ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 195/2081/22
провадження № 51-4186км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022040000000369, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лошкарівка Нікопольського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього певні обов`язки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 31 635 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн у відшкодування моральної шкоди (всього 101 635 грн). Окрім цього стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення у кримінальному провадженні експертиз.
Згідно з вироком суду 8 серпня 2022 року приблизно о 9:00 ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21061" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), у світлий час доби, рухався по вул. Ярослава Мудрого у смт Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області з боку с. Мирове у напрямку вул. Тараса Шевченка.
У цей час, в зустрічному йому напрямку, з боку вул. Тараса Шевченка у напрямку с. Мирове у смт. Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, в порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, рухався із перевищенням дозволеної у населених пунктах швидкістю в 50 км/год, а саме не менше ніж 61 км/год, мотоцикл "BAJAJ PULSAR NS200" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_7, на задньому сидінні якого у якості пасажира знаходився неповнолітній ОСОБА_8 .
Водій автомобіля "ВАЗ 21061", проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав здійснювати маневр розвороту керованого ним автомобіля, для виїзду на зустрічну смугу, не впевнившись в безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу для руху, в результаті чого в районі будинку № 25 по вул. Ярослава Мудрого сталося зіткнення правою задньою частиною керованого ним автомобіля із передньою частиною мотоциклу "BAJAJ PULSAR NS200", під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_7 .
Порушення ОСОБА_6 вимог пунктів 10.1., 10.4. ПДР знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої неповнолітньому пасажиру мотоциклу ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, неповнолітньому водієві мотоциклу ОСОБА_7 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6, а вирок суду без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення судів попередніх інстанції скасувати в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що судом першої інстанції при призначення йому додаткового покарання не враховано те, що позбавлення права керування транспортними засобами поставить його родину у скрутне матеріальне становище, оскільки він з родиною проживають в селі, поза межами міста, і використання автомобілю в інтересах сім`ї в умовах карантину та воєнного стану є єдиним засобом для пересування та у разі необхідності - евакуації родини для більш безпечних областей України. Вказує на те, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди прийнято в порушення вимог ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", без залучення в якості співвідповідача страхової компанії ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", визначеної договором страхування. Також зазначає про порушення його права на захист під час досудового розслідування, оскільки він не буз забезпечений належною правовою допомогою, що, на його думку, вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині. Вказує, що наведені обставини залишились поза увагою апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу засудженого в частині вирішення цивільного позову.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК, вид та розмір призначеного основного покарання в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.
Доводи засудженого про необґрунтоване призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, були предметом перевірки апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції, стверджуючи про правильність рішення місцевого суду, в тому числі у частині призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, зазначив, що місцевий суд врахував як особу винного, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог ПДР та потягло за собою тяжкі наслідки у виді спричинення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_7 - тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що саме протиправні дії обвинуваченого, пов`язані з нехтуванням Правилами дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого було спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілим, що свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.
Апеляційний суд також зазначив, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації. При цьому Правилами дорожнього руху України регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
Відтак, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати необґрунтованим рішення суду першої інстанції про доцільність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що обвинувачений порушив питання у апеляційній скарзі.
Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист під час досудового та судового розгляду, то вони є безпідставними.
Так, положеннями чинного законодавства передбачено низку процесуальних гарантій, які забезпечують обізнаність обвинуваченого про його права та обов`язки. При цьому законодавець встановив обов`язковість такого інформування якомога швидше. Так, відповідно до ч. 8 ст. 42 КПК підозрюваному, обвинуваченому вручається пам`ятка про його процесуальні права та обов`язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Тобто законодавець встановив такі гарантії з метою забезпечення реалізації підозрюваним, обвинуваченим своїх прав, в тому числі права на захист, протягом всього кримінального провадження.
Під час касаційної перевірки встановлено, що під час досудового розслідування, а саме при повідомлення ОСОБА_6 про підозру, а також перед допитом його в якості підозрюваного, останньому було роз`яснено його права та обов`язки як підозрюваному, у тому числі право на захист та вручено відповідну пам`ятку, про що останній засвідчив підписом (том 1 а.к.п. 209). В подальшому, під час допиту в статусі підозрюваного ОСОБА_6 в протоколі допиту відмовився від послуг захисника, про що також свідчить його власноручний підпис (том 1 а.к.п. 211).