ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа №817/1648/17
адміністративне провадження № К/9901/55995/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-Буд" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 07 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс-Буд" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акс-Буд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило: 1) визнати неправомірною відмову, викладену в листі від 02 серпня 2017 року №3982/10/17-00-12-01-0711, щодо зарахування коштів в рахунок сплати податкових зобов`язань; 2) зобов`язати Управління зарахувати Товариству податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 78600 грн. та з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 19700 грн. і відобразити в інтегрованій картці обліку платника ПДВ наявну оплату цього податку за квітень - травень 2016 року в розмірі 78600 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2967, №2970, №2972, №2976, №2977, №2978 та в інтегрованій картці обліку ПДФО наявну оплату останнього за травень 2016 року в розмірі 19700 грн. згідно із платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2966, №2979.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність законодавчо врегульованого механізму відображення в інтегрованій картці платника сум ПДВ та ПДФО, сплачених платником податків належним чином, але не зарахованих до відповідних казначейських рахунків, не може бути підставою для існування порушеного інтересу позивача у достовірному відображенні стану розрахунків за податками та іншими загальнообов`язковими платежами.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково; зобов`язано відповідача зарахувати Товариству кошти, сплачені на погашення податкових зобов`язань та поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 78600 грн., і відобразити в інтегрованій картці обліку ПДВ наявну оплату зі сторони позивача цього податку за квітень, травень 2016 року у розмірі 78600 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року № 2967, № 2970, № 2972, № 2976, № 2977, № 2978; зобов`язано Управління зарахувати Товариству кошти, сплачені на погашення податкових зобов`язань з ПДФО в сумі 19700 грн., та відобразити в інтегрованій картці обліку ПДФО наявну оплату зі сторони Товариства цього податку за травень 2016 року у розмірі 19700 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року № 2966, № 2979; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкових зобов`язань з ПДВ та ПДФО, а тому відповідачем безпідставно не відображено відповідні дані в його інтегрованій картці та у системі електронного адміністрування ПДВ.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, постановляючи рішення, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку Товариства та у систему електронного адміністрування ПДВ, оскільки відповідні суми коштів не надійшли до Державного бюджету України згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року через їх непроведення банком (ПАТ "ФІДОБАНК").
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги, вказуючи на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, зазначає, що за змістом положень Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III), пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання та його сплати пов`язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань; незарахування з незалежних від платника обставин коштів на відповідний рахунок Державного казначейства не може слугувати підставою для невідображення цієї сплати у відповідній картці обліку.
Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 26 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК"; далі - Банк) та Товариством укладено договір банківського рахунку суб`єкта господарювання № 26001000034186, у відповідності до якого Банк взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахункові операції по рахунку (рахунках) Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору. За умовами договору платіжні доручення Клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до Банку протягом операційного часу, - виконуються в день їх надходження.
На виконання свого податкового обов`язку позивачем подано до Управління наступну податкову звітність з ПДВ, а саме: за березень 2016 року, яка отримана контролюючим органом 20 квітня 2016 року; за квітень 2016 року - отримана 20 травня 2016 року; за травень 2016 року - отримана 17 червня 2016 року. Крім того Товариством подано відповідачу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року форми №1ДФ, який отриманий 10 травня 2016 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2016 року форми №1ДФ, який отриманий 04 серпня 2016 року.
На підставі укладеного із Банком договору від 26 квітня 2010 року через систему дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-Банк" позивачем здійснено сплату податкових зобов`язань з ПДВ та поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 78600 грн., з ПДФО в розмірі 19700 грн. відповідно до розрахункових документів - платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2967, №2970, №2972, №2976, №2977, №2978, №2966, №2979, які цього ж дня надійшли на виконання до банку, однак повернуті останнім платнику без виконання засобами системи "Клієнт - Банк" із зазначенням причин повернення - банк виведений з ринку як неплатоспроможний.
12 липня 2017 року Товариство звернулося до відповідача із заявою про зарахування коштів та визнання податкових зобов`язань підприємства виконаними, на що листом від 02 серпня 2017 року №3982/10/17-00-12-01-0711 Управління повідомило, що заява про зарахування коштів не підлягає виконанню через відсутність сплачених коштів; зазначило, що у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів, то податкові зобов`язання або податковий борг - не можуть вважатися погашеними. Таким чином, незважаючи на причину несплати податкових зобов`язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, ПК України не звільняє платника податків від обов`язку сплатити основну суму податкового зобов`язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого боргу.
Непоповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та невідображення операцій по зарахуванню ПДВ на суму 78600 грн. та ПДФО на суму 19700 грн. підтверджується копіями інтегрованих карток платника податків, витягом з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.