ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа №2340/5043/18
адміністративне провадження № К/9901/23984/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 (головуючий суддя: Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Парінов А.Б.) у справі № 2340/5043/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 07.12.2018, в частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975);
зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (із захистом Батьківщини) відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975 від 25.12.2013.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міноборони України подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Одночасно ухвалами Верховного Суду від 10.08.2021, від 22.10.2021 та від 14.02.2022 відмовлено Міноборони України у задоволенні його заяв про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу 23.04.2013 встановлено безтерміново 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ від №342026.
За інформацією, зазначеною у довідці Управління МВС України в Черкаській області від 03.10.2018 № С-754, позивачу при встановленні 2 групи інвалідності виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 40950 грн.
Із відомостей, зазначених у довідці Черкаського обласного військового комісаріату від 22.06.2018 № 6/3/596, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 19.12.2016 по 04.06.2017, з 07.06.2017 по 04.08.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: Донецька область.
У подальшому майора ОСОБА_1, заступника військового комісара з територіальної оборони Черкаського об`єднаного військового комісаріату Черкаської області військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я), що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" № 126 від 09.06.2018.
Згідно із інформацією, зазначеною у свідоцтві про хворобу № 316 від 15.05.2018, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у військовий час.
Відповідно до висновку, зазначеному у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 № 2364 захворювання позивача, так, пов`язані із захистом Батьківщини.
18.09.2018 за результатами огляду МСЕК позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №128239 від 27.09.2018).
У зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міноборони України із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду порушеного у зверненні питання, відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 07.12.2018, яким, із посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункт 8 Порядку № 975, відмовив ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що причину інвалідності змінено понад дворічний термін.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, проте Міноборони України порушує його право на належний соціальний захист. Позивач також зазначив, що 25.04.2013 йому вже встановлена 2 група інвалідності, що пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ у зв`язку із чим була виплачена ОГД. Проте у зв`язку із погіршенням стану здоров`я під час участі в антитерористичній операції та подальшим лікування, позивач був повторно оглянутий комісією МСЕК та з 27.09.2018 йому встановлена 2 група інвалідності по захворюванню, так, пов`язаним з захистом Батьківщини.
Отже, інвалідність як військовослужбовцю йому призначена вперше. Водночас при встановленні групи інвалідності з 25.04.2013, виплата одноразової грошової допомоги здійснювалася у порядку, встановленому для працівників міліції (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707).
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що проведення виплати одноразової грошової допомоги можливе лише у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, групи інвалідності або її причини протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Водночас у позивача зміна причин інвалідності відбулась у понад дворічний термін, відтак підстави для проведення виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
Позивач подав відповідь на відзив у якому повністю заперечує позицію відповідача. Вважає, що у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини він набув право на призначення та виплату ОГД відповідно до вимог Порядку № 975.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 23.04.2013 позивачу встановлено 2 групу інвалідності пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Проте 2 групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з захистом Батьківщини встановлено позивачу вперше, а тому обмеження, передбачені пунктом 8 Порядку №975, до спірних правовідносин не застосовуються.
Також із посиланням на положення статті 58 Конституції України суди попередніх інстанцій констатували, що норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується.
За висновками судів обох інстанцій, застосування цієї норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 18.09.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга Міноборони України обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957, від 03.12.2018 у справі № 820/2504/18, від 22.03.2019 у справі № 2340/2993/18, від 07.0.22019 у справі № 127/12061/17, від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 23.05.2019 у справі № 2340/4394/18, від 19.02.2021 у справі № 760/11122/17, від 29.09.2020 у справі № 806/3742/17, від 01.10.2020 у справі № 240/8345/19.
Скаржник наголошує, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю іншої причини виникнення інвалідності.
Проте право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Тому відсутні правові підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оскільки між встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ минуло більше двох років.
У контексті обставин цієї справи, скаржник наголосив, що при встановленні з 23.04.2013 позивачу 2 групи інвалідності йому було виплачено ОГД у сумі 40950 грн.
Одночасно із інформації, зазначеній у витязі із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 № 2364, захворювання позивача набуті під час проходження служби в органах внутрішніх справ були пов`язані із захистом Батьківщини.
Отже, при проходженні військової служби в Збройних силах України у період з 19.03.2014 по 22.06.2018 позивач вже мав 2 групу інвалідності призначену безтерміново та пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Водночас на підставі протоколу від 28.08.2018 № 2364 позивачу при повторному огляді органами МСЕК було змінено причинний зв`язок інвалідності: "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини".
За наведених вище обставин, скаржник наполягає на відсутності правових підстав для призначення та виплати позивачу ОГД.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Зазначає, що 23.04.2013 йому встановлено 2 групу інвалідності пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 18.09.2018 МСЕК змінено причини виникнення інвалідності без зміни групи останньої та визначено, що інвалідність пов`язана із захистом Батьківщини.
На думку позивача, незважаючи збіг понад дворічного терміну з моменту встановлення вперше другої групи інвалідності він має право на отримання одноразової допомоги, оскільки інвалідність з 18.09.2018 встановлена з іншої причини, а саме в наслідок травми, пов`язаною з захистом Батьківщини відповідно обмеження передбачені пунктом 8 Порядку № 975, не застосовується.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон № 2011-XII).