ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 923/719/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий -Таран С.В. , судді: Богацька Н.С., Діброва Г.І.) від 13.09.2023
та ухвалу Господарського суду Херсонської області (суддя Немченко Л.М.) від 18.01.2022
за заявою Державного агентства України з питань кіно
до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник ініціюючого кредитора - Кондратенко А.О., в порядку самопредставництва,
представник боржника - Бєлоусов І.В. (арбітражний керуючий), ліквідатор,
від кредитора ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_1, особисто, Охріменко О.О., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 31.08.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив порушити, за заявою Державного агентства України з питань кіно (далі - Кредитор), провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.
22.12.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив постанову (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та постановою Верховного Суду від 23.05.2023) визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
1.2. 24.06.2020 ОСОБА_1 подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 11 117 грн 90 коп.
1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на спірну суму, що складає 4 210 грн 37 коп. заборгованості із заробітної плати (підтверджується копією довідки Боржника від 14.08.2013 щодо суми боргу із заробітної плати ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві Боржника станом на 14.08.2013) та 6 907 грн 53 коп. суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - за невиплату ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати станом на 11.03.2020, оскільки Боржник в день звільнення Кредитора не провів з ним розрахунок.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 18.01.2022 Господарський суд Херсонської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023) про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 11 117 грн 90 коп.
2.2. Судові рішення мотивовані недоведенням доказами, які суд може прийняти до уваги, факту наявності заборгованості Боржника перед Кредитором, оскільки заявник не надав на вимогу суду оригінал довідки від 14.08.2013 на підтвердження заборгованості Боржника із виплати ОСОБА_1 заробітної плати, ця довідка не містить відомостей про період, за який нарахована відповідна заробітна плата, а також не містить відомостей про роботу, за яку здійснені відповідні нарахування. Також суди врахували, що від дня видачі вказаної довідки 14.08.2013 до дня звернення до суду із кредиторськими вимогами 26.06.2020 пройшло майже 7 років, тоді як заявник не надав доказів, що за цей час борг не був погашений, а суди допустили, що можливо з 2013 року до порушення цієї справи про банкрутство у 2017 році заборгованість перед Кредитором була сплачена підприємством Боржника, тоді як заявник не надав будь-яких інших доказів щодо наявності заборгованості банкрута перед ОСОБА_1 на день звернення до суду з заявою та на день розгляду цієї заяви у судовому засіданні.
2.3. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо приєднання у справі додаткового доказу (відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2005 року до 2 кварталу 2019 року), додав, що Кредитор не надав апеляційному суду жодного доказу неможливості подання вказаного додаткового доказу до суду першої інстанції, а також Кредитор не зазначив поважних причин неможливості їх неподання до місцевого суду.
3. Встановлені судами обставини
3.1. До заяви про визнання грошових вимог Кредитор додав як підтвердження наявності заборгованості копію довідки від 14.08.2013, яка підписана директором Боржника ОСОБА_2 та видана ОСОБА_1 про те, що сума боргу із заробітної плати за час роботи на підприємстві Боржника станом на 14.08.2013 складає 4210 грн 37 коп.
3.2. Від дня видачі довідки 14.08.2013 до дня звернення до суду 26.06.2020 пройшло майже 7 років, заявник не надав доказів, що за цей час борг не був погашений.
В ході процедур банкрутства арбітражними керуючими не виявлено такого боргу.
Заявник не надав будь-яких доказів про наявність заборгованості банкрута перед ОСОБА_1 на день звернення до суду з заявою та на день розгляду заяви у судовому засіданні.
3.3. 13.09.2023 апелянтом у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу, доданого до його апеляційної скарги, а саме: копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2005 року по 2 квартал 2019 року, мотивоване тим, що вказаний документ має важливе значення для розгляду його заяви з вимогами до боржника, при цьому жодних причин неподання цього доказу до Господарського суду Херсонської області скаржник не зазначив.
3.4. Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що учасниками справи (зокрема, арбітражним керуючим Бєлоусовим Ігорем Валентиновичем) було висловлено сумніви щодо достовірності наданої заявником копії довідки Боржника б/н від 14.08.2013, місцевий суд порушив питання стосовно надання ОСОБА_1 оригіналу зазначеного документу для огляду в судовому засіданні.
3.5. Оригінал довідки б/н від 14.08.2013 ОСОБА_1 не було надано з посиланням на його відсутність у зв`язку з тим, що ще у 2013 році останній склав повноваження керівника Боржника та передав всю документацію підприємства Боржника новому директору (факт відсутності оригіналу вищенаведеної довідки підтверджується скаржником також безпосередньо в апеляційній скарзі).
3.6. ОСОБА_1 не обґрунтував, за яких саме причин оригінал вищевказаної довідки, яка була видана особисто йому (як фізичній особі - колишньому керівникові Боржника) і, як наслідок, не належить до документації Боржника, що підлягає зберіганню в оригіналі цим підприємством, було передано новому керівнику Боржника.
3.7. Жодних доказів (зокрема, але не виключно: акту прийому-передачі документів тощо), які б підтверджували факт передачі довідки Боржника від 14.08.2013 від ОСОБА_1 до Боржника або його нового керівника до суду першої інстанції подано не було. Питання про витребування оригіналу вказаної довідки під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді заявником також порушено не було.
3.8. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків до суду першої інстанції заявником не подавались, а у задоволенні усного клопотання апелянта про приєднання цього доказу до матеріалів справи судом апеляційної інстанції відмовлено шляхом постановлення у судовому засіданні 13.09.2023 протокольної ухвали з підстав недоведеності об`єктивної неможливості подання вказаного доказу до місцевого господарського суду.
