Постанова суду № 380/2506/21 від 06.12.2023 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №380/2506/21

адміністративне провадження № К/990/22428/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у складі головуючого судді Кедик М.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Сеника Р.П., у справі № 380/2506/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Траст" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Траст" (далі - позивач, ТОВ "А-Траст") звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2021 № 0007550704, № 0007520704, прийняті на підставі акту перевірки від 31.12.2020 № 2893/13-01-07-04/42992273 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ А-траст (42992273) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "А-Траст" (ЄДРПОУ 42992273) у жовтні 2020 року у розмірі 6 149 960 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Торговий дім "ОЗИМА" (ТОВ "Маямілідергрупп"), ТОВ "Алеф Систем", ТОВ "Еко-Трейд Захід", оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність вказаних господарських операцій, що свідчить про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, позов ТОВ "А-Траст" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.01.2021 № 0007550704.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.01.2021 № 0007520704.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "А-Траст" (ЄДРПОУ 42992273) у жовтні 2020 року у розмірі 6 149 960 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "А-Траст" 24970,00 грн судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ "А-Траст" приписів податкового законодавства щодо віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Крім того, суди уважали необхідним для ефективного захисту порушених прав позивача зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у жовтні 2020 року у розмірі 6 149 960 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ТОВ "А-Траст" зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

У період з 15.12.2020 по 23.12.2020 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ "А-Траст" податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що 31.12.2020 складено акт № 2893/13-01-07-04/42992273 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідач встановив порушення позивачем:

-п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за жовтень 2020 завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 6 149 960 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за жовтень 2020 завищено суму ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) в сумі 5 138 294,49 грн;

-п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України - підприємством не надано у повному обсязі документів, що належать до предмета перевірки.

Указані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про нереальне вчинення операцій з придбання підприємством сільськогосподарських культур в ТОВ "Торговий дім "ОЗИМА" (ТОВ "Маямілідергрупп"), ТОВ "Алеф Систем", ТОВ "Еко-Трейд Захід" та не дають права ТОВ "А-Траст" на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від вищезазначених контрагентів.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідач 28.01.2021 виніс податкові повідомлення-рішення:

- № 0007520704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 6149 960,00 грн та застосовано 1 537 490, 00 грн штрафних санкцій;

-№ 0007550704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 5 138 294,00 грн.

Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки господарським операціям позивача з контрагентами, невідповідності первинних документів за формою та змістом чинному законодавству, тобто застосували статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі №280/669/21, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15, від 15.07.2021 у справі № 826/13392/17, від 11.03.2020 у справі № 640/21019/18, від 14.02.2020 у справі № 826/1255/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 25.09.2018 у справі № 826/4132/15, від 27.02.2020 у справі № 8120/10338/14, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 14.12.2019 у справі №826/15729/17, від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 03.04.2020 у справі №200/709/19-а, від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17.

Верховний Суд у вказаних постановах зазначав, зокрема, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Указував, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Також наголошено, що окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Крім того, відповідач посилається також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, обґрунтовуючи її тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів податкового органу, а також доказів на їх підтвердження, які засвідчують невідповідність досліджуваних господарських операцій їх дійсному економічному змісту та виключну спрямованість останніх на отримання податкової вигоди.

Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, що не перешкоджає їх розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.8, 200.9 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2020 у справі № 820/7521/15, від 18.09.2020 у справі № 816/2211/18, від 28.04.2021 у справі № 160/1283/19.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган у висновках, викладених в акті перевірки, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ "А-Траст" із його контрагентами ТОВ "Торговий дім "ОЗИМА" (ТОВ "Маямілідергрупп"), ТОВ "Алеф Систем", ТОВ "Еко-Трейд Захід".

Натомість, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "ОЗИМА" (ТОВ "Маямілідергрупп"), ТОВ "Алеф Систем", ТОВ "Еко-Трейд Захід" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Так, між ТОВ "А-Траст" (покупець) та ТОВ "Маямілідергрупп" (постачальник) укладено договір поставки продукції від 14.04.2020 № ВПК-14/04/20-АТР.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник поставляє (продає) у власність Покупцеві, а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього Договору продукцію з якісними показниками, вказаними у додатку до цього Договору. Асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна умови та строки поставки Товару, місце прийому - передачі, строки оплати Товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у Додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно цього Договору та становлять його невід`ємну частину.

Згідно з Додатком № КУК 15/04/20-АТР до Договору поставки продукції від 14.04.2020 № ВПК-14/04/20-АТР Постачальник приймає на себе зобов`язання передати (продати), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Товар наступного асортименту, в наступних кількостях, за наступними цінами: кукурудза українського походження, врожай 2019 у кількості 3 280,00 тон загальна сума- 17 056 000,00 грн.

Також між позивачем та ТОВ "Маямілідергрупп" (постачальник) укладено договір поставки продукції від 14.04.2020 № ВПП-14/04/20-АТР.

................

Перейти до повного тексту