ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 932/1140/21
провадження № 61-9957св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Отілла-Дніпро",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що йому на підставі договору дарування від 20 червня 1990 року належало 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 .
Зазначав, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року в межах розгляду справи № 200/15089/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу право власності на 56/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_3 . У подальшому постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року в частині поділу майна подружжя скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалою від 02 липня 2019 року позов залишив без розгляду за заявою позивачки.
Оскільки в процесі оскарження ним рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року ОСОБА_3 внесла отриману частку в житловому будинку до статутного капіталу ТОВ "Оттіла-Дніпро", яке згодом у зв`язку з виходом ОСОБА_2 з учасників товариства передало це майно в її власність, ОСОБА_1 уважав наявними передбачені статтею 388 ЦК України підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Просив суд ухвалити рішення, яким витребувати у ОСОБА_2 на свою користь нерухоме майно, а саме 56/100 часток у житловому будинку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 350 грн.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Установивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для витребування об`єкта, який належав позивачу з дружиною на праві спільної власності з незаконного володіння відповідачки.
Доводи відповідачки про те, що під час розгляду справи № 200/15089/16 з приводу поділу майна подружжя ОСОБА_1 визнав позовні вимоги, в тому числі щодо передання у власність ОСОБА_3 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1, що вказує на відсутність підстав для визнання спірного майна таким, що вибуло з власності позивача поза його волею, суд першої інстанції відхилив з посиланням на те, що судові рішення в справі № 200/15089/16 скасовані судом касаційної інстанції, зокрема, в зв`язку з порушенням судами норм процесуального права. Суд також прийняв до уваги, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 в справі № 200/15089/16 ухвалено за відсутності ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 025 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не заперечував тієї обставини, що він особисто подав заяву про визнання позову в цивільній справ №200/15089/16 за пред`явленим до ним позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Суд зазначив, що ОСОБА_1 посилався лише на те, що згодом після ухвалення рішення в справі №200/15089/16 ним здійснювалися спроби, спрямовані на визнання цього рішення незаконним та його скасування. За висновком апеляційного суду вжиті ОСОБА_1 дії (оскарження рішень судів попередніх інстанцій у справі про поділ майна подружжя, подання скарги до Міністерства юстиції України щодо неправомірної реєстрації права власності за ОСОБА_3 ) свідчить лише про зловживання ним своїми процесуальними правами після визнання позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що під час розгляду справи про поділ майна подружжя ОСОБА_1 надав свою згоду саме на такий поділ майна, за яким право на частку в спірному майні перейшло до ОСОБА_3, а на момент внесення цього майна до статутного капіталу ТОВ "Отілла-Дніпро" позивач право власності ОСОБА_3 не оспорював.
На переконання апеляційного суду місцевий суд не врахував той факт, що позов про витребування майна з чужого незаконного володіння в цій справі спрямований на одержання судового захисту права особою, яка ним зловживала. Оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, яка законним шляхом набула своє майно, покладаючись на добросовісність дій ОСОБА_3, яка внесла майно до статутного капіталу ТОВ "Отілла-Дніпро", а також приймаючи до уваги, що майно вибуло з володіння позивача за його волевиявленням, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування спірного майна з володіння відповідачки.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що після скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 200/15089/16 він повторно зареєстрував за собою право власності на спірне майно (з припиненням такого права у ОСОБА_3 ), проте його колишня дружина все одно внесла нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Отілла-Дніпро", пославшись на те, що в справі №200/10545/19 встановлено протиправність дій державного реєстратора щодо припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та поновлення такого права у позивача. Суд роз`яснив позивачу, що на момент розгляду цієї справи не існує рішення суду, яким скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або про скасування документів, на підставі яких таку державну реєстрацію проведено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу повернути до місцевого суду для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що апеляційний суд в оскарженій постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц.
Також у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд прийняв постанову про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частина перша статті 411 ЦПК України).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд не врахував, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Наполягає на тому, що не погоджувався з таким варіантом поділу майна подружжя, за яким спірна нерухомість перейшла у власність ОСОБА_3 . Посилається на те, що майно було внесено до статутного капіталу ТОВ "Отілла-Дніпро" вже після того, як він звернувся з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду в справі № 200/15089/16. Зазначає також, що йому стало відомо, що до ухвалення рішення суду першої інстанції в справі, яка переглядається, ОСОБА_2 вже не була власником спірного майна внаслідок його безоплатного відчуження на користь ОСОБА_4, в зв`язку з чим він звернувся до місцевого суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Вважає, що за таких обставин суди вирішили питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі в справі.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судові рішення - без змін.
Відзив мотивувала тим, що є добросовісним набувачем нерухомого майна, яке, до того ж, вибуло з володіння позивача за його волевиявленням, що полягало у визнанні позову в справі № 200/15089/16.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, встановлені судами
20 червня 1990 року на підставі договору дарування, посвідченого старшим державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Слободян Е. Б., ОСОБА_1 набув у власність 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року в справі №200/15089/16, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу й поділ майна подружжя та, зокрема, в порядку поділу майна виділено в натурі та визнано за ОСОБА_3 право власності на 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 .
22 жовтня 2018 року ОСОБА_3, яка є засновником ТОВ "Отілла-Дніпро", передала до статутного капіталу товариства 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року в частині поділу майна подружжя скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалою від 02 липня 2019 року позов залишив без розгляду за заявою позивачки.
21 травня 2019 року право власності на спірне майно знову зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №200/15089/16.
11 червня 2019 року на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року в справі №200/15089/16 право власності на спірне майно повторно зареєстровано за ОСОБА_3 та цього ж дня перереєстровано за ТОВ "Отілла-Дніпро" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 22 жовтня 2018 року.
Загальні збори учасників ТОВ "Отілла-Дніпро" 11 червня 2019 року погодили вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства та здійснення їй виплати вартості належної їй частки в розмірі 650 000 грн, що складає 81,25%статутного капіталу, шляхом передачі нерухомого майна, а саме: 56/100 часток у житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 .
11 червня 2019 року право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_2 .
Правове обґрунтування
Правилом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
ЦК України передбачені засади захисту права власності.
Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК Україниправила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.