ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1531/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Лебідь Ю.В.,
відповідача-1 - Васюти А.І.,
відповідача-2 - Ворони Л.О.,
відповідача-3 - Ворони Л.О.,
відповідача-4 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 (суддя Ківшик О.В.)
у справі №917/1531/21
за позовом Міністерства фінансів України
до 1.Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал",
2.Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації,
3.Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) адміністрації,
4.Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області,
про визнання недійсними договорів,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.11.2023 №29.2-02/3280 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку із запланованим відрядженням судді Кібенко О.Р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/1531/21, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Міністерство фінансів України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332: від 01.08.2017 №4-ДФС та додаткової угоди №1 від 07.11.2017 до договору від 01.08.2017 №4-ДФС; від 12.12.2017 №6-ДФС.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: пунктом 14 оспорюваних договорів передбачено, що договір є дійсним лише в разі здійснення відповідного фінансування; на думку позивача, оскільки відповідне фінансування здійснено не було, то оскаржувані договори є недійсними, а, отже, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про невідповідність їх вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку за правилами статті 215 ЦК.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.З метою організації проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації і КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено договори про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2017 №4-ДФС і від 12.12.2017 №6-ДФС, а також додаткову угоду до договору про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2017 №4-ДФС.
2.2.За умовами наведених договорів сторони узгодили, зокрема, наступне:
- їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (далі - Порядок №332) (пункт 1 договорів);
- Казначейство перераховує стороні першій (Головному управлінню Державної казначейської служби України в Полтавській області,) кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, у відповідних сумах на підставі рішення Мінфіну (пункт 3 договорів);
-договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 13 договорів);
- договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування (пункт 14 договорів).
2.3.Міністерством фінансів України, яке повинно було завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, не було прийнято рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн відповідно до Постанови №332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2017 №4-ДФС і від 12.12.2017 №6 ДФС.
2.4.Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, за участю третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із вимогами: визнати протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування і залишилася непогашеною (станом на 01.01.2016) на загальну суму 9 963 027,49 грн; зобов`язати Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2018 №4-ДФС і від 12.12.2017 №6-ДФС.
2.5.Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 та постановою Верховного Суду від 12.08.2020:
- визнав протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн;
- зобов`язав Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн відповідно до Постанови №332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2017 №4-ДФС і від 12.12.2017 №6-ДФС.
2.6.Обставинами у наведеній судові справі встановлено, що позивачем та всіма суб`єктами спірних правовідносин, окрім Міністерства фінансів України, виконані необхідні дії, спрямовані на виділення позивачу субвенції на погашення різниці у тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків та постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332.
2.7.Посилаючись на те, що права та законні інтереси Міністерства фінансів України є порушеними, адже укладені відповідачами договори є завідомо такими, що не можуть бути виконані, позивач звернувся до господарського суду із позовом до КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації з вимогою про визнання недійсними договорів: №4-ДФС від 01.08.2017 та додаткової угоди №1 від 07.11.2017 до договору №4-ДФС від 01.08.2017; №6-ДФС від 12.12.2017.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Справа розглядалась судами неодноразово. Під час нового розгляду, Господарський суд Полтавської області рішенням від 08.06.2023 у справі №917/1531/21, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 19.09.2023, в позові відмовив.
3.2.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини між Міністерством фінансів України та відповідачами у справі за оспорюваними договорами є бюджетними, а позивачем не доведено порушення спірними договорами наявності його порушених цивільних прав та\або інтересів.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.Міністерство фінансів України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі №917/1531/21 і прийняти нове рішення про задоволення позову, а саме визнати недійсними наступні договори про проведення взаєморозрахунків: №4-ДФС від 01.08.2017 та додаткову угоду від 07.11.2017 №1 до договору №4-ДФС від 01.08.2017; №6-ДФС від 12.12.2017.
4.2.Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо:
- застосування частини третьої статті 215 ЦК, частини першої статті 2 ГПК у подібних правовідносинах, а саме - щодо законного інтересу Міністерства фінансів України (не сторони правочину) як заінтересованої особи у визнанні недійсними договорів "Про організацію взаєморозрахунків", які містять ідентичні умови, зокрема їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, укладених у 2017 році між відповідачами. При цьому відповідачі (сторони оспорюваних договорів) не є розпорядниками коштів за бюджетною програмою з якої здійснюються видатки на зазначені цілі. Крім того, договори укладені ними за відсутності бюджетного фінансування (асигнувань) на ці цілі, що унеможливлює виконання укладених договорів;
- застосування норм Бюджетного кодексу України (далі - БК), зокрема пункту 3 частини п`ятої статті 22; частин першої та другої статті 23; частини третьої та четвертої статті 48; частини третьої статті 97 БК, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин при вирішенні питання щодо дійсності договорів щодо коштів Державного бюджету.
4.3.КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів та про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову в позові, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про визнання правочинів, стороною яких він не є, недійсними на підставі частини п`ятої статті 203 ЦК.
5.2.Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.3.Аналіз наведеної норми свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
5.4.Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
5.5.Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
5.6.У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
5.7.Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Відповідні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
5.8.З аналізу матеріалів справи вбачається, що Міністерство фінансів України посилається на пункт 14 оспорюваних договорів, відповідно до якого договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, тому оскільки відповідне фінансування здійснено не було, оскаржувані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про їх невідповідність вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК.
5.9.Крім того, скаржник зазначає, що хоча Мінфін і не є стороною оспорюваних договорів, однак укладення вказаних правочинів прямо впливає на права та законні інтереси Мінфіну, оскільки відповідно до пункту 3 договорів про організацію взаєморозрахунків, перерахування коштів залучених з єдиного казначейського рахунка відбувається на підставі рішення Мінфіну.