ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 675/427/17
адміністративне провадження № К/990/17902/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №675/427/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)"
про оскарження накладених заходів стягнення, визнання незаконними дій адміністрації по зарахуванню на профілактичний облік, стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року (головуючий суддя: Янішевська О.С.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про оскарження накладеного 3 лютого 2017 року заходу стягнення у виді поміщення до карцеру строком на 15 діб, а також накладеного 9 лютого 2017 року стягнення у виді поміщення до одиночної камери строком на три місяці.
У подальшому позивач збільшив позовні вимоги і оскаржував також стягнення, накладені на нього з 3 лютого 2017 року до 3 червня 2017 року, 9 лютого 2017 року у виді "суворої догани", а також просив визнати незаконними дії адміністрації державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" в частині зарахування позивача на профоблік як схильного до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників, стягнути матеріальну та моральну шкоду у сумі: 100 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при накладенні на нього стягнень у виді поміщення до карцеру строком на 15 діб і у виді поміщення до одиночної камери строком на три місяці відповідачем були порушені вимоги статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - "КВК України"), зокрема, не була врахована відсутність у ОСОБА_1 інших стягнень при обранні виду стягнення, а також не було враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого порушення, вид стягнення тощо. Тож, на думку ОСОБА_1, стягнення не відповідають тяжкості вчинених порушень. Позивач вважає, що стосовно нього допущені грубі порушення діючого законодавства.
До того ж, ОСОБА_1 вказує, що у його діях 3 лютого 2017 року взагалі відсутній склад порушення, оскільки він не бажав переходити до іншої камери, адже мав давній конфлікт з одним із засуджених, котрий перебував на той момент саме у цій камері.
Крім цього, позивач вказує, що дійсно був змушений нанести собі порізи лівого передпліччя разом з іншим засудженим з метою привернути увагу прокурора Ізяславського району та забезпечення його втручання у ситуацію.
Також ОСОБА_1 підтвердив, що зберігав та використовував мобільний телефон, проте робив це з відома та дозволу представників адміністрації установи, у якій він відбуває покарання.
У подальшому ОСОБА_1 зазначив, що його незаконно поставили на профілактичний облік як особу, схильну до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників.
Позивач вважає дії представників адміністрації щодо нього такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, порушують його права, а ставлення до себе вважає протизаконним та упередженим.
З огляду на наведене, позивач стверджує, що йому було заподіяно матеріальну і моральну шкоду в сумі: 100 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Матеріальною шкодою позивач вважає погіршення власного здоров`я через утримання у карцері та одиночній камері у неналежних умовах. Моральна шкода, на переконання ОСОБА_2, полягає у тому, що йому доводиться прикладати значних зусиль для захисту власних прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року, у задоволенні цього позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не допустив порушень у процедурі застосування до ОСОБА_1 указаних стягнень.
На основі аналізу підстав, порядку та доказів накладення цих стягнень, а також аналізу обставин вчинення порушень позивачем, окружний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача щодо будь-яких порушень у цьому аспекті.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Порушення норм процесуального права ОСОБА_2 вбачає у тому, що справа судами була розглянута за його відсутності, а також не була забезпечена можливість подати докази у підтвердження позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 12 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав 15 вересня 2023 року через підсистему "Електронний Суд".
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 3 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення до карцеру на п`ятнадцять діб з огляду на те, що 3 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин він допустив порушення вимог режиму відбування покарання, а саме: безпідставно у категоричній формі відмовився від переведення у іншу камеру сектору довічного ув`язнення з камери №13 у камеру №5. У разі примусового поміщення в камеру №5 погрожував вчинити кримінальний злочин.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував на неправомірність зазначеної постанови, не визнав факт вчинення дисциплінарного проступку, повідомив, що змушений був відмовитися від поміщення до камери №5, оскільки у вказаній камері перебували засуджені, з якими у позивача був конфлікт.
Одночасно, ОСОБА_1 не заперечував проти того, що був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Згідно акта від 3 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовився дати письмове пояснення з приводу відмови від переведення до іншої камери.
