ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа №826/5735/16
адміністративне провадження № К/9901/7989/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/5735/16
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним рішення,
особи, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року (суд у складі головуючого судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.) у справі №826/5735/16
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахування зменшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 10 березня 2016 року №211/211 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про дотримання встановленого Законом порядку для реалізації права на погодження місця розташування земельної ділянки та одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою від 11 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Київської міської ради від 10 березня 2016 року №211/211 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
Суд вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Київську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 листопада 2015 року (зареєстроване 30 листопада 2015 року за вхідним №08/М-11691) з урахуванням висновків даної постанови.
Присудив з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 960,80 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень вісімдесят копійок), з яких 551,20 грн. - судовий збір, 4 409,60 грн. - витрати на правову допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що норми частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України передбачають надання погодження землекористувача лише у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.
Відповідач, не надав суду доказів, які б свідчили, що бажана позивачем земельна ділянка надана у користування будь-яким юридичним чи фізичним особам, що виключає необхідність отримання погодження землекористувачів.
Суд звернув увагу, що у пояснювальній записці до оскаржуваного рішення вказується, що спірна земельна ділянка є надлишками земельних ділянок, які надані у власність іншим особам, та "закріплена" за іншими особами; у свою чергу надлишок означає частину земельної ділянки, що не передана у власність, а чинне законодавство не передбачає "закріплення" земельних ділянок за фізичними чи юридичними особами та не ставить в залежність право на отримання земельної ділянки від ймовірного бажання третьої особи оформити право на таку земельну ділянку.
3. Не погодившись з судовим рішенням першої інстанції, Київською міською радою подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року.
01 березня 2017 року від ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.
В судовому засіданні 02 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду вказану заяву.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу Київської міської ради та осіб, які приєднались до неї: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задоволено.
Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, відсутність її державної реєстрації у визначеному законом порядку не свідчить про те, що нею не користуються інші особи.
У спірних правовідносинах право такого користування набуто іншими особами до прийняття Земельного кодексу. Таке право у відповідності до положень статті 173 та розділу X Земельного кодексу не припинено.
Щодо поняття "закріплення", суд розцінює його як надання відповідним особам у користування земельних ділянок. При цьому, оперування у архівних документах поняттями, визначення яких відсутнє у чинному законодавстві, не може позбавляти відповідних прав третіх осіб, які встановлені такими документами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2019 року по справі №826/5735/16 та пункт 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу права користування цими особами саме тією земельною ділянкою, на розробку проекту якої подавав клопотання позивач.
Суд апеляційної інстанції, надаючи перевагу у питаннях приватизації земельної ділянки третім особам, без будь-якої передбаченої законом причини, порушив принцип рівності сторін перед законом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мороз Л.Л., суддів Гімона М.М., Бучик А.Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на пункт 4 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року по справі №826/5735/16.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року №926/0/78-23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5, яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
5. Верховний суд ухвалою від 05 грудня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 05 грудня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1, через уповноваженого представника звернувся до Київської міської ради із клопотанням від 30 листопада 2015 року, в якому просив надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №2 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 72:528 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтованим розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
До вказаного клопотання позивач додав копії наступних документів: графічні матеріали; копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію довіреності.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1, на пленарному засіданні І сесії VІІІ скликання Київської міської ради прийнято рішення від 10 березня 2016 року №211/211 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою мотивована наступними підставами: відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України немає згоди землекористувачів (архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №314, від 12 травня 2015 року №06-04/534, від 08 квітня 2014 року №06-04/514), зважаючи на категоричну вимогу органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Жуляни" міста Києва від 04 січня 2016 року №1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими вони користуються, іншим громадянам.
Зі змісту пояснювальної записки від 19 січня 2016 року №ПЗ-15049, доданої до оскаржуваного рішення, вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд стало те, що заявлена земельна ділянка в кварталі "Жуляни" (код 72:528) площею 0,10 га використовується третіми особами, які оформлюють право власності на володіння спірними земельними ділянками.
До включення в межі міста Києва (Укази Президії Верховної Ради Української РСР від 30 березня 1971 року №115-УШ, від 26 серпня 1988 року №6486-ХІ), село Жуляни знаходилося в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу "Совки". Мешканці села Жуляни переважно працювали в радгоспі "Совки", а перед тим у сільськогосподарській артілі "Комуніст". Тому у кожного власника домоволодіння є відповідні документи, що посвідчують право користування земельними ділянками (накази директора радгоспу "Совки" та рішення загальних зборів сільськогосподарської артілі "Комуніст").