ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17390/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Колокольніков В.А. (адвокат),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Пащенко М.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (головуючий - суддя Бондаренко-Легких Г.П.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (головуючий - суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Євсіков О.О.)
у справі №910/17390/21
за позовом Товариства
до АМК
про визнання недійсним розпорядження про визнання суб`єкта таким, що займає монопольне становище.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним розпорядження АМК про визнання Товариства таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним розпорядження АМК, яким визнано позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до приписів статей 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) розпорядження підлягає визнанню недійсним, оскільки при його прийнятті не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні АМК не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, Комітет не дотримався норм Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика), при визначенні територіальних, товарних і часових меж ринку, а також усупереч Методиці не врахував владу покупця та ряд інших суттєвих чинників, що вказують на відсутність ринкової влади, а, отже, і монопольне становище у позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/17390/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.) у задоволенні позову відмовлено.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №910/17390/21 (головуючий - суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
2.4. Постановою Верховного Суду від 06.06.2023 у справі 910/17390/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №910/17390/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.4.1. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, зокрема, на таке:
- Суд послідовно вказував на те, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку [правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №910/2352/21, від 06.09.2022 у справі №910/3214/21, від 08.09.2022 у справі №910/3215/21];
- водночас зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що під час дослідження аргументів сторін і доказів суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1, 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтю 12 Закону та пункти 1.2, 1.3 Методики, припустився порушення статей 79, 86 ГПК України, оскільки, з`ясування і визначення наявності/відсутності, а відтак доведеності/недоведеності, обґрунтованості/необґрунтованості, передбачених статтею 59 Закону, підстав для визнання недійсним рішення АМК здійснюється через призму/критерії, зокрема, в цьому випадку, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права. Втім суд апеляційної інстанції фактично вдався до встановлення товарних, територіальних і часових меж, що є виключною компетенцією АМК як державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель;
- як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, поклавши в основу постанови оцінку лише одного доказу [дослідження ДП "Укрпромзовнішекспертиза" "Ринок стрілочної продукції в 2016-2019р. (6 міс.)"], вказуючи про його належність і допустимість, порушив норми процесуального права (статті 79 і 86 ГПК України), а саме не дотримався такого стандарту доказування як "вірогідності доказів".
2.5. За результатами нового розгляду Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/17390/21 рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Товариство зазначає про те, що суди діяли вкрай обмежено, неправильно тлумачили норми матеріального права та порушили норми процесуального права, неповно дослідили докази та порушили стандарти доказування, неправильно врахували висновки Верховного Суду та ухилились від повноцінного контролю АМК, помилково перенесли на скаржника тягар доведення додаткових обставин через, що неправильно застосували норми матеріального та процесуального права та з посиланням на підстави касаційного оскарження:
4.1.1. пункт 1 частини другої 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на неправильне застосування статей 19, 124 Конституції України та статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 щодо перевірки судами використання АМК своїх дискреційних повноважень;
4.1.2. пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує на необхідність відступити від висновків Верховного Суду викладених: у постановах від 22.05.2018 у справі №910/6999/17, від 19.06.2018 у справі №910/3047/17, від 11.06.2019 у справі №915/523/18, 05.03.2020 у справі №910/2921/19, від 22.10.2021 у справі №914/2667/20, від 26.05.2022 у справі №910/20850/20 щодо застосування статті 59 Закону та відповідних норм Методики щодо встановлення товарних, територіальних (географічних), часових меж певних ринків і дотриматись висновку Верховного Суду викладеного у справі №910/23000/17, яка обумовлює підстави для відступлення від помилково застосованих висновків про "перебирання на себе не притаманних суду функцій"; у постановах від 22.05.2018 у справі №910/6999/17, від 19.06.2018 у справі №910/3047/17, від 11.06.2019 у справі №915/523/18, 05.03.2020 у справі №910/2921/19, від 22.10.2021 у справі №914/2667/20, від 26.05.2022 у справі №910/20850/20, від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, щодо застосування статті 12 Закону;
4.1.3. пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1.3, 3.1, 4.2.1, 4.2.2, 5.1, 5.3, 5.4, 6.1, 7.1, 7.2, 9.1, 9.2 та 9.3 Методики;
4.1.4. пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 4 частини другої статті 287 з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України неправильно застосували статті 79, 86 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах у таких справах: №910/17390/21, №910/7716/17, №910/6999/17, №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17, №129/1033/13-ц.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновків Комітету, що викладені у звіті про результати дослідження ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування (2021 рік), у період з 01.01.2016 по 30.06.2018 Товариство було єдиним виробником в Україні стрілочних переводів для залізничних колій загального користування (пункт 150 звіту). За вказаний період ввезення товару на територію України не здійснювалось (пункт 151 звіту). Товариством не доведено, що воно мало конкурентів та зазнавало конкуренції на товарному ринку (пункт 153 звіту).
