ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 757/35715/19
провадження № 61-14388св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Технофорс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П, Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду зі спільним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" (далі - ТОВ "Технофорс") про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, визнання умов трудового договору такими, що погіршують становище працівників, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що їх було прийнято на роботу до відповідача на посаду менеджером кожного, зокрема, ОСОБА_2 31 травня 2010 року, ОСОБА_1 01 листопада 2010 року та ОСОБА_3 30 грудня 2011 року.
Зазначали, що наказом директора ТОВ "Технофорс" від 12 червня 2019 року № 06/12 їх було звільнено з роботи у зв`язку з систематичним невиконанням трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Зауважували, що до моменту звільнення вони не порушували трудових обов`язків, жодних заходів дисциплінарного стягнення до них з боку відповідача не застосовувалося. Тому будь-яких підстав для звільнення їх з роботи за систематичне невиконання ними трудових обов`язків у відповідача не було.
Крім того, позивачі вказували, що їх було звільнено, у тому числі, за порушення обов`язків, встановлених у договорах про конфіденційність та нерозголошення інформації, датованих 31 серпня та 18 вересня 2018 року, що підписані ними під впливом насильства та заднім числом. Вважали, що вказані умови трудового договору щодо встановлення обов`язків працівників дотримуватися вимог роботодавця про конфіденційність та нерозголошення інформації, а також встановлення відповідальності працівників у вигляді штрафу за розголошення такої інформації є недійсними з огляду на те, що такі умови значно погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю.
Зазначали, що через порушення їх трудових прав з боку відповідача, вони не зацікавлені у продовженні трудових відносин із ТОВ "Технофорс", а підстава їх звільнення, зазначена роботодавцем у наказі, є перешкодою для реалізації їх права на працю. Тому просили суд, крім іншого, змінити підставу їх звільнення на за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (частина третя стаття 38 КЗпП України).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд:
- визнати їх звільнення з роботи з посади менеджерів на підставі наказу ТОВ "Технофорс" від 12 червня 2019 року незаконним та скасувати вказаний наказ;
- визнати умови трудових договорів щодо встановлення обов`язків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дотриматися вимог роботодавця ТОВ "Технофорс" про конфіденційність та нерозголошення інформації, а також встановлення відповідальності працівників у вигляді штрафу за розголошення такої інформації, що викладені у договорах, укладених між ТОВ "Технофорс" та окремо із кожним із них, про конфіденційність та нерозголошення інформації від 31 серпня 2018 року та від 18 вересня 2018 року такими, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, внаслідок чого є недійсним;
- визнати формулювання причин звільнення їх на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням трудових обов`язків невірним. Змінити формулювання їх звільнення, вказавши формулювання звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України;
- зобов`язати ТОВ "Технофорс" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і змінити внесений ТОВ "Технофорс" запис про: "звільнення з посади менеджера на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України", на запис про: "звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано формулювання причин звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з роботи з посад менеджерів ТОВ "Технофорс" 12 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов`язків незаконними.
Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з роботи з посад менеджерів ТОВ "Технофорс", вказавши правильне формулювання звільнення 12 червня 2019 року з роботи з посад менеджерів ТОВ "Технофорс" - за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина третя статті 38 КЗпП України).
Зобов`язано ТОВ "Технофорс" внести зміни до трудових книжок ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про записи: "звільнено з роботи з посади менеджера товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" 12 червня 2019 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина третя стаття 38 КЗпП України)", замість зазначених про: "звільнено з посади менеджера на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України", кожному.
У задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що обставини про розголошення позивачами комерційної таємниці ґрунтуються на припущеннях, зокрема, відповідачем чітко не визначено, у чому саме полягає порушення позивачами вимог трудового законодавства та умов укладених кожним із них договорів, які саме відомості та конфіденційну інформацію було розголошено, кому саме (найменування конкретного підприємства відсутні), в який саме спосіб були розповсюджені відомості, ким конкретно з позивачів та за яких обставин їх було поширено, які дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали причиною розповсюдження комерційної інформації підприємства. Отже, роботодавцем не доведено порушення саме позивачами положень внутрішніх документів, а тому наказ роботодавця від 03 червня 2019 року про оголошення позивачам догани є незаконним і, як наслідок, підстав для звільнення позивачів саме на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у роботодавця були відсутні, оскільки не доведено недбале ставлення позивачів до збереження конфіденційної інформації підприємства.
