ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/14942/21
адміністративне провадження № К/990/30275/23; К/990/30311/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (судді: Присяжних О.В., Спаскін О.А., П`янова Я.В.) та на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" від 02 липня 2021 року № 555, згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого оперуповноваженого ВКП Харківського районного управління поліції (ХРУП) №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області "Про звільнення ОСОБА_1, зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 08 липня 2021 року № 322 о/с, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України у званні старшого лейтенанта поліції з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області з 13 липня 2021 року, на підставі наказу ГУНП в х/о від 02 липня 2021 року № 555;
- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області "Про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с про зміну дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" з 17 липня 2021 року" від 14 вересня 2021 року № 530 о/с;
- поновити ОСОБА_1, в органах поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області з 17 липня 2021 року.
- зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 липня 2021 року по день поновлення в органах поліції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем без урахування усіх обставин. Тому позивач підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
24 червня 2021 року до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції ОСОБА_2 від 24 червня 2021 року № 4583/119-12/02-2021, в якій зазначено, що цього ж дня працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харків від 14 червня 2021 року проводяться обшуки у службових приміщеннях ППОП ГУНП в Харківській області, розташованих за адресою: вул. Карпівська, 3, м. Харків, а також за місцем мешкання поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області старших сержантів поліції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, сержанта поліції ОСОБА_6, старшого оперуповноваженого СКП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7, старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8, старших оперуповноважених ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 .
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24 червня 2021 року № 1327, з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що призвели до можливого порушення службової дисципліни з боку позивача, призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 02 липня 2021 року, згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні позивачем вимог пунктів 1,2 частини 1, частини 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів б, 7 Розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту б частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Харківській області від 02 липня 2021 року № 555 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" за вчинення дисциплінарного проступку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Наказом ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с, згідно з пунктом "б" частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 звільнено зі служби в поліції з 13 липня 2021 року.
У період з 29 червня 2021 року по 16 липня 2021 року позивач перебував на лікарняному.
На підставі вищевикладеного, відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 14 вересня 2021 року № 530 о/с про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с, внесено зміни в пункт наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту "б" частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 17 липня 2021 року.
Не погодившись із вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
З посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 814/428/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 826/6944/17, судом першої інстанції зазначено, що при проведенні ГУНП в Харківській області службового розслідування, позивачу не забезпечено можливості реалізації його прав, передбачених статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та розділом 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України щодо повідомлення про проведення відносно нього службового розслідування та не запропоновано позивачу надати пояснення з цього приводу, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 червня 2023 року, прийнято нову постанову про відмову у задоволення позову.
Відмовляючи у задоволення позову, суд апеляційної виходив з того, що фактично висновок про наявність в діях позивача вчинку, який слугував підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення був зроблений за результатами службового розслідування, проведеного за фактом внесення відомостей до ЄРДР № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, а також ухвали Ленінського районного суду міста Харків від 05 червня 2021 року про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та розміщені в інтернет мережі на різних інтернет-сайтах публікацій критичного характеру щодо викриття 24 червня 2020 року поліцейських ГУНП в Харківській області в отриманні неправомірної винагороди від громадян.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд апеляційної інстанції вважав правильним притягнення відповідачем позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та зазначив, що відсутність обвинувального вироку суду не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який встановлений в ході службового розслідування і за який відповідач у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що членом дисциплінарної комісії не вчинялись дії для отримання пояснень від ОСОБА_1, вчинення таких дій підтверджується рапортом члена дисциплінарної комісії старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_12, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Доводи позивача про наявність позитивних характеристик, грамот і здійснення професійної діяльності з дотримання вимог чинного законодавства після поновлення його на посаді за рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної вважав помилковими, оскільки не спростовують факт вчинення ним дисциплінарного проступку станом на 17 листопада 2020 року і правомірність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
Також ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року виправлено описку в резолютивній частині повного тексту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, зазначивши, що "Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 520/14942/21 скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1" замість помилково вказаного "Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 520/14942/21ц залишити без змін".
Мотивуючи ухвалу про виправлення описки апеляційний адміністративний суд вказав, що при виготовленні повного тексту вищевказаної постанови суду допущено описку, а саме, у резолютивній частині постанови помилково зазначено про те, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 520/14942/21 залишено без змін.
У зв`язку з чим, на підставі приписів частини 1 статті 235 КАС України виправив допущену описку шляхом винесення ухвали про виправлення описки.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1,4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 802/2004/17-а, від 30 червня 2020 року у справі № 817/1967/15, від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а, від 19 серпня 2020 року у справі № 804/8302/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а, від 23 січня 2020 року у справі № 520/8550/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17а.
Скаржник вказує, що у цих справах Верховний Суд вказав, що для висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях особи, наявності лише кримінального провадження недостатньо. Також повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. Крім того висновок про відсутність у висновку службового розслідування самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення особою службової дисципліни виключає можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, якщо матеріали службового розслідування фактично складаються з матеріалів досудового розслідування. При цьому, в цих висновках Суд, зазначав, що метою службового розслідування є з`ясування саме складу дисциплінарного проступку в діях особи, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження. Також Верховний Суд зробив висновок про те, що в межах дисциплінарного провадження повинні бути встановлені конкретні факти порушення особою службової дисципліни чи відомості щодо вчинення особою будь-яких інших дій, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок.
Окрім цього, скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 814/334/17, у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 820/5543/17 про те, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.
Також вказує, що не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 814/428/17 та постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 826/6944/17 про те, що позивачу не забезпечено можливості реалізації його права, передбаченого статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та розділом 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Крім того, скаржник, як на підставу касаційного оскарження вказує на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неповно встановлені обставини справи. Зазначає, що в матеріалах службового розслідування відсутні докази причетності ОСОБА_1 до вчинення як дисциплінарного правопорушення, так і його причетності до кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України за кримінальним провадженням від 7 листопада 2020 року № 42020220000000537.
Щодо посилання суду апеляційної інстанції на ухвалу Ленінського районного суду міста Харків від 08 червня 2021 року про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 зазначив, що такої в матеріалах службового розслідування не існує, оскільки в матеріалах службового розслідування наявна інша ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року у справі № 642/3473/21 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем роботи поліцейських ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в батальйоні особливого призначення (БПОП) ГУНП в Харківській області, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, з якими і ОСОБА_1 не знайомий та не має відношення до цієї адреси.
Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції помилково досліджувались докази, які, як стверджує позивач, є неналежними та недопустимими, оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції такі докази, а саме письмове повідомлення про вручення позивачу підозри за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України та ухвали Ленінського районного суду міста Харків від 08 червня 2021 року щодо проведення обшуку за місцем проживання позивача ОСОБА_1 не взяті до уваги.
Також позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року про виправлення описки і закрити провадження у справі в частині оскарження цієї ухвали.
Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 05 червня 2023 року неправильно застосовані норми статті 253 КАС України, так як приписами КАС України суду не надано право змінювати зміст (суть) прийнятого ним рішення у порядку виправлення описки. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) та Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 800/520/16 (провадження № 11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16.
Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність. Скаржник зазначає, що аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі №522/22796/15-а.