ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 806/3147/17
касаційне провадження № К/9901/69117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 (суддя - Романченко Є.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2017 №0022781401, №0022791401, №0022801401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на невідповідність висновків акту перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, фактичним даним бухгалтерського обліку і реальній діяльності Товариства. На думку позивача, операція Товариства з донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі перевищення собівартості над ціною реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) повністю відповідає визначенню "витрат", передбаченому пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 №336/22868 (далі - П(С)БО 1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки призводить до зменшення економічних вигід підприємства у вигляді збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, який підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач доводить, що метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, у зв`язку з чим, враховуючи інтенсивність використання легкових автомобілів, значну втрату їх ринкової вартості у перші роки експлуатації, платником правомірно прийнято рішення про застосування при нарахуванні амортизації методу прискореного зменшення залишкової вартості, що закріплено відповідними наказами. Платник стверджує про невідповідність висновків контролюючого органу щодо здійснення Товариством реалізації продукції за ціною, нижче її собівартості. Позивач вважає правомірним формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з оренди складських приміщень у ТОВ "Світанок" та придбання товару (з відтермінуванням його поставки) у ТОВ "Гор-Агро", оскільки такі операції фактично відбулись і підтверджені належними первинними документами. Також позивач зазначає, що: списання кукурудзи відбулось в межах норм природного убутку, а тому у позивача не було жодного правового обов`язку включати 5133,00 грн до складу податкового зобов`язання за червень 2016 року; понесені позивачем у листопаді та грудні 2016 року витрати на ремонт орендованих автомобілів, згідно актів виконаних робіт, пов`язані з видами діяльності, якими займається платник.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 10.11.2017 №0022781401, №0022791401, №0022801401 в частині зменшення Товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 2040968,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операція з донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі перевищення собівартості над ціною реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідає визначенню "витрат" відповідно до пункту 3 П(С)БО 1, оскільки призводить до зменшення економічних вигід підприємства у вигляді збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, відтак, відображення Товариством у фінансовій звітності, зокрема, звіті про фінансові результати за 2015 та 2016 роки самостійно донарахованих сум податку на додану вартість у зв`язку з реалізацією товарів та готової продукції нижче їх собівартості в рядку "Інші операційні витрати" узгоджується з нормами податкового законодавства.
Суди зазначили про помилковість твердження відповідача про: завищення позивачем інших витрат внаслідок нарахування позивачем у спірний період амортизації автомобілів по методу прискореного зменшення залишку; непідтвердження заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Юнайтед Кемікалс", оскільки платником не здійснювалась реалізація товарів за ціною, меншою від собівартості виготовлених товарів; правомірність включення до складу витрат витрати, понесені позивачем на ремонт орендованих вантажних автомобілів у ТОВ "Юнайтед Проперті Менеджмент", оскільки такі витрати пов`язані з господарською діяльністю підприємства і є виправданими.
Також, суди дійшли висновку про правомірність формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Гор-Агро", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню в частині.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, зазначає, що суди залишили поза увагою доводи контролюючого органу стосовно: реалізації платником товарів за ціною, меншою від собівартості виготовлених товарів; завищення суми розрахованої амортизації на придбані у 2016 році легкові автомобілі; безпідставного включення до складу витрат витрати, понесені позивачем на ремонт орендованих вантажних автомобілів.
Скаржник доводить, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гор-Агро" з підстав: непідтвердження господарських взаємовідносин належними первинними документами; перерахування Товариством передоплати за товар, який у подальшому не був поставлений позивачу, а кошти, направлені на адресу зазначеного контрагента були перераховані іншому суб`єкту господарювання (ТзОВ "Юнайтед Кемікалс") у якості повернення раніше отриманої позивачем фінансової допомоги у ТзОВ "Юнайтед Кемікалс".
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та з оцінкою яких він не погоджується.