У позовній заяві позивачі просили суд змінити формулювання причин їх звільнення з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України, не поновлюючи їх на роботі, що узгоджується з частиною третьою статті 235 КЗпП України.
Оскільки судом встановлено безпідставне застосування дисциплінарних стягнень до позивачів та порушення порядку їх застосування і, як наслідок, відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за обставинами, зазначеними ТОВ "Технофорс" у наказі від 12 червня 2019 року, а позивачі не мають наміру продовжувати роботу, суд вважав за можливе, змінити формулювання причин звільнення позивачів з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на звільнення згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України. При цьому суд врахував, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені, та роботодавець не має права самостійно змінювати зазначену ним причину звільнення з роботи.
У зв`язку з тим, що за рішенням суду змінюються формулювання причин звільнення позивачів через встановлені під час розгляду справи порушення роботодавцем трудового законодавства, ТОВ "Технофорс" необхідно зобов`язати в примусовому порядку після запису про незаконне звільнення, зробити такі відповідні записи в трудових книжках ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміни формулювання причини звільнення, після цього навести нове правильне формулювання.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що роботодавець вправі забезпечити правомірне використання та захистити від нецільового використання і розголошення іншими особами інформації, яка має цінність для нього як власника (конфіденційна інформація), шляхом узгодження з найманим працівником відповідних умов її використання та захисту у договірному порядку.
Законодавство надає можливість встановлювати в договірному порядку відповідальність за порушення зобов`язань щодо конфіденційної інформації (надання/ненадання інформації, її використання (розголошення), у тому числі постраждала сторона має право на відшкодування завданих збитків, спричинених порушенням умов про нерозголошення конфіденційної інформації.
За таких обставин суд вважав, що оспорювані договори про конфіденційність та нерозголошення інформації від 31 серпня та 18 вересня 2018 року не погіршують становище ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порівняно із законодавством про працю України, а відступ від положень трудового законодавства не порушує їх законні права та інтереси, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання вказаних правочинів недійсними відповідно до положень статті 9 КЗпП України.
Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 36 ГК України за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, установлену законом.
Шкода, заподіяна внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником, вважається немайновою (абз. 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП України працівник відшкодовує лише пряму дійсну шкоду. При цьому розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (частина перша статті 135-3 КЗпП України).
Отже, законодавство про працю не передбачає можливості покладання на працівника майнової відповідальності (штрафу) за розголошення комерційної таємниці. Тому встановлена у пункті 3.2. відповідальність позивачів у вигляді штрафу (грошове стягнення) є майновою відповідальністю, а не дисциплінарною, у зв`язку з чим така умова договорів від 31 серпня 2018 року та 18 вересня 2018 року суперечить законодавству, а тому є недійсною в силу вимог закону і не потребує визнання її такою у судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ "Технофорс" залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що роботодавець вправі забезпечити правомірне використання та захистити від нецільового використання і розголошення іншими особами інформації, яка має цінність для нього як володільця (конфіденційна інформація), шляхом узгодження відповідних умов її використання та захисту з найманим працівником у договірному порядку.
Таким чином, сама умова про встановлення обов`язків працівників дотримуватися вимог роботодавця про конфіденційність та нерозголошення інформації судом першої інстанції правильно визнана такою, що не погіршує права працівників, оскільки позивачами не зазначено, у чому полягає для них невигідність такої умови.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлена у пункті 3.2. договорів відповідальність позивачів у вигляді штрафу у разі розголошення конфіденційної інформації (грошове стягнення) є майновою відповідальністю, а не дисциплінарною, тому така умова договорів від 31 серпня 2018 року та від 18 вересня 2018 року суперечить законодавству, є недійсною в силу вимог закону, а відтак є нікчемною і не потребує визнання її недійсною у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "Технофорс" про те, що суд, відмовивши у частині позовних вимог, зокрема, у вимозі про визнання звільнення незаконним та скасуванні наказу у зв`язку із недоведеністю цих обставин, не міг відповідно задовольнити вимогу про зміну формулювання підстав звільнення, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції встановлено незаконність звільнення працівників на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, так як не доведено систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовими договорами або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності раніше застосованих до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Проте позивачі не бажають бути поновлені на роботі, як і не бажає їх поновлення на роботі роботодавець, тому підстави для поновлення на роботі, як це передбачено указаною статтею, відсутні (частина третя стаття 235 КЗпП України).