Допитаний в ході судового розгляду справи у якості свідка засуджений ОСОБА_3, котрий у лютому 2017 року перебував в одній камері з ОСОБА_1, не підтвердив наявність конфлікту у ОСОБА_1 з іншими засудженими.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що складав два рапорти про вчинення засудженим ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, один з яких полягав у категоричній відмові від переміщення до іншої камери. Свідок стверджує, що причин такої відмови ОСОБА_1 не пояснював.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка начальник оперативного відділу ОСОБА_5 суду показав, що засудженого ОСОБА_1 знає з 2012 року, зазначив, що у камері, де перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_3, був виявлений мобільний телефон, зберігання якого засудженим заборонено, тому з оперативних міркувань було прийняте рішення перевести ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до різних камер, причому ОСОБА_1 мав бути переміщений до камери, у якій ніхто більше не утримувався. Свідок вказав, що будь-яка інформація про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими в оперативному відділі відсутня.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що ОСОБА_1 відбував покарання у виді довічного позбавлення волі у державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)". Свідок підтвердив, що був випадок, коли ОСОБА_1 відмовився переходити до іншої камери. Свідок зауважив, що не було жодної інформації про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими. Свідок вказав, що він не був ініціатором переведення ОСОБА_1 до іншої камери. Свідок повідомив, що в установі не ведеться облік переміщення засуджених по камерам, тому інформація, в якій камері коли перебував який засуджений, відсутня.
Одночасно, покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Також встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 3 лютого 2017 року о 16 годині 40 хвилини дисциплінарного проступку підтверджується доданою до матеріалів справи копією рапорту ОСОБА_4 від 3 лютого 2017 року.
Сам ОСОБА_1 підтвердив, що жодних письмових пояснень з приводу відмови від переміщення до іншої камери 3 лютого 2017 року не писав.
3 лютого 2017 року начальником оперативного відділу ОСОБА_5 проводилось службове розслідування по факту відмови від проживання в загальній масі засуджених камери №5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі. В ході службового розслідування встановлено, що причини, які б перешкоджали засудженому ОСОБА_1 проживати в камері №5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі, не виявлені, ніхто з засуджених сектору з ОСОБА_1 у конфліктних ситуаціях не перебуває та не перебував раніше.
У державній установі "Замкова виправна колонія (№58)" наявний затверджений начальником графік покамерного переміщення засуджених ізольованого сектора довічного позбавлення волі без зазначення прізвищ засуджених. Відсутність поіменного обліку засуджених, які переміщаються з однієї камери до іншої підтверджується інформацією, наданою виконувачем обов`язків начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" №3748 від 15 жовтня 2018 року, доданою до матеріалів справи.
Посилання засудженого на те, що події 3 лютого 2017 року фіксувались на відеореєстратор не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. У довідці №3 від 8 лютого 2018 року, наданій начальником відділу нагляду і безпеки державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", зазначено, що згідно вказівки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №426 від 31 січня 2017 року впроваджено вмикання персоналом установи відеореєстраторів при проявах (можливих проявах) масових безладів, групової непокори, конфліктних ситуаціях, перешкоджанні законним вимогам адміністрації, протиправних діях, агресивної чи нетактовної поведінки засуджених, приниженні честі і гідності персоналу при вилученні заборонених предметів, а також у разі існування інших обставин, які потребуватимуть цього; 3 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин відеозйомка не проводилась.
Судом встановлено, що стягнення у виді поміщення до карцеру на п`ятнадцять діб було накладено на ОСОБА_1 вмотивованою постановою начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)".
Постановою начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 9 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 3 лютого 2017 року о 10 годині 50 хвилин під час обходу відділення № 7 було становлено, що цей засуджений наніс собі умисне членоушкодження у виді порізів лівого передпліччя, що загрожувало безпеці молодшого інспектора ВНіБ.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав, що вчинив членоушкодження з метою привернути увагу прокурора до порушення своїх прав та таким чином домогтися зустрічі з прокурором. Позивач вказав, що з приводу вчинення ним та ОСОБА_3 членоушкоджень викликались працівники поліції.
Доводи позивача підтверджуються наданими на запит суду та дослідженими в ході судового розгляду матеріли Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області висновку №165 (ЄО №414 від 3 лютого 2017 року). Відповідно до рапорту чергового ОСОБА_7 від 3 лютого 2017 року зі служби " 102" надійшло повідомлення 3 лютого 2017 року о 10 годині 28 хвилин надійшло повідомлення про те, що 3 лютого 2017 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в місті Ізяславі по вулиці Гагаріна №2, на території державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 нанесли собі ушкодження у вигляді порізів рук. Працівникам поліції ОСОБА_1 поясняв, що наніс собі тілесні ушкодження у вигляді множинних порізів передпліччя лівої руки елементом від одноразового станка, тому що йому погрожує адміністрація установи, не надає змоги зателефонувати рідним та прокурору, хоче перевести в камеру до осіб, з якими ОСОБА_1 перебуває у неприязних відносинах. Відповідно до висновку від 10 лютого 2017 року, затвердженого начальником Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2017 року, розгляд повідомлення закінчений. Вказане рішення не було оскаржено у встановленому законом порядку.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що складав рапорт з приводу того, що ОСОБА_1 порізав собі ліве передпліччя. Свідок стверджує, що засуджений не пояснював причин вчинення членоушкодження, відмовлявся від медичної допомоги і погрожував чинити фізичний опір всім представникам установи.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що ОСОБА_1 надавав пояснення з приводу вчинення членоушкодження лише працівникам поліції, а представникам установи давати з цього приводу пояснення відмовився.
