ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 754/18447/21
провадження № 61-7509 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Спеціальний навчально-виховний комплекс "Мрія" Деснянського району м. Києва, виконуюча обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва, виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Н. В. про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 вересня 2013 року вона працює вихователем у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва, що підтверджується копією трудової книжки.
04 жовтня 2021 року на сайті Міністерства охорони здоров`я України було опубліковано наказ Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року № 2153.
11 листопада 2021 року наказом виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва
Іванченко Н. В. № 219-к її було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення від СОVID-19.
Позивач вважала вищевказаний наказ незаконним та таким, що порушує її права, оскільки у ньому відсутні належні правові підстави. Стаття 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, разом з тим підстава "в інших випадках, передбачених законодавством", не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених у ній працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.
Підстави для відсторонення, що передбачені статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а саме відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не визначено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні. У порушення положень статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" не було надано відповідного подання про усунення особи від роботи компетентним органом для встановлення факту ухилення нею від вакцинації, як посадовою особою.
Унаслідок вищевказаних протиправних дій вона зазнала протиправного втручання в її право на працю, через примушування до щеплення, була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею та піддана дискримінації за ознакою стану здоров`я.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним і скасувати наказ виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Н. В.
від 11 листопада 2021 року № 219-к про відсторонення її від роботи; зобов`язати Спеціальний навчально-виховний комплекс "Мрія" Деснянського району м. Києва поновити її на роботі на посаді вихователя у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва; стягнути зі Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2022 року у складі судді Зотько Т. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Н. В.
від 11 листопада 2021 року № 219-к про відсторонення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва на посаді вихователя. Стягнуто зі Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району
м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час відсторонення, починаючи з 11 листопада 2021 року по 24 лютого 2022 року
у розмірі 52 326,40 грн. Стягнуто зі Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги при розгляді справи
у розмірі 5 000 грн. Стягнуто зі Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва на користь держави судовий збір
у загальному розмірі 1 816 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсторонення від роботи є втручанням у конституційне право людини на працю шляхом його обмеження,
а тому таке обмеження прав дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров`я України.
Оскільки наказ про відсторонення позивачки від роботи прийнято у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога про визнання незаконним і скасування наказу виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Н. В.
від 11 листопада 2021 року № 219-к про відсторонення ОСОБА_1 є обґрунтованою. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення зі Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва
від 24 червня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва судовий збір у розмірі 1 362 грн. Компенсовано Спеціальному навчально-виховному комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 2 724 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва. Згідно із наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до переліку ввійшли у тому числі заклади спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, заклади спеціалізованої освіти та наукові установи незалежно від типу та форми власності. Отже, позивачка належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню
від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Позивач, працюючи вихователем, знаходилася у безпосередньому контакті з значною кількістю дітей та інших працівників, і могла спричинити поширення короновірусної інфекції серед великої кількості дітей та працівників закладу, що свідчить про правомірність оскаржуваного наказу відповідача про її відсторонення.
У цьому випадку індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок
і соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства,
у тому числі дітей, які здобувають освіту в цьому закладі та мають право на безпечний освітній процес; інших працівників цього самого закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення.
Отже, у цьому випадку втручання у відповідні права позивачки має об`єктивні підстави та переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті.
Апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82 цс 22).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, який позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/18447/21 з Деснянського районного суду м. Києва. Підстава відкриття касаційного провадження - пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19 липня
2023 року справу передано судді-доповідачеві - Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
У зв`язку з відставкою судді Яремка В. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Луспеника Д. Д., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного
Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2023 року № 1360/0/226-23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві
Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку лише тому, що вона працювала на посаді вихователя у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Відсторонення позивача від роботи з позбавленням заробітку не було нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в право на повагу до приватного життя.
Відповідачем не надано жодних доказів, що позивачка відмовилася або ухилялася від проходження обов`язкового щеплення.
Щеплення проти хвороби "COVID-19" не передбачено ні Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", ні Календарем профілактичних щеплень в Україні. Суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статті 12 вказаного Закону, які передбачають, що відсторонення від роботи має відбуватися у порядку, встановленому законом, проте постанова Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236, на яку послався суд апеляційної інстанції, законом не є і не може його підмінювати. Судом не враховано право позивачки на таємницю про стан її здоров`я, що включає в себе і заборону вимагати будь-які документи, що стосуються здоров`я.
Доводи особи, яка подала відзив
У липні 2023 року Спеціальний навчально-виховний комплекс "Мрія" Деснянського району м. Києва подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня
2021 року № 2153 позивачка була попереджена про відсторонення від роботи
у випадку непроведення обов`язкової вакцинації. Зазначені вимоги позивачка не виконала та не надала підтвердження щодо наявності протипоказань до вакцинації, у зв`язку з чим її відсторонено від роботи відповідно до положень закону. При цьому права позивачки на працю не порушені, оскільки вони були тимчасово обмежені з огляду на суспільний інтерес, тому що позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 працює на посаді вихователя у Спеціальному навчально-виховному комплексі "Мрія" Деснянського району м. Києва.
Наказом виконуючої обов`язки директора Спеціального навчально-виховного комплексу "Мрія" Деснянського району м. Києва Іванченко Н. В. № 219-к
від 11 листопада 2021 року керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 відсторонено
ОСОБА_1, вихователя, від роботи з 11 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від СОVID-19. Строк відсторонення: до усунення причин, що його зумовили.
Підставу зазначено: повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19 від 27 жовтня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти
COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах "а", "б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня
2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року), керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти
COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова проінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
Судом установлено, що підставою винесення оспорюваного наказу про відсторонення позивачки є повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19 від 27 жовтня 2021 року, тобто остання була письмово повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
Вищевказаними положеннями закону спростовуються доводи касаційної скарги про відсутність у законі вимог щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння,
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази Міністерства охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: