ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 359/5361/17
провадження № 51-2683 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргу прокурора ОСОБА_9, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100002159, за обвинуваченням,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у тому, що він, 14 жовтня 2015 року близько 11 год. 30 хв., в світлий період доби, керуючи технічно-справним автобусом "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю приблизно 30 км/год, по автодорозі вулиці Горького (неподалік будинку № 6а) в м. Бориспіль Київської області, в напрямку вул. Київській шлях, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив п.п. "б" п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та введених в дію з 1 січня 2002 року (далі - ПДР), внаслідок чого виконуючи маневр повороту ліворуч на прилеглу територію, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки "BMW 320І", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який, виконуючи маневр обгону, рухався по зустрічній смузі в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року скасувати та призначити новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вважає, що свідок ОСОБА_11 змінив свої показання під час судового розгляду через упередженість та заінтересованість у зв`язку з знайомством з виправданим ОСОБА_7, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, але суд не взяв цю обставину до уваги.
Вказує, що суд не надав належної оцінки висновку судової автотехнічної експертизи №1967ат від 2 березня 2017 року, безпідставно визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 19 січня 2017 року, безпідставно визнав неналежним доказом протокол огляду місця події від 14 жовтня 2015 року і не взяв до уваги інші докази, зібрані стороною обвинувачення в ході досудового розслідування.
Заперечує проти висновку суду, що відеозапис, на якому зафіксовано обставини ДТП, що відбулося 14 жовтня 2015 року, може підтверджувати невинуватість ОСОБА_7, оскільки вказаний доказ містить лише фрагмент тривалістю 2 секунди з доволі великої відстані.
Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, які були дослідженні в ході судового розгляду апеляційної інстанції, не обґрунтував і не мотивував своє рішення.
До початку судового розгляду касаційного скарги надійшло заперечення виправданого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями кримінального процесуального закону України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті94 КПК, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, що суд першої інстанції визнав неналежним доказом протокол огляду місця події ДТП від 14 жовтня 2015 року, пославшись на ст. 85 КПК, зазначивши, що сам по собі цей протокол не може свідчити про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки у ньому лише зафіксовані місце та сліди, місце розташування транспортних засобів та напрямки їх руху.
У той же час поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини того, що даний протокол містить вихідні дані вчинення ДТП і ніхто із присутніх під час складання протоколу та схеми до нього, не вказував на невідповідність між фактично проведеними слідчими діями під час огляду та інформацією, зазначеною у протоколі.