ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 753/5401/19
провадження № 61-13146св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гришко Володимир Михайлович, на постанову Київського апеляційного суду
від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого
є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позов обґрунтований тим, що 06 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К2Х6G100260088, відповідно до якого вона отримала кредитні кошти в сумі 53 375 доларів США, зобов`язавшись їх повернути до 03 червня 2027 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлені цим договором.
3. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі 53 375 дол. США, проте позичальник в порушення умов договору свої зобов`язання не виконала, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 10 липня 2015 року становить 160 304,55 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 43 671,94 дол. США, за процентами - 39 530,60 дол. США, за комісією -
6 571,56 дол. США, за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань -
70 530,45 дол. США.
4. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2, а також банком та ОСОБА_3 укладено договори поруки, за якими поручителі зобов`язались відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань.
5. Направлені на адреси позичальника та поручителів письмові вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором № K2X6G100260088 залишились без задоволення.
6. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2011 року у справі № 2-450/11 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було звернуто стягнення на домоволодіння, розташоване на
АДРЕСА_1, оцінена вартість якого згідно з пунктом 25.5 договору іпотеки
від 06 червня 2007 року № K2X6G100260088 становить 271 438 грн.
7. За відрахуванням вартості іпотечного майна заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 2 695 724,83 грн, що еквівалентно 103 903,38 дол. США.
8. Посилаючись на викладене, банк, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 903,38 дол. США, що еквівалентно
2 695 724,83 грн.
Інформація про рух справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій
9. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 травня
2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва
від 02 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно
з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 06 червня 2007 року № K2X6G100260088, яка станом на 10 лютого
2016 року становить 88 826,56 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 43 590,55 дол. США, за процентами - 38 046,41 дол. США, за комісією -
7 189,60 дол. США. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заборгованість позичальника за кредитним договором підтверджена наявними в справі доказами, зокрема виписками з рахунку із 10 лютого 2015 року по 10 лютого 2016 року, та
із 06 червня 2007 року по 12 лютого 2016 року, довідкою-розрахунком, яка відповідачами не спростована.
11. Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суди не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, зокрема, не встановили дійсний розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню, не з`ясували чи був реалізований предмет іпотеки, та за яку вартість, оскільки саме ця сума підлягає зарахуванню на погашення кредитної заборгованості.
13. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня
2022 року у позові відмовлено.
14. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк скористався наданим йому правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання основного зобов`язання. Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо дострокового стягнення суми кредиту, нарахованих процентів і штрафних санкцій шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про відсутність підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки строк кредитування закінчився з моменту звернення банку до суду з таким позовом.
15. З урахуванням наданої банком довідки про те, що виконавчі листи, видані Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області на примусове виконання судового рішення у справі № 2-450/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки до державної виконавчої служби не пред`являлися, а предмет іпотеки на балансі банку не перебуває, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність вимог позивача про зменшення вартості кредитної заборгованості на суму 271 438 грн (початкової ціни предмета іпотеки), оскільки предмет іпотеки не реалізований. За відсутності належних доказів дійсного розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову через його необґрунтованість.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
16. Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085,68 дол. США. Солідарно з ОСОБА_1 стягнуто з
ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085,68 дол. США. Солідарно з ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085,68 дол. США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
17. Задовольнивши позов частково, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні справи № 2-450/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, в рішенні від 29 травня 2012 року, встановив факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості за ним, з урахуванням процентів, у розмірі 59 085,68 дол. США, що було еквівалентно на той час
467 367,73 грн.
18. У зв`язку із задоволенням вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено строк повернення кредиту, тому відсутні підстави для подальшого нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки строк кредитування закінчився з моменту звернення банку до суду 23 березня 2011 року із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
19. Також апеляційний суд виходив з того, що якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі взяли на себе зобов`язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів солідарно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Гришко В. М., просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня
2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. 05 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Гришко В. М. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року
у справі № 753/15694/15-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Вважає, що апеляційний суд здійснив нарахування кредитної заборгованості без аргументованого спростування розрахунків наданих представником ОСОБА_1 .
26. Не взято до уваги апеляційним судом те, що на поручителів покладені більші зобов`язання ніж виникли у позичальника.
27. Крім того, апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про застосування позовної давності та помилково вирішив питання стягнення із відповідачів судового збору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У листопаді 2023 року банк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
29. Вважає, що апеляційний суд правильно встановив розмір кредитної заборгованості враховуючи, що судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існує між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті.
30. Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив заяви представника ОСОБА_1 про застосування позовної давності, оскільки таку заяву ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавала, хоча була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, з урахуванням того, що справа перебувала у провадженні судів із 2015 року.
Обставини справи, встановлені судами
31. 06 червня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K2X6G100260088, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 53 375 дол. США на строк до 03 червня 2027 pоку, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки
та в порядку, встановлені кредитним договором.
32. Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинна надавати банку грошові кошти - щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з кредитним договором.
33. Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 06 червня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, та між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договори поруки.
34. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2011 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1, задоволено частково.
35. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2012 року рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
від 27 вересня 2011 року змінено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2017 року № K2X6G100260088 у розмірі 467 367,73 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1, шляхом надання позивачу права на укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - продавцем, з отриманням витягу з державного реєстру права власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Початкова ціна предмета іпотеки становить 271 438 грн.
36. 14 червня 2010 року АТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 вимогу про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якій пропонувало погасити всю прострочену заборгованість з подальшим можливим зменшенням відсоткової ставки.
37. 13 липня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за кредитним договором від 06 червня 2017 року № K2X6G100260088.
38. За відомостями АТ КБ "Приватбанк" виконавчі листи, видані Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом 27 вересня 2011 року у справі № 2-450/11 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, до державної виконавчої служби не пред`являлися. Предмет застави на балансі банку не знаходиться.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.