ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/6152/21
провадження № К/990/8390/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Градовського Ю.М., суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві) від 19 березня 2021 року №78-ос "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві з 20 березня 2021 року;
- стягнути з ТУ ДБР у м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2021 року (включно) до дня ухвалення рішення.
2. Наведені позивачем на обґрунтування цих вимог доводи зводяться до того, що зміни статусу Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) та реального скорочення посади, яку обіймав позивач, не відбулося. На думку позивача, положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889"Про державну службу" (далі - Закон №889) не підлягають застосуванню до слідчих ДБР. Крім цього, вважає, що звільнення слідчих у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису або скорочення штату державних службовців з огляду на необхідність заміщення цих посад особами рядового і начальницького складу суперечить підпунктам 3, 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 грудня 2019 року №305"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (далі - Закон №305). Позивач також зазначив, що всупереч вимогам чинного законодавства, йому не було запропоновано іншої рівнозначної або нижчої вакантної посади, не враховано, що він мав переважне право залишитися на роботі оскільки мав доступ до інформації зі ступенем "таємно" та "цілком таємно", до того ж, оспорюваний наказ підписано неповноважною особою та у ньому зазначено одночасно дві підстави з числа кількох альтернативних нормативних підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, в задоволені позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував свої висновки тим, що позивача правомірно звільнено з державної служби у зв`язку із скороченням займаної ним посади, а тому немає правових підстав для скасування оскаржуваного наказу. Оскільки решта позовних вимог є похідними, то вони також задоволенню не підлягають. За висновком суду, спірні правовідносини у розглядуваному випадку врегульовано положеннями Закону №889, які є спеціальними, натомість норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо переважного права на залишення на роботі та пропозиції іншої посади не поширюються на державних службовців, яким є позивач в межах спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
6. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Обґрунтовуючи свої доводи за пунктом 1 частини четвертої статі 328 КАС України, ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі №240/10996/20 щодо звільнення державних службовців за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889, зі змінами, внесеними Законом України від 19 вересня 2019 року №117"Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон №117). Також скаржник послався на застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 та 29 липня 2021 року у справах №640/3456/20 та №640/6399/20 щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України, які стосуються обов`язку роботодавця одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації до посад, на які встановлюється конкурсна процедура.
8. Мотиви щодо пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України скаржник обґрунтовує відсутністю висновку Верховного Суду стосовно питання застосування частин першої та третьої статті 87 Закону №889(у редакції після внесення змін згідно із Законом №117-ІХ) та частин першої, другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 8, 22, 43 Конституції України (в редакції після внесення змін Законом України від 12 грудня 2019 року №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України"). Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону №889у випадку звільнення державного службовця під час дії Закону №889зі змінами, внесеними Законом України від 23 лютого 2021 року №1285-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" (далі - Закон №1285-ІХ), за умови його попередження під час дії Закону №889 VIII у редакції Закону №117. Крім цього, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №305 ІХ.
9. Від ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
10. Відповідач вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності у розглядуваному випадку обов`язку роботодавця працевлаштувати працівника, який вивільняється та запропонувати йому іншу посаду, зокрема, стверджує про помилковість його доводів щодо потреби застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 87 Закону №889у редакції зі змінами, внесеними Законом №1285-ІХ, який набрав чинності 06 березня 2021 року. Зауважує, що позивача фактично було звільнено наказом від 24 лютого 2021 року №19-ос, тобто до набрання чинності згаданим Законом, водночас наказом від 19 березня 2021 року, на який посилається скаржник, було лише визначено дату припинення позивачем державної служби на виконання наказу від 24 лютого 2021 року (зі змінами) з огляду на перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності. Крім цього, на думку відповідача, висновки Верховного Суду, викладені у постановах на які посилається скаржник, є нерелевантними з огляду на неподібність правовідносин у цих справах порівняно зі справою №420/6152/21. Також вважає помилковими твердження скаржника щодо порушення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №305 ІХ, оскільки у цій нормі не йдеться про соціально-трудові гарантії, натомість з її змісту слідує лише, що слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, у тому числі і у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. 08 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано причини його пропуску поважними, поновлено цей строк та відкрито провадження за поданою ним касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
15. Наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 23 листопада 2018 року №25-ос ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) ТУ ДБР у м. Миколаєві, за результатами конкурсу з 27 листопада 2018 року, з випробуванням строком п`ять місяців (т.1, а.с.78).
16. Відповідно до наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 28 листопада 2018 року №29-ос позивача переведено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві, з 28 листопада 2018 року, з випробуванням строком п`ять місяців (т.1, а.с. 79).
17. Наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 22 жовтня 2020 року №156-ос "Про попередження працівників" наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Миколаєві персонально попередити працівників цього територіального управління, посади яких з 01 грудня 2020 року, з 23 грудня 2020 року, з 04 січня 2021 року та з 01 лютого 2021 року скорочуються, про наступне вивільнення. Серед зазначених працівників у додатку 4 міститься й ОСОБА_1 (т.1, а.с. 80-82).
18. З попередженням про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади з 01 лютого 2021 року внаслідок реорганізації, зміни структури та штатного розпису ТУ ДБР у м. Миколаєві позивача ознайомлено 22 жовтня 2020 року (т.1, а.с. 83).
19. Наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 08 січня 2021 року №7-ос "Про попередження працівників" наказано Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Миколаєві персонально попередити працівників Слідчого управління цього територіального управління ДБР, посади яких з 01 березня 2021 року скорочуються, про наступне вивільнення" (т.1, а.с.84).
20. Відповідно до додатку 1 до цього наказу ОСОБА_1 29 січня 2021 року ознайомлено зі скороченням посад (т.1, а.с. 85)
21. 29 січня 2021 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення від 29 січня 2021 року №01/12.1/1637, у якому зазначено, що у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, внаслідок змін до штатного розпису на 2021 рік №1 Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 25 січня 2021 року №45дск "Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік" та відповідно до наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 28 січня 2021 року №7-ос "Про попередження працівників" позивач попереджається про наступне скорочення посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві, яку він обіймає, після закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження. Крім цього зазначено, що підставою звільнення є пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889, а також, що буде здійснено виплату згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат" (т.1, а.с.87).
22. Судами встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є керівником ТУ ДБР у м. Миколаєві.
23. Наказом директора ТУ ДБР у м. Миколаєві від 24 лютого 2021 року №19-ос "Про звільнення ОСОБА_1", відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13, частини п`ятої статті 14 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII "Про державне бюро розслідувань" (далі - Закон №794-VIII), статті 83, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону №889, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису ТУ ДБР у м. Миколаєві звільнено державного службовця 8 (восьмого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві та припинено його державну службу 01 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889, у зв`язку зі скороченням штату державних службовців.
Підставою для видачі наказу зазначено: наказ ДБР від 15 жовтня 2020 року №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань", наказ ДБР від 25 січня 2021 року №5дск "Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік" (т.1, а.с.88, 89).
24. Наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 01 березня 2021 року №69-ос внесено зміни до пункту 1 наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 24 лютого 2021 року №19-ос "Про звільнення ОСОБА_1", шляхом викладення його в такій редакції: "Звільнити державного службовця 8 (восьмого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинити його державну службу у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку зі скороченням штату державних службовців" (т.1, а.с. 90).
25. Наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 19 березня 2021 року №78-ос позивача звільнено з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві та припинено його державну службу 19 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889, у зв`язку зі скороченням штату державних службовців (т.1, а.с.91-92).
ІІІ. Позиція Верховного Суду
26. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах підстав касаційного оскарження, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
28. Правові основи організації та діяльності ДБР визначено Законом №794.
29. З прийняттям Закону України від 19 вересня 2019 року №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон №117-IX) в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, внесено зміни до Закону №794-VIII відповідно до Закону №305 ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, внаслідок чого ДБР набуло статусу державного правоохоронного органу.
30. Таким чином, відповідно до статті 1 Закону №794-VIII в редакції змін, внесених Законом №305 ІХ, ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
31. Приписами частини першої статті 9 Закону №794-VIII встановлено, що організаційна структура ДБР визначається Президентом України.
32. Отже, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням з Кабінетом Міністрів України).
33. Вказані зміни запроваджено з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування цього органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних з діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР тощо.
34. На виконання вимог частини першої статті 9 Закону №794-VIII Указом Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР. За цим Указом вона включає в себе, зокрема, ТУ ДБР у м. Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області.
35. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату так і територіальних органів ДБР.
36. За приписами частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII (у редакції Закону № 305), трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників ДБР на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону №889. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
37. Таким чином законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом №889та державної служби особливого характеру, згідно із Законом №794-VIII, встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.
38. Законом №305 ІХ доповнено Закон №794-VIII статтею 14 3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР.
За правилами цієї норми державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення.
39. З огляду на зміст цієї норми слід дійти висновку, що законодавець не передбачив механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.
40. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дослідили зміни, які відбулися у штатному розписі ТУ ДБР у м. Миколаєві з огляду на реалізацію положень Закону №794-VIII зі змінами, що набрали чинності 27 грудня 2019 року, Указу Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020, а також прийнятих на виконання зазначених нормативно-правових актів наказів ДБР з грифом "для службового користування" та установили, що у ДБР відбулися зміни організаційної структури, структури та штатного розпису, зокрема, слідче управління, до якого входив слідчий відділ з посадою державної служби, яку обіймав позивач, було виведено зі складу структурних підрозділів ТУ ДБР у м. Миколаєві.
41. Враховуючи зміну правового статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган та зважаючи на положення цитованої вище статті 14 3 Закону №794-VIII, Верховний Суд зазначає, що переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено. Відповідні працівники ДБР після набрання чинності Законом №305-IX не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення відповідної посади, яку вони обіймали, як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.
42. Аналогічний висновок щодо тлумачення частини п`ятої статті 14 та статті 14 3 Закону №794неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 01 вересня, 03 листопада, 29 грудня 2022 року у справах №160/4335/21, №240/20237/20, №380/9230/21, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
43. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 цього Закону.
44. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
45. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону №889(в редакції до набрання чинності Законом №117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
46. Із набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом №117-IX у частині першій статті 87 Закону №889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділуЗакону №117-ІХ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:
- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889);
- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону №889).
47. Також Законом №117-ІХ були виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.