ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня2023 року
м. Київ
справа № 125/2136/20
провадження № 51-2336км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Барського районного суду Вінницької області від
07 вересня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020080000347 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Барського районного суду Вінницької області від 07 вересня
2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю
1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено долю заявленого цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 06 листопада 2020 року приблизно о 21:00, будучи на водійському сидінні в салоні автомобіля "Chevrolet Aveo" реєстраційний номер НОМЕР_1, поблизу будинку АДРЕСА_2, де в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_7, який виник на ґрунті особистого неприязного відношення, що полягало у зауваженні від останнього через світло фар автомобіля, тримаючи у своїй правій руці пневматичний пістолет, здійснив з нього два постріли в область голови потерпілого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, які належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року вирок районного суду змінено в частині обчислення початку іспитового строку.
У решті вирок залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у даному кримінальному провадженні.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що розгляд кримінального провадження щодо нього в судах попередніх інстанцій відбувся з обвинувальним ухилом, що призвело до безпідставної кваліфікації його дій за
ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини свідчать про те, що він діяв в умовах необхідної оборони і захищався від потерпілого у результаті чого наніс останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Також, на переконання засудженого, судом першої інстанції не спростовані його твердження, що потерпілий поводив себе агресивно, намагався нанести штахетою удар в область його голови, що і стало причиною здійснення пострілів пневматичним пістолетом у бік потерпілого, оскільки агресивна поведінка останнього створювала реальну загрозу заподіяння йому шкоди.
При цьому засуджений стверджує, що апеляційний суд на зазначені порушення допущенні районним судом увагу не звернув та, переглядаючи вирок суду першої інстанції, наявні докази у своїй сукупності належним чином не оцінив, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України.
Разом з цим, засуджений вважає, що апеляційний суд, залишаючи подану ним апеляційну скаргу без задоволення, своїх висновків належним чином не мотивував, не надав оцінки всім доводам поданої ним скарги, формально підійшов до її розгляду та постановив рішення, що не відповідає вимогам
ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу засудженого не подавались.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Відповідно до статті 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:
"Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом".
"Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом, що призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у цьому кримінальному провадженні.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції наведених вимог закону не дотримався, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим з огляду на вимоги
ст. 419 КПК України.