6.2. Комітетом прийнято розпорядження від 19.08.2021 №15-рп "Про визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку" (далі - Розпорядження, Рішення) Товариство визнано таким, що займало монопольне (домінуюче) становище в період з 01.01.2016 по 30.06.2018 на загальнодержавному ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування із часткою 100 відсотків.
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що Комітетом визначено позивача суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону. У Звіті зазначено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є виробництво готових металевих виробів, н.в.і.у. (код КВЕД 25.99).
6.3.1. Відповідно до пункту 2.2 Статуту позивача предметом діяльності Товариства є виробництво готових металевих виробів, обладнання та пристосувань для залізничних колій магістралей, промислових підприємств, шахт та трамвайних колій, їх частин, в тому числі виробництво стрілочних переводів широкої та вузької колії, глухих перетинань, їх вузлів і деталей, частин і приладдя до них, ремонтних комплектів та інших елементів верхньої будови колії.
6.4. Комітетом визначено товаром - стрілочні переводи для залізничних колій загального користування.
6.4.1. Стрілочний перевід - це пристрій, що служить для переведення рухомого складу з однієї колії на іншу. Стрілочні переводи складаються із стрілок, хрестовин і сполучних колій між ними. Тобто, основним функціональним призначенням стрілочного переводу є переведення рухомого складу з однієї колії на іншу.
6.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за приписами Закону України "Про залізничний транспорт" інфраструктура залізничного транспорту, у тому числі загального користування, визначення якої міститься у Технічному регламенті безпеки інфраструктури залізничного транспорту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №494, законодавчо закріплена за акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця).
6.5.1. Комітетом встановлено, що сферу реалізації залізничних стрілочних переводів для залізничних колій загального користування виробництва Товариства можна розділити на два рівні, за кожним з яких наявна своя група споживачів. Перший рівень - суб`єкти господарювання, що здійснюють діяльність із перевезення залізничним коліями та придбають залізничні стрілочні переводи безпосередньо у позивача, другий рівень - підприємства, які закуповують залізничні стрілочні переводи у позивача та здійснюють їх подальшу реалізацію.
6.5.2. Отже, Укрзалізниця та її філії є основними кінцевими споживачами стрілочних переводів для залізничних колій загального користування в Україні.
6.5.3. Листом від 26.09.2018 №Ц-2/6-24/2459-18 Укрзалізниця повідомила, що стрілочні переводи, глухі перетини залізничних колій підлягають обов`язковій сертифікації. При цьому Комітетом встановлено, що позивач є єдиним вітчизняним підприємством-виробником стрілочних переводів для залізничних колій загального користування, яке в період з 01.01.2016 по 30.06.2018 мало сертифікати відповідності на товар, які підтверджували, що продукція відповідає належному рівню безпеки та якості перевезень і вантажів залізничним транспортом та дозволена до використання, постачання яких здійснювалось для потреб залізниці, тоді як з 28.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (далі - ТОВ "КСЗ") у зв`язку з анулюванням сертифікатів відповідності втратило можливість здійснювати постачання стрілочних переводів для залізничних колій загального користування на території України.
6.5.4. Таким чином, починаючи з 29.03.2016 по 30.06.2018 позивач був єдиним виробником сертифікованого товару - стрілочних переводів для залізничних колій загального користування.
6.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт стверджує, що стрілочна продукція та стрілочні переводи характеризуються високим ступенем замінності, оскільки, стрілочні переводи відновлюються через недоцільність заміни всього стрілочного переводу у разі виходу з ладу його окремої частини, змінюються старопридатні або укладаються нові. Комітетом не було досліджено, за рахунок яких товарів та як довго підтримується функціонал переважної кількості стрілочних переводів, не було досліджено як Укрзалізниця та її філії задовольняє попит на деталі для стрілочних переводів впродовж строку їх служби.
6.6.1. Водночас, як встановлено Комітетом, у період з 01.01.2016 по 30.06.2018 були відсутні інші товари, які могли би бути побідними до товару, що є об`єктом дослідження та які б могли замінити стрілочні переводи для залізничних колій загального користування для потреб колійного господарства України.
6.6.2. Таким чином, товарними межами ринку є ринок стрілочних переводів для залізничних колій загального користування.
