ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 260/3494/21
адміністративне провадження № К/990/16357/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №260/3494/21
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_5
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою адвокатки Волошин Любові Ярославівни, яка діє в інтересах позивачки - ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (головуючий суддя: Качмар В.Я., судді: Большакова О.О., Мікула О.І.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - "ІНФОРМАЦІЯ_4"; правонаступник - ІНФОРМАЦІЯ_4), в якому просила суд:
- визнати наказ відповідача від 13 липня 2021 року №43 (по особовому складу державних службовців) незаконним і поновити позивачку на посаді провідного спеціаліста відділення призову ТЦК;
- стягнути з відповідача на користь позивачки середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що 13 липня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного спеціаліста відділення призову ТЦК наказом №43 на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 83 і пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Своє звільнення позивачка вважає незаконним, адже роботодавцем не було дотримано вимог частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") і не запропоновано всіх наявних вакантних посад в установі, які існували на день звільнення, а також не було враховано її переважне право на залишення на роботі.
Тож, оспорюваний наказ позивачка вважає незаконним і таким, що порушує її трудові права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 січня 2023 року, позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 №43 від 13 липня 2021 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14 липня 2021 року;
- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді провідного спеціаліста відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14 липня 2021 року.
Задовольняючи цей позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі, а також не запропонував їй усі вакантні посади станом на дату звільнення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року і ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року скасовано, та прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 та заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 про роз`яснення судового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивачки відбулось у зв`язку із відсутністю можливості запропонувати їй відповідну рівнозначну або нижчу посаду.
До того, суд апеляційної інстанції встановив, що при звільненні позивачки 13 липня 2021 року роботодавцем була дотримана процедура належного персонального попередження ОСОБА_1 про можливе звільнення, не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Тож, не встановивши порушень у процедурі звільнення ОСОБА_1, апеляційний суд відмовив у задоволення її позову.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16 і від 9 липня 2020 року у справі №809/2894/13-а.
Верховний Суд ухвалою від 10 травня 2023 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач і третя особа просять відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзиви обґрунтовані правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8 червня 2021 року ОСОБА_1 було попереджено про те, що відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 7 червня 2021 року №Д-321/1/дск з 8 липня 2021 року передбачається зміна штатів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та можливе скорочення посади ОСОБА_1 . Це попередження не містить будь-яких пропозицій щодо посад, на які може претендувати позивачка.
14 липня 2021 року відповідно до Директиви Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" від 9 червня 2021 року "Про проведення додаткових організаційних заходів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1", на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22 червня 2021 року №3 "Про проведення організаційних заходів щодо переформування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області" та наказу військового комісара ОТЦК від 13 липня 2021 року №187 "Про введення в дію штатів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки" з метою нарощування системи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проведення заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення призову громадян на строкову військову службу та організації заходів з реабілітації військовослужбовців, яких звільнено в запас, ТЦК переформовано в РТЦК.
На виконання вимог Спільної директиви та Директиви з 14 липня 2021 року введено в дію штат №43/071-55 - РТЦК (І розряду). Тобто, відбулась реорганізація ТЦК, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у РТЦК, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7. До новоутворених, шляхом реорганізації, установ перейшли всі права та обов`язки ліквідованих установ (ТЦК, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у тому числі і щодо працевлаштування державних службовців.
Тож, у РТЦК виник обов`язок, щодо працевлаштування державних службовців ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ТЦК до РТЦК.
Згідно зі штатом №43/071-55 РТЦК мав вакантні посади провідних спеціалістів у І та II відділах, а тому, на підставі заяв головного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, зазначених головних спеціалістів було переведено на нижчу посаду державної служби, а саме: ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3 - провідного спеціаліста відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7.
Штатом №43/071-55 у РТЦК, який є правонаступником РТЦК, не передбачено посад провідних спеціалістів або інших (нижчих) посад державної служби. Тому посади провідних спеціалістів ТЦК не могли пропонуватись у зв`язку з їхньою відсутністю.
Наказом №43 ОСОБА_1 було звільнено з посади з 13 липня 2021 року на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 83 та пунктів 1 і 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", в зв`язку із проведенням організаційних заходів та у зв`язку зі зміною штату державних службовців.
26 вересня 2022 року наказом РТЦК (по особовому складу державних службовців) №41 параграф 2 Наказу №43 відмінено та викладено в наступній редакції: "на виконання вимог пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" в зв`язку з проведенням організаційних заходів та в зв`язку зі зміною штату державних службовців припинити державну службу та звільнити в зв`язку з реорганізацією 13.07.2021 ОСОБА_1, Посада".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 цього Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 83 вказаного Закону державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України "Про державну службу", зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною третьою зазначеної статті (в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23 лютого 2021 року встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховним Судом ухвалою від 10 травня 2023 року було відкрито касаційне провадження за скаргою адвокатки Волошин Л.Я., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.