ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/28419/21
адміністративне провадження № К/990/32526/23, К/990/33305/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Виноградова В.О.,
представника відповідача - Книги Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року (головуюча суддя Заічко О.В.), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Любчич Л.В., П`янова Я.В.), та касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року (головуюча суддя Заічко О.В.), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Любчич Л.В., П`янова Я.В.) у справі за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" (далі за текстом - КП "МІЦ", Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2021 року № 00196900704, № 00196720704, № 00196840704, № 00196800704 та № 00196940704.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на безпідставність висновків акта перевірки щодо заниження КП "МІЦ" доходу за цільовим фінансуванням капітальних інвестицій та неправомірного визначення нарахованої амортизації в декларації з податку на прибуток, а також щодо необхідності проведення нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених послуг та готової продукції над фактичною ціною реалізації, оскільки такі твердження спростовуються наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а також відповідними поясненнями Підприємства.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, позовні вимоги Підприємства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними і скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь КП "МІЦ" понесені витрати з оплати судового збору у розмірі 27ʼ 240 грн.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що:
1) Підприємством не допущено відхилення між сумами амортизації/списання на витрати активів, придбаних за рахунок цільового фінансування, та сумами цільового фінансування, визнаного доходом, та не здійснено заниження доходів від будь-якої діяльності; висновки акта перевірки щодо заниження Підприємством показників в декларації з податку на прибуток за 2020 рік не відповідають фактичним даним бухгалтерського обліку (стосовно податку на прибуток);
2) база оподаткування податком на додану вартість на операції з виплати Підприємству відповідних субвенцій/трансфертів за рахунок місцевого бюджету відсутня, оскільки податкове законодавство прямо вказує на відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість в такому випадку; відповідачем безпідставно здійснено розрахунок заниження податкових зобов`язань на перевищення Підприємством собівартості наданих послуг в частині вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей і послуг, та нарахування компенсуючого ПДВ, оскільки база оподаткування ПДВ визначалася позивачем на підставі цін, затверджених спеціальними нормативно-правовими актами (щодо податку на додану вартість).
Апеляційний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції по суті спору та визнав їх такими, що зроблені із правильним застосуванням норм податкового законодавства. Окремо у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зауважив на протиправності проведеної перевірки з огляду на чинність мораторію на проведення податкових перевірок на період карантину, який був закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України).
Після ухваленням Харківським окружним адміністративним судом рішення від 11 жовтня 2022 року позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрат в розмірі 125ʼ 000 грн, пов`язаних із проведенням експертизи.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року відмовлено КП "МІЦ" у задоволенні поданої заяви.
Ухвалюючи таке рішення суд зазначив, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулось за ініціативою позивача у справі, такий експертний висновок не був предметом дослідження у суді першої інстанції й не вплинув на вирішення справи. Відтак, на думку суду, відсутні правові підстави для відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.
За наслідками апеляційного перегляду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року залишено без змін.
1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів на них
1.3.1. Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, ухваленими по суті спору, ГУ ДПС у Харківській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані рішення й ухвалити нове, яким відмовити Підприємству в задоволенні позову.
З огляду на зміст касаційної скарги відповідача підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
Заявник касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення пункту 187.7 статті 187 ПК України, щодо правозастосування якого наразі відсутній висновок Верховного Суду у контексті визначення наявності або відсутності обов`язку у платника податків нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів (в тому числі, які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших програм), та обов`язку скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України, податкову накладну. У світлі наведених аргументів відповідач указує, що позивачем безпідставно не нараховано суми податкових зобов`язань по отриманих грошових коштах за кодом бюджетної класифікації 3210 по об`єктах "будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єкту…", який визначено відповідно до кошторисів витрат на виконання "Програми розвитку і реформування міста Харкова" за рахунок коштів бюджету міста Харкова. Ураховуючи, що вказані кошти надходять до КП "МІЦ" саме на виконання програми розвитку господарства міста, то, відповідно, для цілей оподаткування ПДВ такі кошти слід уважати оплатою (компенсацією) виконаних робіт/наданих послуг у межах такої програми.
У доводах касаційної скарги заявник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", без урахування відповідних висновків Верховного Суду (постанови від 6 лютого 2020 року у справі №806/1339/15, від 22 січня 2019 року у справі №826/18174/13-а, від 31 березня 2020 року у справі №520/223/20, від 25 серпня 2022 року у справі №826/5101/17, від 28 грудня 2022 року у справі №520/1284/19) та Верховного Суду України (постанови від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16).
Окремо від викладених вище підстав касаційного оскарження відповідач наполягає на правомірності зробленого у ході перевірки висновку про заниження Підприємством об`єкта оподаткування податком на прибуток шляхом заниження доходу по цільовому фінансуванню капітальних інвестицій та безпідставного визначення нарахованої амортизації в податковій декларації з податку на прибуток, з огляду на ненадання Підприємством до перевірки аргументованих пояснень та підтверджуючих документів зі спірних питань.