Позивач у відзиві на касаційну скарг, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та ухвалою від 05.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016, та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності 01.10.2013 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 25.10.2017 № 754/06-30-14-01/38953584 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
пункту 138.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №397/3690, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 20028,00 грн, в тому числі: за 2015 рік в сумі 426,00 грн; за 2016 рік в сумі 19602,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2, підпунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за грудень 2015 року на загальну суму 6297,00 грн та завищення суми від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на суму 2058101,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.11.2017:
№0022781401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24929,00 грн, з яких, за податковим зобов`язанням в сумі 20028,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4901,00 грн;
№0022791401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7871,00 грн, з яких, за податковим зобов`язанням в сумі 6297,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1574,00 грн;
№0022801401, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 2058101,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній відповідачем у касаційній скарзі частині, Верховний Суд виходить із такого.
Як установлено судами попередніх інстанцій, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24929,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 10.11.17 №0022781401 здійснено контролюючим органом у зв`язку з висновками акту перевірки про:
неправомірне завищення платником витрат на суму включеного до їх складу податку на додану вартість, що підприємством самостійно нараховано на реалізацію товару нижче собівартості у 2015 - 2016 роках, в тому числі за 2015 рік на суму 426,00 грн, за 2016 рік на суму 2933,00 грн;
заниження податкових різниць, що збільшують фінансовий результат, в наслідок завищення суми розрахованої амортизації основних засобів за 2016 рік на 16669,00 грн.
За висновками акта перевірки Товариством завищено інші витрати, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до Національного положення (стандартів) бухгалтерського обліку на загальну суму 18662,00 грн, у тому числі: за 2015 рік в сумі 2366,00 грн; за 2016 рік в сумі 16296,00 грн, оскільки до інших витрат (рядок 2270 Звіту про фінансові результати (Форма № 2)) включено податок на додану вартість в сумі 18662,00 грн, які платником нараховані самостійно у зв`язку з реалізацією товарів та готової продукції нижче їх собівартості.
Відповідач доводить, що оскільки, доходів та економічних вигод у зв`язку з нарахуванням підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями з реалізацією готової продукції та товарів нижче їх собівартості платник не отримував, такі суми не можуть бути визнані витратами в даних періодах та не відображаються у звіті про фінансові результати та, відповідно, у податковій декларації з податку на прибуток.
Проведеною перевіркою відображеного показника різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в загальній сумі "-" 17120,00 грн встановлено його заниження на суму 92603,00 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 92603,00 грн за рахунок завищення суми розрахованої амортизації основних засобів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІ ПК України. На підставі наданих для перевірки документів (актів вводу в експлуатацію основних засобів, актів вибуття, актів на списання матеріалів, запчастин, комплектуючих, журналів - ордерів по рахунку 10 "Основні засоби", 13 "Знос необоротних активів", 15 "Капітальне будівництво", розрахунків амортизаційних відрахувань, даних журналу "Головна книга") відповідачем установлено нарахування амортизації на деякі основні засоби по методу прискореного зменшення залишку, що суперечить наказу про облікову політику підприємства та наказу про внесення змін до наказу про облікову політику підприємства.
Також відповідач доводить, що підприємством не доведено отримання економічної вигоди від використання для придбаних легкових автомобілів методу нарахування амортизації по методу прискореного зменшення залишку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За правилами пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Пунктами 8, 9 П(С)БО 1 передбачено, що у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми наводяться окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються. Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.
Пунктом 3 П(С)БО 1 визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - П(С)БО №16).
Так, відповідно до положень пунктів 5 - 9 П(С)БО № 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, включають: собівартість реалізованих товарів, продукції (робіт, послуг); адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством); витрати на збут, які включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні витрати (підпункт 10-20 П(С)БО №16).
До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності (пункт 20 П(С)БО №16).
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем у листопаді 2015 року та у 2016 році було реалізовано продукцію та товар за ціною нижче виробничої собівартості, а саме: в листопаді 2015 року покупцю - ТОВ "Юнайтед Кемікалс" реалізовано готової продукції із отриманням чистого доходу від реалізації в сумі 313560,00 грн при собівартості реалізованої продукції - 325390,00 грн, різниця "-" 11830,00 грн; у 2016 році ТОВ "Юнайтед Кемікалс" реалізовано готової продукції із отриманням чистого доходу від реалізації в сумі 1386666,67 грн при собівартості реалізованої продукції - 1440220,08 грн, різниця "-" 53553,41 грн; ПАТ "Ічнянський молочно - консервний комбінат" реалізовано готової продукції із отриманням чистого доходу від реалізації в загальній сумі 630976,31 грн при собівартості реалізованої продукції - 658852,67 грн, різниця "-" 27876,36 грн.
