ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 812/1804/18
касаційне провадження № К/9901/58710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 (суддя Секірська А.Г.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступником якого є позовом Головне управління ДПС у Луганській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі у тексті - позивач, Управління, контролюючий орган) звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі у тексті - відповідач, платник), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 49010,46 грн, з яких: адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) в сумі 17000,00 грн; акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) в сумі 5010,46 грн; адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) в сумі 27000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача станом на 15.11.2017 утворився податковий борг в загальному розмірі 49010,46 грн, з яких: адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) в сумі 17000,00 грн; акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) в сумі 5010,46 грн; адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) в сумі 27000,00 грн. Нараховані грошові зобов`язання відповідачем добровільно та в повному обсязі не сплачено, і на виконання вимог Податкового кодексу України (далі - у тексті ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органом виставлена податкова вимога від 13.03.2017 №187-17, яка була надіслана поштою та повернута у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Податкова вимога відповідачем не оскаржена та є чинною.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, позов задовольнив, стягнув з відповідача податковий борг у загальному розмірі 49010,46 грн, з яких: адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) в сумі 17000,00 грн; акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) в сумі 5010,46 грн; адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) в сумі 27000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що сума боргу підтверджується наявними матеріалами справи, грошові зобов`язання платника, визначені контролюючим органом, є узгодженими, своєчасно не сплаченими, відтак наявні підстави для стягнення боргу в судовому порядку.
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові попередніх інстанцій, а провадження у справі закрити в порядку статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) з підстав, передбачених статтями 238, 240 КАС України.
Скаржник зазначає, що провадження у справі відкрито судом з порушеннями положень статті 99, частин 1, 3, 5 статті 183-3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) з підстав спливу строку звернення до суду із позовом про стягнення коштів за податковим боргом, відсутності у позивача права звернення до суду з позовом у загальному порядку. На думку відповідача, необхідною умовою, за наявності якої виникає право звернення до суду з адміністративним позовом в загальному порядку, є ухвала суду про відмову в прийнятті подання контролюючого органу про стягнення коштів за податковим боргом із зазначенням однієї з двох підстав, визначених частиною 5 статті 183-3 КАС України, однак, позивачем до адміністративного позову не надано такої ухвали. Скаржник доводить, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений статтями 99, 183-3 КАС України (статей 122, 283 КАС України, в редакції від 15.12.2017). Відповідач вважає, що позивач не є уповноваженим органом, який видає ліценцію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відтак, позивач відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) не має повноважень щодо здійснення перевірок дотриманням норм цього Закону. Вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, які слугували підставою для звернення до суду із позовом про стягнення, є протиправними. Посилається на відсутність повноважень у позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення боргу, який утворився з підстав прийняття ДПІ у м. Лисичанську рішення від 18.11.2016 №0000031/12-09-40/2296411189. Також, скаржник доводить, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, оскільки позивач не є суб`єктом владних повноважень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.09.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.09.2018, за клопотанням відповідача, зупинив виконання судових рішень попередніх інстанцій до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про передачу даної справи за його касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій на розгляд до Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у даній справі, відступили від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №21-4971а14, і, якщо, суд касаційної інстанції прийде до висновку про наявність підстав для такого відступу від правової позиції, справу необхідно передати на розгляд до об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.12.2023.
Позивачем заявлено клопотання про процесуальну заміну позивача згідно з частиною першою статті 52 КАС України, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказу Державної податкової служби України від 12.02.2020 №81.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну позивача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є фізичною особою-підприємцем з 02.07.2015.
Згідно даних інтегрованих карток платника за позивачем рахується заборгованість на загальну суму 49010,46 грн, яка складається з заборгованості зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій (КБК 21081103) в розмірі 17000,00 грн, акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (КБК 14040000) в розмірі 5010,46 грн та зі сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (КБК 21081500) в розмірі 27000,00 грн.
Заборгованість зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 17000,00 грн утворилася внаслідок прийняття ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2016 №000031/12-09-40/2296411189, яким до відповідача, на підставі акту перевірки від 11.11.2016 №58/12-32-40-01/2296411189/138, згідно з абзацом п`ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зазначене рішення не було оскаржено позивачем, отримано уповноваженою особою відповідача 12.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №9311801110426.
Заборгованість зі сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в розмірі 27000,00 грн утворилася внаслідок прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення від 18.04.2017 №0000814002, яким до відповідача, на підставі акту перевірки від 21.03.2017 №58/12-32/40-02/2296411189, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, абзаців 5, 14 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 27000,00 грн. Вказані акт та податкове повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача 20.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №9311801148857.
За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, ДФС України 06.07.2017 направило поштою, з повідомленням про вручення, на адресу відповідача та позивача рішення про результати розгляду скарги від 06.07.2017 №8503/х/99-99-11-03-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 18.04.2017 № 0000814002 залишено без змін, конверт повернуто без вручення. Рішення про результати розгляду скарги у відповідності до положень статей 42, 58 ПК України отримано платником 11.08.2017.
Заборгованість з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 5010,46 грн, утворилась внаслідок:
прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0001114000, яким на підставі акта перевірки від 14.11.2016 №89/12-09-40/2296411189, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 ПК України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" (зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржено відповідачем, направлено платнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно з даними інтегрованої картки платника залишок несплаченого боргу за цим рішенням складає 930,46 грн);
прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення від 22.02.2017 №0000324000, яким на підставі акта перевірки від 12.01.2017 №2/12-09-40/2296411189, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзацу четвертого пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" за порушення платником пункту 49.2-1, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 статті 223 ПК України (зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржено відповідачем, направлено платнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано уповноваженою особою платника);
прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000704002, яким на підставі акта перевірки від 23.02.2017 № 6/12-32-40/2296411189, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 ПК України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн за платежем "акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" за порушення платником пункту 49.2-1, підпунктів 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржено, направлено відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано уповноваженою особою відповідача).
У подальшому позивачем було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 13.03.2017 форми Ф №187-17, конверт повернувся у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов`язання.