ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 826/9775/18
адміністративне провадження № К/9901/34582/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №826/9775/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року (головуючий суддя - Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (суддя-доповідач - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Кобаль М.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив:
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 - правонаступника військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що він проходив військову службу у Збройних Силах України.
3. До 25 жовтня 2017 року позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької, Луганської областей.
4. Указував, що незважаючи на те, що він добросовісно, чесно та якісно виконував свої службові обов`язки та громадянський обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності держави, командування військової частини - польова пошта НОМЕР_3, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1, не виплатило у повному обсязі належну позивачу грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів.
5. При цьому, позивач зазначав, що він отримав грошову винагороду лише за 19 діб жовтня 2017 року, хоча, на думку позивача, він мав отримати таку допомогу за 26 діб жовтня 2017 року.
6. Вважав, що доказами його перебування на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів до 26 жовтня 2017 року та фактичного виконання його посадових обов`язків є відповідні накази командування військової частини, свідки та бойові побратими. Жодних наказів або інших документів, з яких було б зрозуміло, з яких причин позивачу не виплачена грошова винагорода за участь в антитерористичній операції позивачу не надано, розрахункових документів він не отримував.
7. Також, позивач указував, що доказом його перебування в районі проведення антитерористичної операції є обхідний лист, який був виданий йому командуванням військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_4 ) 26 жовтня 2017 року після прибуття з міста Авдіївка Донецької області та здачі особистої зброї. Позивач зазначав і про те, що йому не була виплачена підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення.
8. Позивач звертав увагу на те, що він намагався врегулювати спір у досудовому порядку шляхом направлення скарги на адресу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_4 ), але жодної відповіді на свою скаргу не отримав.
9. Указані обставини стали підставою для звернення суду з цією позовною заявою.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
11. Суди зазначили, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", у разі одночасного дотримання особами таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.
12. Констатували, що позивач на підставі наказу командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу) визнаний таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1", які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.
13. Указали, що позивачем не надано доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року, а тому дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року.
14. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення зазначили, що позивачем не доведено, що він не отримував підйомної допомоги під час проходження військової служби до моменту його звільнення з неї, як і не доведено того, що позивач переїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту у зв`язку з проходженням військової служби, або військова частина (її підрозділ) змінили постійну дислокацію.
15. Констатували, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, витягів з наказів або наказів, на підставі яких його було відправлено до місця проведення антитерористичної операції, в яких зазначалось би про виплату або невиплату такої підйомної допомоги, а з урахуванням того, що у даному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення протиправних дій відповідача в частині не здійснення такої виплати, суди дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
16. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
18. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №812/1327/17.
19. Переконує, що судами попередніх інстанцій не досліджувалась обставина фактичного перебування позивача у районі проведення АТО у період з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року. Вважає, що цей факт підтверджується тим, що позивачем особиста зброя була здана 25 жовтня 2017 року, а обхідний лист отримано в Авдіївці 26 жовтня 2017 року.
20. Окрім викладеного зазначає, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що призвело до того, що судом апеляційної інстанції заяву апелянта як учасника справи щодо розгляду справи з викликом сторін, було необґрунтовано відхилено, що призвело до унеможливлення встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
21. Від Військової частини НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
22. 15 грудня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року для розгляду справи №826/9775/18 визначено колегію суддів у складі головуючої судді - Стрелець Т.Г., суддів - Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
24. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року задоволено заяви суддів Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю., Рибачука А.І. про самовідвід.
25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2020 року для розгляду справи №826/9775/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
26. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №826/9775/18 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року призначено справу №826/9775/18 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
28. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
29. Відповідно до наданої суду копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) військовослужбовця за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1, командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_4, звільненого наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2", (по особовому складу) від 18 жовтня 2017 року №94-РС з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2017 року, знято з котлового забезпечення частини з 20 жовтня 2017 року та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 в розпорядження військового комісара.
30. Відповідно до копії витягу із наказу командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу), старший сержант ОСОБА_1, командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ "ІНФОРМАЦІЯ_1", які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.
31. 24 березня 2018 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_4 зі скаргою, у якій просив виплатити йому 4333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в АТО на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані сім діб жовтня 2017 року.
32. Суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем було підготовлено та направлено на адресу позивача відповідь на його скаргу.
33. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено належні до виплати суми грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року та підйомної допомоги у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до адміністративного суду з цієї позовною заявою.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
34. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 12 січня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.
Щодо доводів скаржника про помилковість призначення справи №826/9775/18 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін)
37. Так, у тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обсяг та характер доказів у справі, не урахував значення цієї справи для позивача, а тому безпідставно призначив справу №826/9775/18 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
38. Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України (у редакції чинній на момент відкриття позовного провадження у цій справі) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
39. Крім того, зі змісту частини другої статті 12 КАС України вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
40. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
41. У цій справі суд першої інстанції не відносив справу №826/9775/18 до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
42. Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
43. Так, ОСОБА_1 не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а тому колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника.
Щодо грошової винагороди за безпосередню участь в АТО
44. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в АТО суди попередніх інстанцій зазначили, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", у разі одночасного дотримання особами таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.
45. Констатували, що позивач на підставі наказу командира ОТУ "Донецьк" (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу) визнаний таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ "Донецьк", які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.
46. Указали, що позивачем не надано доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року, а тому дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року.
47. У тексті касаційної скарги позивач, заперечуючи проти таких висновків судів попередніх інстанцій, зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджувалась обставина фактичного перебування позивача у районі проведення АТО у період з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року. Вважає, що цей факт підтверджується тим, що позивачем особиста зброя була здана 25 жовтня 2017 року, а обхідний лист отримано в Авдіївці 26 жовтня 2017 року.
48. Указує, що його фактичне перебування на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів до 26 жовтня 2017 року та виконання ним у цей час його посадових обов`язків може бути підтверджене показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак суди попередніх інстанцій не викликали та не допитали зазначених осіб як свідків.
49. Окрім викладеного вважає, що суди попередніх інстанцій не урахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №812/1327/17.
50. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та зазначає таке.
51. Законом України "Про боротьбу з тероризмом" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, забезпечення безпеки несення служби, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою (стаття 1).
52. Відповідно до частини третьої статті 4 цього Закону, суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є, зокрема, Міністерство оборони України.
53. Частиною третьою статті 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що Міністерство оборони України, органи військового управління, з`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об`єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об`єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції - забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров`ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб - їх знешкоджують.
54. Відповідно до частини першої статті 13 указаного Закону при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.
55. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" (далі - Постанова №18; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.