ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 345/3402/15
провадження № 61-5734св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2023 року у складі судді Якиміва Р. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М.,
Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повторне виселення ОСОБА_2 .
Заяву мотивовано тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду
від 04 травня 2017 року задоволено його позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселено ОСОБА_2 з домоволодіння
АДРЕСА_1 без надання іншого житла. На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні в Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
14 червня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням.
Однак, ОСОБА_2 повторно самовільно вселилася у належний йому житловий будинок та продовжує в ньому проживати, ігноруючи його вимоги про звільнення житлового приміщення.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 на підставі частини 10 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" просив постановити ухвалу про повторне виселення ОСОБА_2 з домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Повторно виселено ОСОБА_2 з домоволодіння
АДРЕСА_2 без надання іншого житла.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 самовільно вселилась у домоволодіння, з якого вона була виселена за рішенням суду, а тому наявні підстави для її повторного виселення відповідно до частини 10 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду 14 квітня 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про повторне її виселення. Суди не взяли до уваги того факту, що ОСОБА_2 набула право користування спірним жилим приміщенням і повторне виселення з нього порушує її житлові права.
Суди попередніх інстанцій не врахували позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 205/7420/13-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 336/1562/18.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 червня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 травня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 . Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 244,60 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат за надання правової допомоги.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру судових витрат та витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені у виді судового збору у розмірі 519,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 165,32 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року касаційну скаргу
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня
2017 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року залишено без змін.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Менелюк Н. Я. від 14 червня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 345/3402/15-ц закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов № 44 від 22 серпня
2022 року, складеного старостою с. Мостище Калуського району, ОСОБА_2 фактично проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, іншого житла не має.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.