Постанова суду № 333/8115/21 від 22.11.2023 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини

Постанова

Іменем України

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 333/8115/21

провадження № 61-438св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до заповіту від 01 березня 2019 року спадкоємцем ОСОБА_5 призначено ОСОБА_1 . Нотаріус не здійснила виклик спадкоємців за заповітом.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року у справі № 333/4201/17 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. 29 лютого 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 86. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, але її смерть була встановлена лише у лютому 2021 року, після впізнання її колишнім чоловіком ОСОБА_4 .

На час смерті ОСОБА_5 належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, а 1/2 частини цієї ж квартири на підставі вказаного рішення суду - ОСОБА_4, але право власності за ним не зареєстровано у Єдиному реєстрі прав власників нерухомого майна. ОСОБА_5 не мала зареєстрованого місця проживання, останнім її місцем реєстрації була квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року у справі № 333/4061/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про застосування наслідків недійсності правочину задоволено. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 411 000,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року у справі №333/4061/19 про перегляд судового рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року за нововиявленими обставинами скасовано рішення суду, провадження у справі закрито.

Після отримання інформації про смерть ОСОБА_5 вона подала приватному нотаріусу Кардаш Я. В. претензію кредитора, на підставі її заяви було заведено спадкову справу № 10/2021, а після скасування рішення суду у справі № 333/4061/19 - заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Нотаріус у своїй постанові від 28 вересня 2021 року зазначив, що позивачка пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Вказувала, що вона з поважних причин не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, у шестимісячний строк, встановлений законодавством, оскільки з об`єктивних причин про її смерть стало відомо лише у 2021 році, після її поховання та впізнання колишнім чоловіком, а вона не була обізнана ні про смерть, ні про намір спадкодавиці заповісти їй все майно, ні про наявність заповіту на її ім`я, оскільки вона не є спадкоємицею за законом.

Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у два місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому є підстави для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року скасовано, у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка була обізнана про наявність заповіту, згідно з яким ОСОБА_5 всі свої права та обов`язки майнового характеру та все майно заповіла ОСОБА_1 з дати його складання, тобто з 01 березня 2019 року, оскільки вказаний заповіт знаходився у неї. Позивачка та її представник не спростували зазначених обставин ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Зі справи № 333/4061/19 за заявою ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивачці з 25 лютого 2021 року було відомо про смерть ОСОБА_5 . Проте заяву про прийняття спадщини після її смерті позивачка подала лише 28 вересня 2021 року, тобто більше, ніж через два роки три місяці з дня смерті спадкодавиці, понад шість місяців як вона дізналася про смерть ОСОБА_5 та про наявність заповіту на її ім`я, не зазначивши існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини у встановлені законом строки, тому не довела, що пропуск строку відбувся з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, просить її скасувати, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах: Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц, провадження

№ 61-10591св21, від 08 червня 2022 року справа № 571/731/21, провадження № 61-3430св22, від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17, провадження № 61-22510св18, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, провадження № 61-18261св18, від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18, провадження № 61-11600св19, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, провадження № 61-49121св18, від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1795/18, провадження № 61-14842св19, від 21 листопада 2019 року у справі № 626/2055/18, провадження № 61-17906св19, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, провадження № 61-5609св19, від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17, провадження № 61-41669св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, провадження № 61-41455св18, від 26 березня 2020 року у справі № 517/82/19, провадження № 61-1340св20, від 10 червня 2020 року у справі № 640/13714/17, провадження № 61-44478св18, від 01 липня 2020 року у справі № 131/192/19, провадження № 61-22639св19, від 24 липня 2020 року у справі № 729/559/18, провадження № 61-1099св19, від 07 вересня 2020 року у справі № 389/3108/18, провадження

№ 61-17050св19; Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 23 серпня 2017 року у справі № 2/235/10/16; Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс 21.

Станом на 16 березня 2021 року вона не знала про існування заповіту від 01 березня 2019 року, який на вказану дату у неї був відсутній. Про це свідчить те, що 16 березня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. С. із претензією кредитора й на підставі її заяви було заведено спадкову справу № 10/2021, а після скасування рішення суду у справі № 333/4061/19 - до нотаріуса з метою надання їй ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року, яка їй повідомила про заповіт, який ОСОБА_5 склала на її ім`я та незадовго до своєї смерті принесла для виправлення описок, але так і не забрала, тому нотаріус віддала їй заповіт та видала постанову. Тому помилковими й не підтвердженими належними та допустимими доказами є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у неї на руках був оригінал заповіту з 01 березня 2019 року (день його складання), який передавався заповідачу, то він був у неї з часу складання й про його існування вона знала з цього моменту. Претензія кредитора від 16 березня 2021 року є належним та допустимим доказом відсутності у неї на цей час інформації про заповіт, на відміну від припущень, зроблених судом апеляційної інстанції про те, що заповіт був у неї з 01 березня 2019 року.