6.7. Судом апеляційної інстанції вказано, що, враховуючи фізичні і технічні характеристики стрілочних переводів для залізничних колій загального користування, можливість їх придбання в межах загальнодержавного ринку України, незмінність якісних та споживчих властивостей товару, то, як правильно встановлено АМК, територіальними межами ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування є територія України, у зв`язку із чим ринок є загальнодержавним.
6.7.1. Позивач, не погоджуючись із визначеними Комітетом територіальними межами, посилається на обсяги товарних потоків в країнах "простору 1520" та можливості конкурентів на такому ринку та імпорт товарів Керченського стрілочного заводу у період з 2016 - 2018 роки.
6.7.2. Як встановлено Комітетом відповідно до інформації, отриманої в ході проведення дослідження, зокрема, з Єдиної автоматизованої інформаційної системи митниці на територію України не здійснювалось ввезення (імпорту) залізничних стрілочних переводів.
6.7.3. Таким чином, ступінь відкритості ринку не перевищує 40 %, а тому Комітетом правильно визначено територіальні межі ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування. Доказів зворотного позивачем суду не надано.
6.7.4. Надане позивачем дослідження ДП "Укрпромзовнішекспертиза" "Ринок стрілочної продукції в 2016-2019 (6 міс.)" містить інформацію щодо обсягів імпорту стрілочної продукції у 2017 році, тоді як товаром, який є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного домінуючого становища є стрілочні переводи для залізничних колій загального користування. Наведені у дослідженні дані у таблицях не містять документального підґрунтя та висновку щодо визначення ступеню відкритості ринку.
6.8. Судом апеляційної інстанції зазначено, що як визначено Комітетом, існуюча структура ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 була сталою, що підтверджується кількістю виробників товару протягом зазначеного період часу. Зазначене відповідає приписам Методики №49-р.
6.8.1. Листом (від 12.04.2018 вх. №126-29/07-4445) об`єднання підприємств "Укрметалургпром" повідомило Комітет про те, що підприємства - члени об`єднання стрілочних переводів не виготовляють.
6.8.2. Листом від 02.01.2018 №Ц-2/4-24/8-18 Укрзалізниця повідомила АМК про те, що продукції аналогічного товару, який виготовляє позивач, може виготовляти ТОВ "КСЗ", яке знаходиться на тимчасового непідконтрольній Україні території за адресою: 98306, м. Керч, вул. В.Бєлік, 12. Укрзалізниця повідомила Комітет, що у 2016 році не здійснювала придбання стрілочних переводів, вироблених ТОВ "КСЗ".
6.8.3. Таким чином, на ринку обіг товару здійснювався лише позивачем.
6.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Комітетом встановлено, що адміністративним бар`єром є рішення Міжвідомчої комісії з Міжнародної торгівлі від 05.07.2002 №АД-43/2002/52-63, відповідно до якого було застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну стрілочних переводів відповідних марок та типів, які класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 8608 00 10 00, походженням із російської федерації та мають опис: "Стаціонарне обладнання залізничних трамвайних колій; механічні (включаючи електромеханічні) прилади сигналізації, забезпечення безпеки або контролю за рухом на залізницях та трамвайних коліях, автомобільних шляхах або річкових магістралях, спорудах для паркування, портових спорудах або на аеродромах; їх частин: - устаткування та обладнання для залізничних та інших колій", шляхом запровадження справляння антидемпінгового мита за ставкою для експортера стрілочних переводів ТОВ "Муромська стрілочна компанія", вироблених ВАТ "Муромський стрілочний завод" - 13,44%, для інших експортерів 59,4 %, строком застосування на п`ять років.
6.9.1. Рішеннями Міжвідомчої комісії з Міжнародної торгівлі від 26.11.2008 №АД-193/2008/4403-45, від 25.11.2014 №АД-325/2014/4421-06 та від 14.12.2020 №АД-470/2020/4411 продовжено дію вище вказаних антидемпінгових заходів.
6.9.2. Отже, справляння мита під час ввезення на територію Україну товару походженням із російської федерації може мати обмежувальний характер для імпортерів зазначеної продукції.
6.9.3. Окрім того, бар`єрами для вступу на ринок товару є: необхідність отримання сертифіката відповідності та обов`язковість проходження приймальних випробувань та отримання рекомендацій до поставлення на виробництво відповідної продукції для потреб залізничного транспорту.
6.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у даній справі не навів і не довів суду належними та допустимими доказами, що він зазнає значної конкуренції.
