ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 537/1718/22
провадження № 61-7338св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Білоконь О. В., Олійник А. С., Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2022 року у складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Абрамова П. С., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення невиплаченого заробітку.
Позовна заява мотивована тим, що позивач з 23 вересня 1983 року працює слюсарем-ремонтником виробничого цеху у Виробничому підрозділі "Локомотивне депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" (далі - ВП "Локомотивне депо Кременчук") АТ "Українська залізниця". Представник роботодавця повідомив позивача про обов`язкове профілактичне щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19 та зазначив, що у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 09 грудня 2021 року його буде відсторонено від роботи на строк до усунення причин, що зумовили це відсторонення, згідно зі статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Наказом ВП "Локомотивне депо Кременчук" АТ "Українська залізниця" від 08 грудня 2021 року № 1209/АГ позивача відсторонено від роботи як особу, що відмовляється (ухиляється) від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та не надала жодних медичних документів про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або електронний COVID-сертифікат про одужання з мобільного застосунку "Дія" (з визначеним терміном дії), до моменту усунення причин відсторонення. В наказі визначено, що під час відсторонення оплату праці здійснювати з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці". Наказом ВП "Локомотивне депо Кременчук" АТ "Українська залізниця" від 01 березня 2022 року № 231/АГ ОСОБА_1 допущено до роботи до завершення воєнного стану в Україні.
Позивач вважав, що наказ про відсторонення його від роботи є незаконним та протиправним, оскільки професія слюсаря-ремонтника 5-го розряду господарського цеху не включена до переліку професій, які підлягають обов`язковій вакцинації від COVID?19, а тому у роботодавця відсутні правові підстави примусити його зробити вказане щеплення. Відсторонення від роботи без збереження заробітної плати суперечить положенням Конституції України щодо його прав на працю та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 08 грудня 2021 року № 1209/АГ про відсторонення його від роботи; зобов`язати АТ "Українська залізниця" виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення його від виконання посадових обов`язків за період з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року в розмірі 29 138,55 грн.
Рішенням Крюківського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2022 року позов задоволено. Наказ від 08 грудня 2021 року № 1209/АГ "Про відсторонення від роботи працівників дільниці з ремонту будівель та устаткування" в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1, слюсаря-ремонтника 5-го розряду, визнано незаконним та скасовано. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням від роботи, за період з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року, в розмірі 28 994,95 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно виніс оскаржуваний наказ від 08 грудня 2021 року № 1209/АГ, оскільки наказ Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 01 листопада 2021 року № 2393, яким було розширено перелік професій які підлягали обов`язковому щепленню, набрав чинності лише з 09 грудня 2021 року.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність винесення оскаржуваного наказу, так як роботодавець повинен був забезпечити позивачу можливість пройти медичний огляд, надати підтверджуючі документи та переконатися у відсутності у позивача протипоказань до щеплення, роботодавець не отримав належні докази відмови чи ухилення позивача від профілактичного щеплення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2022 року- без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дії роботодавця в цьому конкретному випадку, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи, оскільки позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника, а відповідна посада не передбачає значну кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); має певну специфіку форми організації праці; умови праці, у яких перебуває працівник, і не збільшують вірогідність зараження COVID-19.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
АТ "Українська залізниця" у травні 2023 року звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 14 грудня 2022 року у справі 130/3548/21, постановах Верховного Суду: від 05 квітня 2023 року у справі № 208/10023/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 686/27893/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 344/19802/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 166/1319/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 452/4325/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Зазначає також, що суди прийняли судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не дослідили належним чином зібрані у справі докази та відповідні пояснення відповідача, що підтверджують нагальну та об`єктивну потребу у відстороненні позивача від роботи для протидії зараженню COVID-19інших працівників АТ "Українська залізниця", зважаючи на характер виконуваних позивачем трудових обов`язків;
- безпідставно не взяли до уваги та не надали належної оцінки тому, що орієнтована кількість соціальних контактів позивача у період його праці на робочому місці протягом робочої зміни становила 20-25 осіб, а вірогідність періодичного контакту з іншими працівниками депо зі штатною чисельністю 559,8 штатних одиниць з різних питань орієнтовно становила 25-30 осіб у зміну, що свідчить про значну кількість прямих та непрямих контактів позивача протягом робочого дня;
- не в повному обсязі та невсебічно з`ясували усі дійсні обставини справи; належним чином не мотивували оскаржувані судові рішення; не надали належної оцінки усім доводам відповідача, які мають значення для правильного вирішення справи;
- помилково дійшли висновку, що оспорюваний наказ від 08 грудня 2021 року № 1208/АГ був введений в дію до набуття чинності змінами внесеними наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням";
- проігнорували те, що постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 на момент винесення оспорюваного наказу вже діяла, а з 09 грудня 2021 року здійснювалося відсторонення від роботи працівників;
- не звернули увагу на те, що в разі не відсторонення від роботи позивача, посадові особи відповідача могли б бути притягнуті до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця", в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для доплати заявником судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 537/1718/22 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої 389 ЦПК України та підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;витребувано зКрюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області матеріали справи № 537/1718/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2023 року матеріали справи № 537/1718/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 23 вересня 1993 року працює у ВП "Локомотивне депо Кременчук" АТ "Українська залізниця", з 01 грудня 1994 року його переведено на посаду слюсаря-ремонтника 4-го розрядку в господарчий цех, а 02 січня 1997 року присвоєно 5-ий розряд слюсаря-ремонтника господарчого цеху.
29 листопада 2021 року листом - ознайомленням ОСОБА_1 повідомлено про зміст пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS?CoV?2" з додатком; наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" з додатком; наказу МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" з додатком; постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" з додатком (у частині, що стосується АТ "Українська залізниця"), та доведено до відома про необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, його може бути відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року.
Наказом ВП "Локомотивне депо Кременчук" АТ "Українська залізниця" від 08 грудня 2021 року № 1209/АГ, позивача ОСОБА_1, слюсаря- ремонтника 5-го розряду, з 09 грудня 2021 року відсторонено від роботи, як особу, яка відмовляється (ухиляється) від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та не надала жодних медичних документів про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або електронний COVID-сертифікат про одужання з мобільного застосунку "Дія" (з визначеним терміном дії), до моменту усунення причин відсторонення. Визначено, що на час відсторонення оплату праці здійснювати з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці".
Наказом ВП "Локомотивне депо Кременчук" АТ "Українська залізниця" від 01 березня 2022 року № 231/АГ "Про допуск до роботи працівників, відсторонених від роботи", у зв`язку із зупиненням дії наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні, з 01 березня 2022 року допущено до роботипрацівників відсторонених від роботи, зокрема позивача.
Правове обґрунтування
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається
у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу
і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів
і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє
частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше
частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83
"Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема АТ "Українська залізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;