На суми різниць між собівартістю реалізованої продукції (товарів) та чистим доходом Товариством самостійно донараховано податок на додану вартість у 2015 року в сумі 2366,00 грн, у 2016 році в сумі 16296,00 грн. Зазначені суми відображені у рядку 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (Форма № 2) за 2015 та 2016 роки. Зазначені операції відображені у бухгалтерському обліку.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність відображення платником у фінансовій звітності самостійно донарахованих сум податку на додану вартість у зв`язку з реалізацією товарів та готової продукції нижче їх собівартості в рядку "Інші операційні витрати".
Стосовно доводів скаржника про заниження платником податкових різниць, що збільшують фінансовий результат, в наслідок завищення суми розрахованої амортизації основних засобів за 2016 рік на 16669,00 грн колегія суддів зазначає про таке.
Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування передбачений пунктом 138.3 статті 138 ПК України.
Так, підпунктами 138.3.1, 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Групи основних засобів та інших необоротних активі, мінімально допустимі строки їх амортизації, а також обумовлені особливості щодо врахування при розрахунку амортизації строків корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку визначені у підпунктів 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N288/4509 (далі - П(С)БО 7).
Згідно з пунктом 26 П(С)БО 7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об`єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об`єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об`єкта, і подвоюється; 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об`єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів.
Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
Пунктом 28 П(С)БО 7 визначено, що метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об`єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Відповідно до пунктів 29, 30 П(С)БО 7 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.
Таким чином, суб`єкт господарювання (платник податку) самостійно має право обирати метод амортизації, які передбачені пунктом 26 П(С)БО 7.
Судами попередніх інстанцій установлено, що у серпні - грудні 2016 року Товариством встановлено та здійснено нарахування амортизації на придбані у 2016 році легкові автомобілі: VW Новий Polo sedan Life 1.6 MP-2 шт., VW Нова Jetta Trendine 1.6 TDI-1 шт., VW Golf Star Team 1.4 TSIBM-1 шт., за методом прискореного зменшення залишку.
Скаржник у касаційній скарзі доводить, що позивачем завищено суму розрахованої амортизації основних засобів, посилаючись на те, що метод прискореного зменшення залишку не міг використовуватись Товариством, оскільки згідно з наказом про облікову політику підприємства амортизація повинна нараховуватись прямолінійним методом, виходячи із мінімального строку корисного використання, встановленого ПК України (для транспортних засобів - 5 років).
Водночас, як установлено судовими інстанціями, Товариство впродовж спірного періоду, з метою дотримання єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, користувалося наказами від 02.01.2014 №4 "Про облікову політику підприємства", від 03.08.2015 №7 "Про внесення змін до наказу про облікову політику", якими встановлено, що до основних засобів відносити матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально - культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких перевищує 6000 гривень. Встановлено такі методи нарахування амортизації для: інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод; малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів - у розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання об`єкта. Визначено застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації, строк корисного використання та ліквідаційну вартість, установлені і затверджені наказом по підприємству, за результатами місяця, в якому такий нематеріальний актив введений в експлуатацію. За відсутності окремого розпорядження керівника підприємства нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів здійснювати за прямолінійним методом виходячи із мінімального строку корисного використання встановленого ПК України.
Легкові автомобілі позивача: VW Новий Polo sedan Life 1.6 MPI, VW Новий Polo sedan Life 1.6 MPI, VW Нова Jetta Trendine 1.6 TDI WVWZZZ1, VW Golf Star Team 1.4, VW Нова Jetta Trendine 1.6 TDI WVWZZZ1, введені в експлуатацію відповідними наказами Генерального директора Товариства, якими визначено: відкрити та вести облік необоротних активів; включити вище перераховані необоротні активи до 5 групи "транспортні засоби" зі строком корисного використання 5 років; амортизацію нараховувати методом прискореного зменшення залишкової вартості виходячи із строку корисного використання.