1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Окрема думка


ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (провадження 11-422апп21), ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Компанія "Флай сервіс" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія "Флай сервіс" до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів

Короткий виклад історії справи

09 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову в справі № 2а-608/08/1570, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, якою, зокрема, адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного підприємства "Компанія "Флай сервіс" (далі - ППК "Флай сервіс") до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державного казначейства України (далі - ДКС України) задоволено частково, визнано протиправними дії суб`єктів владних повноважень Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області по вилученню 12 січня 2000 року належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 для погашення податкової заборгованості ТОВ "Авіакомпанія Таврія"; передачі 28 лютого 2000 року належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 на реалізацію за актом приймання-передачі для погашення податкової заборгованості ТОВ "Авіакомпанія Таврія" ТОВ "Надія-Південь" з оцінкою 708 253 грн; уцінки належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 29 березня 2000 року до 599 650,35 грн; уцінки належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 13 квітня 2000 року до 510 059,71 грн; уцінки належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 28 квітня 2000 року до 380 502 грн; реалізації належного ППК "Флай сервіс" літака ТУ-154 Б2 13 липня 2000 року ТОВ "Авіакомпанія Таврія" за 380 502 грн; стягнуто з ДКС України на користь ППК "Флай сервіс" 380 502 грн, у решті позовних вимог відмовлено.

13 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист № 608/08/1570 про стягнення з ДКС України на користь ППК "Флай сервіс" коштів у сумі 380 502,00 грн. Ухвалами від 11 квітня та від 17 травня 2013 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження в адміністративній справі № 2а-608/08/1570 та зупинив виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року.

22 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу в справі № 2а-608/08/1570, якою залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, задовольнив заяву представника ППК "Флай сервіс" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 608/08/1570.

19 лютого 2018 року ДКС України отримала цей виконавчий лист, на виконання якого в кінці жовтня 2018 року трьома платежами (в порядку черговості) перерахувала на розрахунковий рахунок ППК "Флай сервіс" кошти в сумі 380 502,00 грн.

У квітні 2019 року ППК "Флай сервіс" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із цим позовом до держави в особі ДКС України, в якому просило стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 605 928,48 грн, з яких: 543 145,65 грн - інфляційні втрати, 62 782,83 грн - 3 % річних за період з квітня 2013 року по вересень 2018 року. Позов мотивований тим, що за судовим рішенням у справі № 2а-608/08/1570, яке набрало законної сили 14 березня 2013 року, серед іншого, стягнуто з ДКС України на користь позивача грошові кошти в розмірі 380 502,00 грн. Однак у зв`язку з тривалим невиконанням цього рішення боржник заподіяв ППК "Флай сервіс"грошову шкоду, яку, на думку позивача, необхідно стягнути з відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 420/2411/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо несвоєчасного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року в справі № 2а- 608/08/1570 у частині стягнення з ДКС України на користь ППК "Флай сервіс"коштів у сумі 380 502,00 грн. Стягнуто з ДКС України на користь ППК "Флай сервіс"компенсацію в розмірі 3 % річних за час затримки виконання постанови у сумі 62 782,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.

ППК "Флай сервіс" оскаржило вказані судові рішення у касаційному порядку, просило скасувати їх в частині відмови у позові про стягнення з держави в особі ДКС України 543 145,65 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою від 21 вересня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, а саме: чи може бути застосована частина друга статті 625 ЦК України до спірних правовідносин в аспекті стягнення на користь позивача компенсації інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ДКС України остаточного судового рішення, та яке рішення необхідно вважати остаточним з метою визначення періоду такого прострочення.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 касаційну скаргу задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ППК "Флай сервіс"11 060,71 грн інфляційних втрат.

Мотивуючи вказану постанову, Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, зазначила, що заявлені ППК "Флай сервіс" позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, а саме інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з тривалим невиконанням боржником судового рішення у справі № 2а-608/08/1570, яке набрало законної сили, тобто рішення адміністративного суду. Враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір (пункти 52-59 постанови).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. За частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 5 червня 2012 року та набрав чинності 1 січня 2013 року. Стаття 625 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів (пункти 69-73 постанови).

Оскільки парламент прийняв Закон № 4901-VI після ЦК України, то його приписи не мають суперечити приписам зазначеного кодексу. Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (пункт 75).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Проте суди попередніх інстанцій не врахували, що Закон № 4901-VI не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання боржником (зокрема, державою) його грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовуються лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами (пункти 76, 85, 86).

За частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. З огляду на цей припис прострочення держави-боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати через штучне збільшення періоду прострочення) (пункти 95-99).

У свою чергу наведене вище системне тлумачення частини другої статті 625 ЦК України, статей 3, 4, 5 Закону № 4901-VI сприятиме дисциплінуванню поведінки стягувача під час пред`явлення ним виконавчого документа в порядку визначеному Законом № 4901-VI, виданого на виконання судового рішення про стягнення коштів з держави, адже за такого підходу до визначення моменту прострочення держави у спірних правовідносинах стягувач буде обізнаним, що умовою нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є неперерахування державою стягувачу протягом визначеного частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строку коштів за наслідком його звернення із заявою про виконання рішення суду, тоді як час, який передує завершенню цього строку, не входить до періоду прострочення виконання державою рішення суду, за який може бути заявлені стягувачем відповідні нарахування. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI установлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. До того ж застосування наведеного механізму стимулюватиме виконання державою судових рішень про стягнення з неї коштів межах визначеного частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строку, оскільки у протилежному разі - прострочення виконання рішення суду є підставою для нарахування та стягнення з держави 3 % річних та інфляційних втрат (пункти 100-101 постанови).

19 лютого 2018 року ДКС України отримала виконавчий лист № 608/08/1570, виданий на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року. Отже, три місяці для виконання постанови суду в справі № 2а-608/08/1570 сплинули 20 травня 2018 року. Водночас стягнуті з відповідача за постановою суду кошти в сумі 380 502,00 грн були перераховані на розрахунковий рахунок ППК "Флай сервіс"трьома платежами (в порядку черговості) у жовтні 2018 року. За наведеного вбачається, що днем початку прострочення держави-боржника та нарахування індексу інфляції за частиною другою статті 625 ЦК України є 21 травня 2018 року, а днем завершення - 24 жовтня 2018 року (на суму 380 502,00 грн) та 30 жовтня 2018 року (на суму 162 432,53 грн = 141 354,58 грн + 21 077,95 грн) (переддень повного виконання рішення суду у справі № 2а-608/08/1570). Інфляційні втрати ППК "Флай сервіс"від прострочення виконання зазначеного судового рішення за цей період склали 11 060,71 грн (пункти 105-109 постанови).


................
Перейти до повного тексту