3.9. У поясненнях щодо грошових вимог ОСОБА_1 ліквідатор зазначив, що на виконання частини шостої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013, яка діяла на дату визнання Боржника банкрутом, він звертався листом № 04/3-719 від 29.12.2017 до ОСОБА_1 та просив передати печатки, штампи, усю фінансову та господарську документацію банкрута та матеріальні цінності.
Листом б/н від 25.06.2019 ОСОБА_1 надіслав відповідь в якій зазначив, що усю документацію передав у 2013 році наступному директору ОСОБА_2, при цьому ніяких заяв з вимогами по заробітній платні заявлено, або повідомлено ліквідатору не було.
Ліквідатор Боржника також зазначив, що він звертався з пропозицією № 66-21/05 від 13.02.2021 до ОСОБА_1 надати належні докази нарахування суми заробітної платні, вказаної у заяві з вимогами, як-то бухгалтерські документи, що підтверджують нарахування, та звітність до податкових органів по формі 1 ДФ (том 21, аркуші справи35-36), але ОСОБА_1 ніяких копій документів, як і відповіді не надав.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 02.10.2023 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022, прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 11 117 грн 90 коп. задовольнити та визнати ці кредиторські вимоги до Боржника і включити їх до реєстру вимог кредиторів Боржника.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухвалюючи про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Боржника, неправильно застосували норми статті 3 Закону України "Про оплату праці", статей 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, Конституції України, статті 11 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" від 04.08.1961 № 95 не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 25.10.2019 у справі № 37/70, від 04.06.2020 у справі № 910/6968/16 та від 30.08.2022 у справі № 5/530-03 (924/1340/20), що призвело до порушення соціальних гарантій - права працівника ліквідованого підприємства внаслідок його банкрутства на привілейоване отримання заробітної плати.
5.2. Також з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказав на порушення та неправильне застосування судами статей 74, 79, 86 ГПК України при відхиленні поданих доказів на підтвердження заборгованості Боржника перед Кредитором із заробітної плати, оскільки суди не застосували новий стандарт доказування у господарському судочинстві "вірогідність доказів" та не врахували відповідні висновки Великої Палати Верховного суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та Верховного Суду - в постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
5.3. Скаржник зауважив щодо зловживання представниками Боржника, на порушення статті 42 ГПК України та всупереч висновкам в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, процесуальними правами у спірних правовідносинах, оскільки вони, зокрема ліквідатор Боржника, не направив Кредитору повідомлення про результати розгляду заявленим ним грошових вимог та, усвідомлюючи відсутність у заявника оригіналу довідки щодо заборгованості заробітної плати, а також передачу ОСОБА_1 ще у 2013 році всієї документації Боржника іншому керівнику, поставив під сумнів достовірність копії відповідної довідки як доказу, однак, не зважаючи на підтвердження цієї інформації в додатково поданих в апеляційному суді доказах, між тим не надав докази на спростування інформації щодо відповідної заборгованості Боржника перед Кредитором, безпідставно намагається перекласти тягар доказування у спірних правовідносинах на Кредитора
Скаржник при цьому уточнив, що весь час перебування заяви ОСОБА_1 на розгляді в суді першої інстанції - з 24.06.2020 до 18.01.2022, на адресу заявника або його представника не надходила вимога суду надати оригінал довідки про заробітну плату або інші докази на підтвердження відповідної заборгованості Боржника перед Кредитором.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Кредитор та ліквідатор Боржника у відзивах на касаційну скаргу заперечують вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на обов`язку заявника підтвердити належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заборгованість Боржника із заробітної плати перед Кредитором, який фактично переклав тягар доказування з себе на суд.
При цьому ліквідатор Боржника наголосив, що у листуванні між ним та Кредитором, як попереднім керівником та засновником підприємства Боржника з приводу надання відомостей про заборгованість із заробітної лати трудового колективу Боржника, ОСОБА_1, повідомляючи в листі від 25.06.2019 про передачу всіх матеріальних цінностей та документації Боржника керівнику ОСОБА_2, між тим не зазначив про наявність власних вимог до Боржника із заборгованості із заробітної плати попри зазначену ним довідку від 14.08.2013, про що ним було зазначено лише через рік - 24.06.2020 при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог, однак без доказів щодо вжиття заходів з повернення/стягнення цієї заборгованості з Боржника шляхом звернення, зокрема до попередніх керівників з пропозицією виплатити заборгованість із заробітної плати. Ліквідатор також послався на банківські виписки Боржника, згідно з якими ще у 2012 році здійснені останні транзакції Боржника на користь ОСОБА_1 в сумі 10 414 грн 13 коп., припустивши отримання ОСОБА_1 у 2012 році заборгованості, щодо якої заявлені вимоги до Боржника у цій справі.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо розподілу тягаря доказування у справі про банкрутство за кредиторськими вимогами щодо заборгованості із заробітної плати
7.1. Предметом розгляду у цій справі стали заявлені у справі про банкрутство вимоги кредитора - фізичної особи, із заборгованості Боржника із виплати ОСОБА_1 заробітної плати.
7.2. Вимога про надання у справі про банкрутство (додання до заяви кредитора) документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, зокрема за вимогами щодо виплати заробітної плати, визначені положеннями частин другої та третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
7.3. Предметом спору згідно з оскаржуваними рішеннями став факт вказаної заборгованості, який стверджується заявником, однак заперечується Кредитором та ліквідатором Боржника з підстав відсутності оригіналів документів на підтвердження спірної заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 .
А тому Суд звертається до визначених процесуальним законом правил розподілу тягаря доказування у разі встановлення обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та які мають значення для вирішення справи, за відсутності оригіналу письмового доказу.
7.4. Приписами частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
7.5. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
7.6. Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
7.7. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга статті 74 ГПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина четверта статті 74 ГПК України).