ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 673/749/22
провадження № 51-5138км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вироки Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року та Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК)раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Хмельницької ОДА про стягнення з ОСОБА_7 витрат на лікування потерпілого задоволено, стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь обласного бюджету20 468,48 грн.
Також цим вироком задоволено цивільний позов потерпілого, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 18 589,78 грн та моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 150 000 грн.
Хмельницький апеляційний суд вироком від 25 травня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання та розгляду цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди.
Ухвалив у частині призначення покарання новий вирок та призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, а також призначив новий розгляд цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди в місцевому суді в порядку цивільного судочинства.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 27 червня 2022 року близько 19:30 ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи поблизу домогосподарства АДРЕСА_1, підійшов до ОСОБА_9 та дерев`яною палицею, яку тримав у правій руці, умисно завдав йому по спині двох ударів, у результаті чого потерпілий втратив рівновагу і впав на землю.
Після того як ОСОБА_9 підвівся, ОСОБА_7, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, підійшов до нього та заподіяв йому один удар правим кулаком в обличчя, внаслідок чого той знову впав спиною на землю. Підійшовши до потерпілого, який продовжував лежати в тому ж положенні, ОСОБА_7 взутою правою ногою завдав йому трьох ударів у ділянку обличчя. Внаслідок таких його дій потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забоїв і саден шкіри обличчя, підшкірних крововиливів повік обох очей, субкон`юктивальних крововиливів очей, перелому верхньої щелепи по типу Le Fort I, перелому виличних кісток, перелому кісток носа, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення в частині цивільного позову та відмовити в його задоволенні. Покликається на те, що місцевий суд порушив право ОСОБА_7 на захист. Вважає, що місцевий суд мав звернути увагу, що ОСОБА_7 не має вищої освіти й не міг самостійно здійснювати свій захист у суді та залучити захисника.
Також касатор указує, що суд апеляційної інстанції безпідставно призначив засудженому покарання, яке слід відбувати реально. Стверджує, що місцевий суд врахував усі обставини, які пом`якшують покарання, що дало йому обґрунтовані підстави для застосування ст. 75 КК. Крім того, звертає увагу, що потерпілий не був послідовним під час подання апеляційної скарги, адже в ході досудового розслідування та судового розгляду не наполягав на призначенні суворої міри покарання. Захисник зазначає, що з огляду на норми КПК потерпілий не міг оскаржувати в апеляційному порядку ті обставини, які ним не оспорювалися.
Наголошує, що місцевий суд порушив право засудженого подати відзив на цивільний позов потерпілого, оскільки позов був поданий у день винесення вироку та ОСОБА_7 не мав можливості ознайомитися з ним. Також зазначає, що форма і зміст цивільного позову не відповідають вимогам законодавства. За твердженням захисника, суд не зваживши на те, що на утриманні засудженого є двоє неповнолітніх дітей і він ніде не працює, безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого, який нічим не був обґрунтований.
Засуджений додатково надав Суду довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та про те, що він призваний у Збройні Сили України та перебуває на військовій службі.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін вирок апеляційного суду. Вважає посилання захисника на те, що засуджений не має відповідної вищої освіти та йому не було надано захисника, безпідставними, адже матеріали справи свідчать про виконання місцевим судом вимог ст. 345 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і кримінальне правопорушення, яке скоїв ОСОБА_7, не належить до особливо тяжкого, тому суд не був зобов`язаний залучити захисника.
Щодо доводів захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через суворість, то представник потерпілого вважає призначене покарання співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню, а твердження захисника про те, що потерпілий не мав права оскаржувати вирок місцевого суду в апеляційному порядку, є безпідставним, адже таке твердження не узгоджується з приписами ст. 393 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні висловила заперечення проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та заперечення на неї, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту, на підставі чого доводи про невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення судовим рішенням касаційній перевірці не підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 122 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про те, що місцевий суд порушив право засудженого на захист через те, що йому не було надано правничу допомогу, є безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Суд зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
З огляду на положення ст. 7 КПК кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, у тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку чи ухвали.
Обставин, передбачених ст. 52 КПК, за наявності яких участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою, з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження засудженому під час досудового розслідування та судового розгляду було вручено пам`ятку про права та обов`язки, передбачені ст. 42 КПК, де, серед іншого, також зазначалося і його право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави, ознайомившись із якими останній будь-яких клопотань у суді не заявляв, а в ході досудового розслідування, під час роз`яснення права на захист, письмово вказав про те, що допомоги захисника не потребує.
Слід зазначити, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав або кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Як видно з матеріалів провадження, суд здійснив усі передбачені законом заходи для надання обвинуваченому можливості на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, зокрема правом на захист. Об`єктивних даних про порушення судом прав ОСОБА_7, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК, у матеріалах справи не міститься.
До того ж не бере Суд до уваги доводи захисника, що відсутність у ОСОБА_7 вищої освіти вплинула на ефективність його захисту, адже, як було раніше зазначено, місцевий суд відповідно до вимог ст. 345 КПК зробив усі необхідні дії для роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_7 . У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що рівень його освіти вплинув на здатність здійснювати свій захист.
Крім цього, під час судового розгляду засуджений повністю визнав фактичні обставини кримінального правопорушення та свою винуватість, погодився із заявленим цивільним позовом, який також визнав у повному обсязі. В зв`язку з цим, колегією суддів Верховного Суду не встановлено істотних порушень права засудженого на захист.
Рішення в частині цивільного позову щодо відшкодування майнової шкоди за позовом прокурора та потерпілого, скасовано та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції, а тому згідно ст. 424 КПК воно не може бути предметом перегляду в касаційному порядку, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню за цими позовними вимогами.