ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/8806/18
касаційне провадження № К/9901/9153/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 (суддя Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А, судді - Кононенко З.О, Калиновський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 11/2030-1303-17 від 03.05.2017.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: згідно положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податку економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році. Разом з цим, станом на 01.02.2017 Мінекономрозвитку не було розміщено на своєму веб-сайті жодної інформації про перелік автомобілів, середньоринкова вартість яких у 2017 року перевищує 375 мінімальних заробітних плат. Причиною такого прострочення було те, що Кабінет Міністрів України не забезпечив до 01.01.2017 приведення Методики у відповідність до змінених норм Податкового кодексу України щодо транспортного податку. Лише 21.06.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 428 положення Методики було змінено і затверджено у новій редакції, яка б відповідала нормам Податкового кодексу України. На виконання Методики у редакції від 21.06.2017 Мінекономрозвитку лише у червні 2017 року було розміщено відповідний Перелік транспортних засобів. Тобто ані станом на 01.02.2017, ані станом на дату прийняття Управлінням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Мінекономрозвитку не визначало середньоринкову вартість транспортних засобів з метою їх оподаткування транспортним податком, та не розміщувало таку інформацію на своєму веб-сайті. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та перебрав на себе функції Мінекономрозвитку щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 11/2030-1303-17 від 03.05.2017.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки станом на 01.02.2017 Мінекономрозвитку не було розміщено на своєму веб-сайті жодної інформації про перелік автомобілів, середньоринкова вартість яких у 20,17 році перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, що підтверджується рохдруківкою зі спеціального видання "TaxLink", а зміни до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 428 та набрали чинності 24.06.2017, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 02.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що позивач був платником транспортного податку у 2017 році, оскільки згідно даних, розміщених на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі в Україні, середньоринкова вартість легкового автомобіля марки "Lexus" модель "LX 570", 2013 року з об`ємом двигуна 4608 куб.см. є в переліку автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком.
ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу "LEXUS" модель "XL 570" з об`ємом циліндрів двигуна 5663 куб. см, тип пального змішаний, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
03.05.2017 Управлінням було прийнято податкове повідомлення рішення № 11/2030-1303-17, яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
01.01.2017 набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.