Ураховуючи наведені положення закону зміна судом першої інстанції формулювання підстав звільнення у цій справі не є виходом за межі вимог позову, а є імперативною умовою закону, що зобов`язує суд вирішити трудовий спір і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Тому є безпідставними доводи апеляційної скарги ТОВ "Технофорс" про неможливість зміни формулювання підстав звільнення у разі відсутності доказів звернення з письмовою заявою працівників про припинення трудових відносин до роботодавця.
Оскільки судом першої інстанції встановлено та не спростовано ТОВ "Технофорс" безпідставне застосування до працівників стягнень у вигляді догани та, як наслідок, незаконне звільнення на підставі пункту 3 частини третьої статті 40 КЗпП України, що спонукало працівників на припинення трудових відносин, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зміни формулювання підстав звільнення з посиланням на частину третю статті 38 КЗпП України.
За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства за відповідною нормою частини третьої статті 38 КЗпП України - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд не погодився із доводами роботодавця про необхідність зміни формулювання звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки працівник таку підставу не заявляв.
Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.
Отже, встановивши сам факт порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності зміни формулювання підстав звільнення саме з посиланням на частину третю статті 38 КЗпП України.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ"Технофорс", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржували, а тому в цій частині судові рішення в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року клопотання ТОВ "Технофорс" про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ТОВ "Технофорс" строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ТОВ "Технофорс" про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 рокувідмовлено.
У листопаді 2023 року, після неодноразових нагадувань про виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2021 року, справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ "Технофорс" про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, визнання умов трудового договору такими, що погіршують становище працівників, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ТОВ "Технофорс" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Технофорс"мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши формулювання причин звільнення позивачів з роботи з посад менеджерів ТОВ "Технофорс" 12 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов`язків незаконними, та змінивши підстави формулювання з посиланням на частину третю 3 статті 38 КЗпП України, оскільки такі вимоги позивачі не заявляли. Позивачі, зокрема, просили суд визнати незаконним сам факт звільнення та скасувати відповідній наказ про звільнення, у зв`язку з чим також просили змінити формулювання причин звільнення позивачів на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов`язків невірними і змінити формулювання звільнення, вказавши формулювання звільнення позивачів - звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Відмовивши у частині позовних вимог, зокрема, у вимозі про визнання звільнення незаконним та скасування наказу у зв`язку із недоведеністю цих обставин, суди попередніх інстанцій не могли, відповідно, задовольнити вимогу про зміну формулювання підстав звільнення.
Судом за власною ініціативою визнано порушення роботодавцем трудового законодавства за відсутності доказів зі сторони позивачів про наявність таких порушень. Не встановивши порушення законодавства роботодавцем, відсутні підстави для звільнення працівника згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.
У зв`язку із невизнанням роботодавцем (відповідачем) порушення ним трудового законодавства, висновок суду про необхідність зміни формулювання причин звільнення позивачів згідно з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на звільнення згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України суперечить нормам законодавства, є необґрунтованим, не підтверджений доказами.
Судом не враховано порядок припинення трудових відносин в односторонньому порядку працівником, а саме: наявність письмової заяви про припинення трудових відносин, яка відсутня у матеріалах справи та не подавалася відповідачу як роботодавцю.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на касаційну скаргу ТОВ "Технофорс", в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, - безпідставними. При цьому суд апеляційної вказаним доводам надав правову оцінку. Посилання відповідача на відповідні судові рішення Верховного Суду є безпідставним і нерелевантними до обставин цієї справи.