З огляду на зазначені обставини, з урахуванням свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, вона з поважних причин не звернулася до нотаріуса в шестимісячний строк, встановлений законодавством, із заявою про прийняття спадщини, оскільки з об`єктивних причин про смерть останньої стало відомо 16 березня 2021 року, тобто вже після спливу цього строку, після її поховання та впізнання колишнім чоловіком, який отримавши свідоцтво про її смерть одразу звернувся до суду, а вона до 28 вересня 2021 року не була обізнана ні про її смерть, ні про намір спадкодавиці заповісти їй майно, ні про наявність заповіту на її користь.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що усі докази та обставини, на які посилається позивачка у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх повторному дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не врахував необізнаність позивачки про наявність заповіту, проте вказану обставину досліджував суд першої інстанції, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що суперечить вимогам статті 400 ЦПК України.

Заявниця не надала доказів незаконності оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд не бере до уваги заяву Запорізької міської ради від 10 квітня 2023 року, яка за змістом є відзивом на касаційну скаргу, оскільки ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2021 року рада була замінена на належного відповідача ОСОБА_3, і не є стороною у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 квітня 2017 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким всі свої права та обов`язки майнового характеру та все своє майно заповіла ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. та зареєстрований у реєстрі за № 203. Дата складання заповіту 28 квітня 2017 року закреслена та зазначено - 01 квітня 2019 року. На звороті заповіту міститься запис - закреслено "двадцять восьме квітня" "сімнадцятого" - не читати. Записано правильно: "перше березня" "дев`ятнадцятого" - вірити, приватний нотаріус, підпис, печатка приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. Дату та час внесення виправлення нотаріус не зазначив (т. 1, а. с. 82).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року, у справі № 333/4201/17 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. 29 лютого 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 86.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено (т. 1, а. с. 6-19).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року у справі № 333/4061/19 заява ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №333/6986/18 задоволена. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року у цивільній справі № 333/4061/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 скасовано. Провадження у справі № 333/4061/19 закрито (т. 1, а. с. 20-21).

Відповідно до супровідного листа та ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 15 березня 2021 року, направлені судом у справі № 33/4061/19 судову повістку, копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала 25 лютого 2021 року (т. 1, а. с. 48, 49).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть випливає, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що було зроблено актовий запис 27 червня 2019 року за № 00139747918 та зареєстровано в реєстрі реєстратором Вознесенівського району у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Первинно було зазначено ОСОБА_4 по батькові як " ОСОБА_4", дата народження " ІНФОРМАЦІЯ_2", вік "44", місто смерті - Запорізька область, Вознесенівський район, м. Запоріжжя. Причина смерті отруєння неуточненою отруйною речовиною. Відомості про документ, що підтверджує факт смерті - лікарське свідоцтво про смерть від 26 червня 2019 року № 2194, Комунальна установа "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради, про що було видане свідоцтво про смерть від 29 червня 2019 року, серія та номер НОМЕР_1 .

02 лютого 2021 року внесені зміни у вказаний актовий запис, на підставі висновку від 26 січня 2021 року № 07/21.16-87 Комунарського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме: по батькові " ОСОБА_4" виправлено на " ОСОБА_8", вік з "44" виправлено на "43", дату народження з " ІНФОРМАЦІЯ_2" на " ІНФОРМАЦІЯ_4" (т. 1, а. с. 78-79).

Згідно з протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 14 січня 2021 року ОСОБА_4 була пред`явлена для впізнання фотокартка трупа невідомої жінки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у відділенні 5 міської клінічної лікарні м. Запоріжжя. ОСОБА_4 впізнав у покійній свою дружину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а. с. 47).

03 лютого 2021 року реєстратор Комунарського районного у м. Запоріжжі відділу державної Реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видав повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2, з якого випливає, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 328 (т. 1, а. с. 62, 79).

Згідно зі спадковою справою № 10/2021 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, ОСОБА_1 16 березня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. зі претензією кредитора. З метою захисту її прав при оформленні спадщини просила взяти до уваги наявність заборгованості спадкодавиці ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 74).

29 липня 2021 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О. надійшли заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, від її сина ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 87, 88).

28 вересня 2021 року надійшла заява ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., в якій вона просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . У разі відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом просить видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (т. 1, а. с. 97).

Постановою від 28 вересня 2021 року № 326/02-31 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2019 року за № 203, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, спадкова справа № 10/2021, оскільки пропущений строк для прийняття спадщини, визначений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (т. 1, а. с. 97).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

................

Перейти до повного тексту