ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 808/2137/15
касаційне провадження № К/9901/1749/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
секретар судового засідання - Малик І.М.,
представник відповідача - Шавло Р.О.,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області) (далі - Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 №00020208262201, №00020308262201.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з його контрагентами, що пов`язані із його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Зауважує, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача. Позивач доводить, що на підставі наданих документів відповідач мав можливість впевнитися, що формування собівартості реалізованих товарів Товариством проводилось на підставі належним чином оформлених первинних документів. Факт придбання реалізованих товарів підтверджений видатковими накладними постачальників, які були надані перевіряючим в повному обсязі за винятком січня-березня 2013 року, оскільки за цей період документи були вилучені СУ ГУ МВС України в Запорізькій області, про що свідчить протокол обшуку від 21.03.2013.
Запорізький окружний адміністративний суду постановою від 20.06.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариство не підтвердило належними первинними документами господарські операції з його контрагентами за період, який перевірявся, та, відповідно, позивач не мав права на формування витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями. Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 у справі № 21/309/10 ПП "Сталь Трейд ХХІ" було визнано банкрутом, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Укрекспертсервіс", то починаючи з дати публікації відомостей про банкрутство (14.12.2010 в Газеті "Голос України") директор ПП "Сталь Трейд ХХІ" - Іванов Сергій Геннадійович не мав права укладати договір переведення вимоги боргу від 17.02.2011 з ТОВ "Полонія".
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, якою позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 №00020308262201 в частині нарахування Товариству податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 42800470,60 грн, з яких: за основним платежем - 34240376,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8560094,13 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом були порушені приписи пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки перевірка була завершена без дослідження документів, які були вилучені правоохоронними органами, а позивач дізнався про ненадання таких документів правоохоронними органами лише з акта перевірки. Водночас, ПК України містить чіткий порядок дій податкового органу під час перевірки в разі вилучення документів правоохоронними органами, який контролюючим органом не був виконаний.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судом апеляційної інстанції часині, оскільки господарські операції позивача з ТОВ "Торговий дім Ветек" не мають реального характеру, з огляду на наявність вироків у кримінальних провадженнях, в яких встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Торговий дім Ветек" входило до складу злочинної організації, щодо якої ведеться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні.
Товариство звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає про неправильність здійснення судом апеляційної інстанції розрахунку визначення податкових зобов`язань та штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаним господарським взаємовідносинам.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що вироки, на які посилається відповідач у справі, стосуються суб`єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача ТОВ "Торговий дім Ветек" та відповідно такі вироки не можуть слугувати підставою для висновків про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Торговий дім Ветек", оскільки позивач не може відповідати за неправомірні дії інших суб`єктів господарювання. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджені наявні в матеріалах справи докази в підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та вказаним контрагентом, які наявні в матеріалах справи, зокрема, договір поставки, видаткові, податкові та залізничні накладні, платіжні доручення, банківські виписки.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.12.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 05.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 №57/08-26-22-01/36605198 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень: підпунктів 14.1.54, 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього за 2013 рік у сумі 34766382,00 грн; пункту 44.1 статті 44 пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в наслідок чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у сумі 207905,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2013 рік в сумі 207905,00 грн
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014: №00020208262201, яким Товариству донараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 259881,25 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 207905,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 51976,25 грн; №00020308262201, яким Товариству донараховані податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 43457977,50 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 34766382,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8691595,50 грн.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом, зокрема, з ТОВ "Торговий дім Ветек", які на думку контролюючого органу не носять реального характеру. Також, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство занизало доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 689397,00 грн за договором купівлі-продажу від 01.06.2010 №13, укладеному з ПП "Сталь Трейд XXI", яке ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 у справі № 21/309/10 ПП "Сталь Трейд ХХІ" було визнано банкрутом, а 29.04.2011 було зняте з обліку.
Також, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за перевіряємий період встановлено їх завищення всього на загальну суму 182291558,00 грн. Підставою для таких висновків стало твердження про відсутність документів, які б свідчили про формування Товариством собівартості реалізованих нафтопродуктів на території України та використання їх в межах господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.