6.11. Суд апеляційної інстанції виснував, що отримана відповідачем від Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) інформація з Єдиної системи автоматизованої інформаційної системи, власником та розпорядником якої є Держмитслужба відповідно до Положення "Про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України", затвердженого наказом Державної митної служби України від 04.11.2010 №1341, є джерелом інформації, яке може бути використане Комітетом при проведенні дослідження ринку.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/17390/21 на підставі пунктів 1, 2, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Товариства 06.11.2023 до Суду надійшли пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу.
7.3. Суд протокольною ухвалою від 09.11.2023 долучив вказані письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. Від Товариства 24.11.2023 до Суду надійшли пояснення щодо порушеного права.
7.5. Суд протокольною ухвалою від 28.11.2023 долучив вказані письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.6. Від АМК 28.11.2023 (після закінчення судового засідання) через "Електронний суд" і 30.11.2023 поштою надійшли пояснення.
7.7. Від представника позивача адвоката Колокольнікова В.А. 06.12.2023 на електронну адресу Суду надійшло клопотання, яке підписано адвокатом шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. До вказаного клопотання було додано клопотання Товариства про відкладення.
7.8. Суд протокольною ухвалою від 07.12.2023 долучив вказані у пункті 7.6 цієї постанови письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.9. Клопотання, які надійшли на електронну адресу Суду, в силу приписів статті 6 ГПК України залишаються без розгляду.
7.10. Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2023 заявив усне клопотання про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання.
7.11. Верховний Суд відмовив у клопотанні представника позивача з огляду на статтю 43 ГПК України та, виходячи, зокрема, з такого:
- у судових засіданнях окрім адвоката Цімермана О.І. у касаційній інстанції брав участь представник позивача адвокат Грачов О.А.;
- адвокати Цімерман О.І. та Грачов О.А. були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою про оголошення відкладення або перерви та протоколом судового засідання від 28.11.2023; про причини неявки вказані адвокати Суд не повідомили;
- Суду не подано ні адвокатом Колокольніковим В.А., ні адвокатами Цімерманом О.І. та Грачовим О.А., ані Товариством документального підтвердження припинення представництва позивача у Верховному Суді адвокатами Цімерманом О.І. та Грачовим О.А.;
- договір про надання правової допомоги №05-12/2023 укладено Товариством 05.12.2023 з адвокатським об`єднанням "БАРРІСТЕРС" (далі - Об`єднання), а не з адвокатом, що здійснює індивідуальну діяльність, тому з точки зору добросовісності/розумності не вбачається об`єктивна неможливість, що за два дні до судового засідання, Об`єднання не оцінило можливість/неможливість належної підготовки до представництва скаржника в касаційній інстанції за касаційною скаргою Товариства та не забезпечило ознайомлення з матеріалами даної справи, в тому числі через "Електронний суд";
- касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою позивача, який і є скаржником у даному провадженні, інтереси якого представляє Об`єднання, а Верховний Суд є "судом права", а не "судом факту", здійснює розгляд касаційної скарги виключно на підставі та в межах доводів касаційної скарги (стаття 300 ГПК України), не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
- наразі функціонує підсистема "Електронний суд" і в силу приписів частини шостої статті 6 ГПК України, зокрема, адвокати та юридичні особи в обов`язковому порядку реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, що, у свою чергу, надає можливість отримати доступ до матеріалів справи в електронному кабінеті.
7.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції винесена без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду, які вказані у пунктах 4.1.1 та 4.1.4 цієї постанови.
8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсним розпорядження АМК, яким визнано позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
8.15. Предметом розгляду справи №910/23000/17 було визнання недійсним рішення АМК про відмову в розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення підприємством законодавства про захист економічної конкуренції.
8.15.1. На обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що Комітет не перевірив наявності в діях підприємства ознак недобросовісної конкуренції (порушення статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), оскільки це підприємство під час реалізації квитків на пісенний конкурс "Євробачення 2017: Гранд Фінал" повідомило неточну інформацію про те, що є сервісним збором, що входить у додаткові послуги, за яких умов надаються додаткові послуги, а інформацію про вартість сервісного збору та додаткових послуг, які не були замовлені позивачем, було повідомлено лише після придбання квитків, що є введенням покупця в оману.
8.16. Предметом розгляду справи №910/7716/17 було визнання недійсним рішення АМК, яким визнано, що позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку виготовлення карток студентських (учнівських) квитків протягом 2015 - 2016 років.
8.17. Предметом розгляду справи №910/6999/17 було визнання недійсним і скасування рішення АМК "Про закриття провадження у справі та визнання монопольного становища", в частині визнання того, що позивач протягом 01.01.2014 - 31.10.2016 займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку з часткою 100 відсотків.