ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2583/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Лаєнко П.П., адвокат (дов. від 26.12.2022),
відповідача - територіальної громади в особі Одеської міської ради - Явченко Д.В., в порядку самопредставництва,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Одеської міської ради (далі - Рада)
на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2023 (суддя Гут С.Ф.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (головуючий суддя: Колоколов С.І., судді: Богатир К.В., Таран С.В.)
у справі № 916/2583/21
за позовом акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк")
до територіальної громади в особі Одеської міської ради (далі - Територіальна громада в особі Ради),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про стягнення 50 000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до Територіальної громади в особі Ради про стягнення з відповідача 50 000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві власності належить Територіальній громаді в особі Ради як відумерла спадщина після смерті ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 № 11222630000, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем та ОСОБА_2 як позичальником був укладений договір про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 № 11222630000, у забезпечення виконання зобов`язань за яким позивачем та зазначеним позичальником був укладений іпотечний договір від 25.09.2007. Відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку позивачу було передано нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позичальник помер та на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 по справі № 523/13732/18 спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, зокрема, зазначена квартира, була визнана судом відумерлою та передана у власність відповідачу.
За твердженням позивача, відповідач як власник відумерлого майна позичальника набув статусу іпотекодавця, має всі його права, й несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, та відповідно до статті 1231, частин третьої та четвертої статті 1277 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" зобов`язаний задовольнити вимоги позивача як кредитора спадкодавця про відшкодування майнових збитків позивача в межах середньої ринкової вартості зазначеної квартири шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2023 зі справи, яке залишено без змін згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, позов задоволено повністю: стягнуто на користь АТ "УкрСиббанк" з Територіальної громади в особі Ради 50 000 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві власності належить Територіальній громаді в особі Ради як відумерла спадщина після смерті ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 № 11222630000, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 006,40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 30 009,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 40 012,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Рада, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц (в порушення положень статей 86, 236 ГПК України суди не врахували приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо недотримання банком встановленої законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що призвело до неправильного вирішення спору по суті), у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 569/7648/15-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц щодо належних документів на підтвердження заборгованості за кредитним договором;
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування, зокрема, приписів статті 1277 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у питанні покладення на Територіальну громаду обов`язку з погашення вимог кредитора померлого боржника, спадщина якого визнана відмерлою та перейшла у власність Територіальної громади.
Поряд із цим підставою для касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 та частини першу, третю статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального закону не залучили до участі у справі єдиного існуючого боржника за кредитним договором - ОСОБА_3, яка виступала поручителем у правовідносинах з АТ "УкрСиббанк"; також судами проігноровано обставини щодо наявності відносин поруки між АТ "УкрСиббанк" та іншою особою, не досліджено жодного документу з цього приводу, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на заборгованість за кредитним договором.
Доводи інших учасників справи
АТ "УкрСиббанк" у відзиві на касаційну скаргу просило Суд касаційне провадження у справі закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; у випадку відмови в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі та розгляду касаційної скарги по суті - касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з ухвалою Суду від 06.11.2023 задоволено клопотання Ради про участь у судовому засіданні у справі № 916/2583/21 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено господарському суду Одеської області.
Згідно з ухвалою Суду від 30.11.2023 розгляд касаційної скарги відкладався.
Відповідно до ухвали Суду від 04.12.2023 задоволено заяву Ради про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено господарському суду Одеської області.
Згідно з ухвалою Суду від 07.12.2023 задоволено заяву Ради про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25.09.2007 акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладений договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 99 900,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором Банком приймається:
- застава нерухомості, а саме: іпотека трикімнатної квартири, загальною площею 62,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ;
- порука фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_2 .
Кредит, наданий Банком, також забезпечується усім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавством України (пункт 2.2 Кредитного договору).
25.09.2007 акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем укладений іпотечний договір (далі - Іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що складається з 3 (трьох) житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,1 кв.м та знаходиться адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за Кредитним договором з додатковою угодою від 25.09.2007 № 1 до нього та за договором про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 № 11222643000 (пункт 1.2 Іпотечного договору).
25.09.2007 Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д. та зареєстрований в реєстрі за номером 4370.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник та іпотекодавець - ОСОБА_2 помер.
У жовтні 2018 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Суворовського районного суду міста Одеси із заявою про визнання спадщини померлого ОСОБА_2, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1, відумерлою.
Суворовський районний суд міста Одеси згідно з рішенням від 19.12.2018 по справі № 523/13732/18 задовольнив заяву публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк": визнав спадщину померлого ОСОБА_2, що складається, в тому числі, з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, - відумерлою, та передав відумерлу спадщину у власність територіальній громаді за місцем відкриття спадщини - Територіальній громаді Одеської міської ради.
Суворовський районний суд міста Одеси у зазначеному рішенні, зокрема, встановив, що у період з 13.10.2016 (дня відкриття спадщини) до 19.12.2018 (дня постановлення зазначеного судового рішення у справі № 523/13732/18) спадкоємці померлого до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зверталися та матеріали справи протилежного не містять.
Зі змісту рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 у справі № 523/13732/18 вбачається, що за життя ОСОБА_2 уклав з Банком Кредитний договір, отримав кредитні кошти у розмірі 99 900 доларів США та зобов`язався погашати кредит. На момент смерті позичальника за вказаним Кредитним договором існувала заборгованість, яка станом на 12.09.2018 залишається не погашеною та становить: 95 619 доларів США 21 цнт. - заборгованість по кредиту та процентам.
19.02.2019 за Територіальною громадою міста Одеси на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 по справі № 523/13732/18 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 62,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17.08.2020 АТ "УкрСиббанк" звернулося до Одеської міської ради з вимогою кредитора від 11.08.2020 № 24-1-01/683 про відшкодування завданих Банку збитків у розмірі 95 619,21 доларів США.
Рада відповіді на зазначену вимогу кредитора - АТ "УкрСиббанк" не надала, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Ради про стягнення 50 000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві власності належить Територіальній громаді в особі Ради як відумерла спадщина, після смерті ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 50 000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві власності належить Територіальній громаді в особі Ради як відумерла спадщина після смерті ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Рада посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц (в порушення положень статей 86, 236 ГПК України суди не врахували приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо недотримання банком встановленої законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що призвело до неправильного вирішення спору по суті), у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 569/7648/15-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц щодо належних документів (доказів) на підтвердження заборгованості за кредитним договором.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц, на яку посилається скаржник, Суд виснував, що за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку". Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 40), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 38)).
За змістом частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений (статтею 38 Закону), не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (пункт 36)).
Отже, недотримання позивачем передбаченої статтею 35 Закону України "Про іпотеку" процедури подання вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки не є перешкодою для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом проведення прилюдних торгів. Тому з моменту настання строку виконання основного зобов`язання у кредитора виникло право на звернення до суду з таким позовом.