ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
місто Київ
справа № 519/13/17
провадження № 61-10192св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2019 року у складі судді Барановської З. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області від 14 червня 2001 року № 212, мати позивачки ОСОБА_3, яка діяла в її інтересах як неповнолітньої доньки, підписала договір купівлі-продажу № 428/Ю квартири АДРЕСА_1, за яким відчужена зазначена квартира, 1/5 частка якої належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2001 року № НОМЕР_1 .
Позивачка зазначила, що в порушення вимог законодавства ніякого іншого житла на ім`я позивачки батьками придбано не було. Так, батько позивачки
ОСОБА_2 23 липня 2001 року за грошові кошти виручені від продажу вказаної квартири придбав у свою особисту приватну власність квартиру
АДРЕСА_2 . Мати позивачки ОСОБА_3, усвідомивши наявність порушення прав позивачки, як неповнолітньої особи, діючи в її інтересах, звернулась до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 (батька ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )) про поширення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири та визнання квартири спільною сумісною власністю, за участю третіх осіб - ОСОБА_6, виконавчий комітет Южненської міської ради Одеської області. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 16 листопада 2009 року позов задоволений у повному обсязі, вказана квартира визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 .
Оскільки ця квартира придбана батьком позивачки за грошові кошти, які виручені від продажу квартири АДРЕСА_1, 1/5 частка якої належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2001 року № НОМЕР_1, дозвіл на продаж якої наданий рішенням виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області від 14 червня 2001 року № 212, а батько позивачки ОСОБА_2, укладаючи договір купівлі-продажу, не зазначив позивачку, як неповнолітню доньку, у переліку покупців у договорі купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_2, що порушило її майнові права неповнолітньої особи, тому відповідно до вимог частини першої статті 48 ЦК України (у редакції 1963 року) ця угода є недійсною, оскільки не відповідає вимогам закону, у тому числі порушує особисті або майнові права неповнолітніх дітей, з моменту її укладення
(частина перша статті 59 ЦК України (у редакції 1963 року).
Також позивачці стало відомо, що її батько ОСОБА_2 06 червня 2008 року уклав договір іпотеки із Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі -
ЗАТ "ОТП Банк"), за яким передав в іпотеку цю квартиру. Крім того, позивачка дізналась, що на виконанні ВДВС Южненського МУЮ Одеської області знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 722 064,10 грн на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
від 02 лютого 2010 року № 655, яким передбачено звернення стягнення на вказану квартиру.
Отже, позивачка вважає, що порушено вимоги статей 203, 215, 216, 369 ЦК України при укладені цих договорів, оскільки вони суперечать правам та інтересам позивачки, яка була неповнолітньою на момент їх укладення. Відповідно до вимог частини четвертої статті 261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. Позивачка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 23 липня 2001 року, посвідчений державним нотаріусом Южненської міської нотаріальної контори за реєстром № 2243, у частині зазначення ОСОБА_2 одноосібним покупцем квартири, та договір іпотеки від 06 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Южного міського нотаріального округу Одеської області Сарамагою О. Д. за реєстром № 1619, за яким в іпотеку передана квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки позивачкою не заявлено вимог до продавців квартири, які є стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу, тому вимоги
в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири не підлягають задоволенню у зв`язку з неналежним визначенням сторін у позові. Також не можуть бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним недобросовісні дії батька позивачки ОСОБА_2, який передав в іпотеку квартиру, не повідомивши про право власності неповнолітньої дитини на квартиру, яка передана в іпотеку, та без попередньої згоди органу опіки та піклування на його укладення, оскільки право власності на предмет іпотеки у позивачки на момент його укладення був відсутній, а банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної часткової власності позивачці.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки, враховуючи, що на час укладення оспорюваного договору позивачка не була власником спірного майна,
а банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної часткової власності позивачці. Також погодився, що позивачкою не заявлено вимог до продавців квартири, а залучення неналежного відповідача є самостійної підставою для відмови у позові.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі
№ 758/10554/16, Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі
№ 6-1793цс15.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1, а. с. 6).
25 червня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області від 14 червня 2001 року № 212 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 428/Ю, а саме: квартири за адресою:
АДРЕСА_1, між
ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, діюча від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 та
ОСОБА_8, згідно з якого відчужена 1/5 частка квартири, яка належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 2001 року № НОМЕР_1, виданого Фондом комунального майна Южненської міської ради Одеської області.
Батько позивачки ОСОБА_2 23 липня 2001 року уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2,
із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, діючого від свого імені та в і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_13
06 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір № МL-502/081/2008, відповідно до якого йому надано кредит у розмірі 75 000,00 доларів США.
Для забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_2 його зобов`язань, 06 червня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № РМL-502/081/2008, який посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Сарамага О. Д. за № 1619. Предметом договору іпотеки є квартира
АДРЕСА_2, яка на дату укладення договору іпотеки належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Колосковою Т. І., державним нотаріусом Южненської міської державної нотаріальної контори Одеської області 23 липня 2001 року за реєстровим № 2243, зареєстрованого в КП "ЮМТІ" 25 липня 2001 року в реєстровій книзі № 16 пр. під реєстровим № 42 на сторінці № 3 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 квітня 2008 року № 22882340.
Відповідно до пункту 5.1 іпотечного договору ОСОБА_2 вказав, що на момент укладення договору іпотеки перебував у фактичних шлюбних відносинах
з ОСОБА_3 та її згода на укладення договору іпотеки отримана
в установленому законом порядку. Справжність її підпису під заявою засвідчена приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу 06 червня
2008 року Сарамагою О. Д. за реєстровим номером 1617. На квартиру, що передається в іпотеку, малолітні, неповнолітні діти права користування не мають, тому згода орану опіки та піклування на укладення договору іпотеки не потрібна.
16 листопада 2009 року рішенням Южного міського суду Одеської області
у цивільній справі № 2-443/2009 за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про поширення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири та визнання квартири спільною сумісною власністю, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконкому Южненської міської ради, позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
06 травня 2010 року прийнято рішення про реєстрацію права спільної сумісної власності на підставі цього рішення за ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "ОТП Банк" передав ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги за кредитним договором
від 06 червня 2008 року № МL-502/081/2008 укладений з ОСОБА_2, що забезпечений іпотекою за договором іпотеки.
12 вересня 2016 року постановою заступника начальника ВДВС Южненського МУЮ Одеської області відкрито виконавче провадження за виконавчим написом
від 02 лютого 2010 року № 655 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми
у розмірі 722 064,10 грн.
Правове обґрунтування
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
(частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі
у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51
ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови
у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.