Факт нанесення ОСОБА_1 собі тілесних ушкоджень підтверджується рапортами від 3 лютого 2017 року начальника відділення ОСОБА_8, психолога відділу оперативно-виховної та психологічної роботи ОСОБА_9, начальника медичної частини ОСОБА_10 .
Згідно довідки начальника медичної частини державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про надання медичної допомоги засудженому ОСОБА_1 надавалась медична допомога у зв`язку з нанесенням членоушкодження у виді різаних ран 4,5 х 0,5 см та 3,0 х 0,5 см шкіри лівого передпліччя та 11 квітня 2017 року. Станом на 23 травня 2017 року стан здоров`я ОСОБА_1 визнано задовільним.
По факту вчинення ОСОБА_1 членоушкодження проводилось службове розслідування, за наслідками якого 6 лютого 2017 року складено висновок, затверджений 6 лютого 2017 року начальником державної установи "Замкова виправна колонія (№58)". Зазначеним висновком не підтверджуються доводи ОСОБА_1, навпаки, визнано, що причинами правопорушення є особиста недисциплінованість засудженого, небажання виконувати обов`язки, покладені на нього кримінально-виконавчим законодавством України, високий ступінь педагогічної занедбаності, цинізму та неповаги до суспільства, недостатній рівень проведення психопрофілактичної, виховної та роз`яснювальної роботи з психологом та начальником відділу СПС із засудженим. Згідно довідки начальника оперативного відділу ОСОБА_5 від 3 лютого 2017 року в оперативний відділ інформація про наявність конфліктних ситуацій та боргових відносин ОСОБА_1 не надходила.
ОСОБА_1 повідомив, що жодних пояснень причин вчинення членоушкодження представникам установи не надавав.
Доводи позивача підтверджуються відповідним актом від 6 лютого 2017 року, доданим до матеріалів справи.
Одночасно, ОСОБА_1 міг скористатись своїм правом на подачу заяв та скарг, що відповідало б діючому на той час законодавству.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини третьої статті 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Права і обов`язки засуджених визначені статтями 8, 9 КВК України.
Відповідно до частини другої статті 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Згідно із вимогами частини першої статті 132 КВК України в редакції, яка діяла на момент застосування стягнення, за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138-140 і 143 цього Кодексу; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п`ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п`ятнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Відповідно до частин першої, восьмої статті 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.
Статтею 135 КВК України встановлено, що правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов`язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті. Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери). Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення: подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення; попередження, догана.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року №2186/5 (далі - "Правила №2186/5"), які діяли на момент винесення постанов начальником державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" стосовно ОСОБА_1, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Відповідно до вимог підпункту 2 пункту ІІІ цих Правил засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань.
Відповідно до додатку 6 до Правил №2186/5 (пункт 3 розділу ІІІ) до переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженим заборонено, внесені радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади.
Згідно розділу ХІ Правил №2186/5, "Порядок вилучення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом, а також заборонених для зберігання і використання" засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком.
Предмети, вироби, речі та продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в передачах, вилучаються й повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення в обох примірниках заяви.
Предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком або кількість яких перевищує встановлені переліком норми, які були виявлені в посилках або по прибутті засудженого до установи виконання покарань, вилучаються, про що складається акт про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) (додаток 12), та передаються на склад установи.
При цьому засудженому видається другий примірник акта з відміткою про передачу речей на склад. Вилучені предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком, повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого. Продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в посилках або придбані незаконним шляхом, підлягають вилученню, про що складається відповідний акт, та з письмової згоди начальника медичної частини установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов`язки, передаються до їдальні або знищуються в присутності засудженого, на ім`я якого надійшла посилка, про що робиться відмітка в акті.