У відзиві на касаційну скаргу податкового органу Підприємство заперечує проти викладених у ній аргументів та просить залишити скаргу без задоволення. У світлі посилань податкового органу на наявність у даному випадку підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на те, що станом на сьогодні Верховним Судом вже сформульовано висновок щодо застосування положень пункту 187.7 статті 187 ПК України у справі за аналогічних правовідносин (постанова від 27 червня 2023 року у справі 520/18518/21). В означеній справі, серед іншого, спірним було питання оподаткування податком на додану вартість коштів, які надходили за кодом бюджетної класифікації 3210 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" на виконання "Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 роки" за рахунок коштів бюджету м. Харкова на підставі рішень Харківської міської ради. Також, представник позивача стверджує, що відповідач у своїй касаційній скарзі посилається на низку постанов Верховного Суду та Верховного Суду України, які, своєю чергою, не є подібними до розглядуваних правовідносин. Окремо позивач звертає увагу на відсутність у доводах касаційної скарги жодних обґрунтувань щодо неправильного застосування судами положень податкового законодавства в частині податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток.
У світлі обставин цієї справи позивач у відзиві звертає увагу й на сталу і послідовну практику Верховного Суду з питань проведення контролюючим органом податкових перевірок на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №89 всупереч чинному й діючому (нескасованому) мораторію на проведення контрольних заходів.
1.3.2. Також, Підприємство, не погоджуючись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, якими відмовлено КП "МІЦ" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрат в розмірі 125ʼ 000 грн, пов`язаних із проведенням експертизи, подав касаційну скаргу. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення й прийняти нове, яким задовольнити заяву Підприємства про відшкодування понесених витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивачем зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
У доводах своєї скарги позивач, через призму заявлених підстав касаційного оскарження, вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування постанови Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №640/9076/21, де зроблено висновок про правомірність компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалено рішення, документально підтверджених витрат на проведення експертизи (проведеної на замовлення сторони у справі). Також позивач звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій постанови Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі №640/11775/20, в якій зазначено, що оскільки замовлення експертизи й отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача після звернення до суду, такий експертний висновок був предметом судового дослідження у судах першої та апеляційної інстанції, стосувався предмету спору та вплинув на вирішення справи, відтак, Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав до відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.
Окрім викладеного, позивач порушує питання про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а та від 13 липня 2021 року у справі №640/19089/20, який був фактично відтворений у мотивах оскаржуваних рішень (хоч і без посилань на відповідні реквізити). Йдеться про висновок судів про те, що призначення та проведення експертизи як певної процесуальної дії має відбуватись в межах виключно судового процесу. Представник позивача тут убачає невідповідність висновків суду вимогам статей 104, 132, 137 та 139 КАС України та, відповідно, говорить про необхідність відступу від таких.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу Підприємства до суду не скеровував.
Ухвалами Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційні провадження за описаними вище скаргами Підприємства та контролюючого органу в цій справі, а в подальшому вирішено здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 6 грудня 2023 року підтримав вимоги своєї касаційної скарги, та заперечив проти задоволення скарги контролюючого органу.
Представник відповідача під час судового засідання також підтримав свої вимоги, озвучені в поданій касаційній скарги, і вказав на відсутність правових підстав до задоволення скарги позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги як позивача, так і відповідача не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
КП "Міський інформаційний центр" створено рішенням VI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 25 вересня 2002 року та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Засновником підприємства є Харківська міська рада, а власником - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Основним видом діяльності Підприємства є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код КВЕД 68.32). Іншими видами діяльності Підприємства визначено також: інші спеціалізовані будівельні роботи, надання в оренду офісних машин і устаткування, прибирання; діяльність телефонних центрів, ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування, діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна тощо.
У період з 22 червня по 3 серпня 2021 року фахівцями ГУ ДПС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання КП "МІЦ" вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, законодавства з питань справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 по 31 січня 2021 року. За результатами проведеної перевірки 10 серпня 2021 року складено акт за №13658/20-40-07-04-08/32135675.
Підприємством були висловлені заперечення на висновки акта перевірки, які, однак, були залишені без змін за результатами їх розгляду Головним управлінням ДПС у Харківській області.
На підставі установлених перевіркою порушень позивачем вимог чинного законодавства у сфері оподаткування 22 вересня 2021 року контролюючим органом прийнято низку податкових повідомлень-рішень:
№ 00196900704, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 24ʼ 488ʼ 079,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 23ʼ 497ʼ 633,00, грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 990ʼ 446,25 грн;
№ 00196720704, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93ʼ 200ʼ 553,00 грн;
№ 00196840704, яким застосовано штраф в розмірі 9ʼ 483ʼ 602,50 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 36ʼ 303ʼ 582 грн;
№ 00196800704, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 900ʼ 180,00 грн;
№ 00196940704, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44ʼ 312ʼ 206,25 грн (за податковим зобов`язанням у розмірі 35ʼ 449ʼ 765,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) у розмірі 8ʼ 862ʼ 441,25 грн.
Не погоджуючись із переліченими податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
3. Релевантні джерела права. Позиція Верховного Суду у справі.
3.1. Щодо правомірності проведення планової документальної виїзної перевірки.
За змістом касаційної скарги контролюючого органу у ній наводяться аргументи на доведення обґрунтованості висновків податкового органу за результатами здійсненої документальної перевірки Підприємства, та, відповідно, покладених в основу оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів (податкових повідомлень-рішень).
Поряд з цим, як зазначалося вище, одним із мотивів для залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог слугували висновки суду апеляційної інстанції про протиправність та незаконність проведення документальної планової перевірки Підприємства під час дії мораторію на проведення документальних перевірок, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Як вже неодноразово наголошував Верховний Суд обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки у разі висловлення платником податків незгоди щодо процедури її проведення, входять до предмета доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі й підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1, 52-5.
Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" унесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, законодавець шляхом унесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Надаючи правову оцінку такій суперечності, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.