробничим підприємством "Райархпроект" і погоджений та підписаний головним архітектором Самбірського району Львівської області, в якому чітко відображено ширину розмірів існуючого спірного проїзду землі загального користування, а саме, на початку заїзду - 4,10 м, а в подальшому - 3,0 м.
Ці розміри є відмінними від тих, які зазначені в абрисі земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 26 червня 2006 року, власником якої є ОСОБА_2,- 4,20 м та 3,20 м відповідно, який експертом взято за основу у висновку експерта від 19 березня 2021 року.
Місцевий суд також зазначив, що позивач, маючи в своєму розпорядженні будівельний паспорт земельної ділянки, в якому одним із документів є проєкт забудови земельної ділянки, відведеної ОСОБА_1, не надав його експерту для проведення дослідження, а надав лише абрис земельної ділянки на АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, що суттєво вплинуло на результати висновку експерта, що в сукупності з іншими обставинами ставить під сумнів правильність інших досліджень, зроблених експертом.
Судом не встановлено порушення правил добросусідства зі сторони відповідача та створення будь-яких перешкод у користуванні даним проїздом позивачу, мешканцям АДРЕСА_1 та мешканцям інших прилеглих вулиць села Ралівки.
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 березня 2022 року резолютивну частину рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року доповнено наступним абзацом: "Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року".
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів порушення його прав у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у матеріалах справи немає доказів, що фактичні площа, конфігурація і розмір приватизованої відповідачем земельної ділянки суперечать даним його правовстановлюючих документів та кадастрового плану, тобто, що земельна ділянка, якою фактично користується відповідач, не є тією, яка передана йому у власність, та що ним захоплено землі загального користування - проїзд.
В постанові вказано, що фактичні площа, конфігурація і розмір приватизованої відповідачем земельної ділянки не суперечать даним його правовстановлюючих документів та кадастрового плану, що також підтверджується листами Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23 вересня 2020 року № 599, від 27 липня 2020 року № 472, згідно з якими ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, яка обгороджена металевою сіткою та забетонованими стовпцями. Вищезгадана земельна ділянка приватизована, межі її не змінювалися. Абрис земельної ділянки не береться до уваги, оскільки ліцензована організація, яка виготовила даний абрис, не повідомила ні представника сільської ради, ні суміжного землекористувача ОСОБА_2 про обміри вищезгаданої земельної ділянки, чим порушено положення статті 159 Земельного кодексу України.
Апеляційний суд також зазначив, що співставлення фактичного розміру земельної ділянки відповідача із абрисом земельної ділянки від 26 червня 2006 року без врахування кадастрового плану та державного акта відповідача слід вважати помилковим та таким, що не свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Іванов О. О., просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 384/407/17 та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що висновок експерта від 19 березня 2021 року № 013/21 за результатами проведення земельно-технічної експертизи є неналежним доказом у справі через наявні в ньому неточні обчислення.
Суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин, не ставив на обговорення сторін питання про допит експерта та не призначив проведення додаткової чи повторної експертизи (стаття 113 ЦПК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій не залучили Ралівську сільську раду, як орган місцевого самоврядування, який відповідає за спірний проїзд.
Суди дійшли помилкового висновку про те, що абрис не погоджений та не затверджений компетентними службами, що це схематичний план, який зроблено від руки, з позначенням даних польових вимірювань, необхідних для побудови точного плану.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Вказував, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Іванов О. О., 06 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
У квітні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4624287200:01:001:0272, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Вказана земельна ділянка межує із землею загального користування - проїздом, яка є власністю територіальної громади Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області.
З другої сторони проїзду (землі загального користування) розташована земельна ділянка позивача на АДРЕСА_1 .
Технічна документація із землеустрою про виконані роботи з підготовки та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 від 2006 року виготовлена Львівською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах (Самбірський районний відділ), містить акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2, на якому позначені всі межі, зокрема, і проїзд, та встановлено і узгоджено межі земельної ділянки ОСОБА_2, які проходять по металевому паркану, встановлені межі не змінювалися (а. с. 83-87).
Відповідно до листа Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23 вересня 2020 року № 599, адресованого Самбірській районній державній адміністрації, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, яка огороджена металевою сіткою та забетонованими стовпцями. Вищезгадана земельна ділянка приватизована, межі її не змінювалися.
За результатами проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гал?Світ" (далі - ТОВ "Гал Світ") земельно-технічної експертизи складено висновок експертки Табунщик Т. Я. від 19 березня 2021 року № 013\21, відповідно до якого: 1) фактична ширина проїзду між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від АДРЕСА_1 складає 4,01 м, в кінці проїзду - 3,20 м; 2) фактичний розмір земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, кадастровий номер 4624287200:01:001:1373, від АДРЕСА_1 не відповідає розміру згідно з кадастровим планом, розмір зменшений на 0,2 м; 3) фактичний розмір земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, від АДРЕСА_1 не відповідає розміру згідно з наданим абрисом. Вказаний розмір збільшено на 0,15 м; 4) має місце порушення межі земельної ділянки ОСОБА_2 щодо зменшення ширини проїзду загального користування.
Також, позивач до позову додав копію будівельного паспорта земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, в якому одним з поданих документів наявний проєкт забудови земельної ділянки АДРЕСА_1, відведеної ОСОБА_1, від 01 вересня 2006 року, виконаний комунальним проектно-виробничим підприємством "Райархпроект" і погоджений та підписаний головним архітектором Самбірського району Львівської області, в якому чітко відображено ширину розмірів існуючого спірного проїзду землі загального користування, а саме, на початку заїзду 4,10 м, а в подальшому - 3,0 м.
Ці розміри є відмінними від тих, які зазначені в абрисі земельної ділянки на АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_2 ) від 26 червня 2006 року - 4,20 м-3,20 м, який експертом взято за основу у висновку експерта № 013/21 від 19 березня 2021 року.
Суди встановили, що експерт при наданні висновку не врахував даних приватизованої земельної ділянки відповідача, не взяв до уваги кадастровий план його ділянки.
Свідок ОСОБА_4 повідомив, що мешканці АДРЕСА_1 та сусіди вільно і безперешкодно користуються спірним проїздом, огорожа земельної ділянки, належної ОСОБА_2, ніяким чином не заважає користуватися даним проїздом, в тому числі, позивач також вільно ним користується, проїжджаючи до свого домоволодіння, не зачіпаючи огорожу сусідньої земельної ділянки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки з іншої сторони проїзду, встановив частково нову огорожу на бетонному фундаменті, яка виступає за межі існуючої старої огорожі, що відділяє його земельну ділянку від проїзду, при цьому посунувши межу та захопивши частину проїзду. Це спричинило перешкоди у користуванні проїздом, оскільки ширина проїзду, що залишилася, не дозволяє позивачу здійснювати заїзд транспортом до його домоволодіння.
На підтвердження позовних вимог, а саме, що дії відповідача призвели до невідповідності фактичної ширини проїзду її розмірам, які визначені у проектній документації, позивач надав суду висновок, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19 березня 2021 року № 013\21.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.