ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 204/5042/22
провадження № 51-1842 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022053410000162 від 02 березня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровського Шахтарського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2022 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з вироком ОСОБА_6 було визнано винуватим у тому, що він середині січня 2022 року, точної дати та часу слідством не встановлено, порушуючи вимоги статей 7, 12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22 грудня 2006 року із змінами на 21 квітня 2022 року, а також Постанову Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 "Про затвердження Переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів" із змінами на 11 березня 2022 року та наказ МОЗ України "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" від 01 серпня 2000 року № 188 (із подальшими змінами та доповненнями), знаходячись за місцем свого тимчасового мешкання по АДРЕСА_2, діючи умисно, за допомогою мессенджера "Telegram", у невстановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, замовив особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) (далі - PVP) та МДМА (3, 4-метилен-диоксиметамфетамін) (далі - МДМА), сплативши її вартість.
На початку лютого 2022 року, точної дати та часу слідством не встановлено, отримав від невстановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, координати місця зберігання психотропної речовини, яка зберігалась в районі гаражів, розташованих поблизу багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 та в подальшому, знайшовши поліетиленовий пакет за вказаною адресою, ОСОБА_6 побачив, що в ньому знаходяться окремі пакунки обгорнуті ізоляційною стрічкою, у яких знаходилась кристалічна речовина білого, жовтого, рожевого, темно-рожевого, палевого та світло-сіро-коричневого кольору, яка містить особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонений - PVP та МДМА.
Достовірно знаючи про те, що придбання та зберігання психотропних речовин незаконне, та тягне за собою кримінальну відповідальність, ОСОБА_6 умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, поклав в свій рюкзак вищезазначені особливо небезпечні психотропні речовини у невстановленій слідством кількості, але не менше 264,9114 г PVP (маса у речовині 205,3076 г), та 4,8838 г МДМА (маса у речовині 1,1684 г), тим самим придбавши їх.
Після цього, в цей же день, ОСОБА_6 переніс вказані психотропні речовини за вищенаведеною адресою свого тимчасового мешкання для подальшого зберігання з метою особистого вживання, без мети збуту.
02 березня 2022 року приблизно о 12:50, ОСОБА_6 поблизу адреси свого мешкання був зупинений працівниками поліції з метою перевірки документів, в ході якої зізнався, що зберігає за адресою свого тимчасового мешкання психотропну речовину, яку придбав у невстановленої особи з метою особистого вживання без мети збуту, у зв`язку з чим, на місце події було викликано слідчо-оперативну групу якою було проведено огляд місця події, а саме квартири АДРЕСА_4 під час якого виявлено та вилучено 137 пакунків обмотаних ізоляційною стрічкою білого, жовтого, рожевого, темно рожевого, палевого, та світло-сіро-коричневого кольору, в якій містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонений - PVP загальною масою 264,9114 г, (маса у речовині становить 205,3076 г) та 5 пакунків, в яких містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонений - МДМА загальною масою 4,8838 г (маса у речовині становить 1,1684 г), які ОСОБА_6, незаконно придбав та зберігав з метою особистого вживання без мети збуту.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено. Вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, через суворість, просить:
- скасувати вирок суду першої інстанції, викладений у формі вступної і резолютивної частини;
- скасувати рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що судове провадження в суді першої інстанції не відповідало загальним засадам кримінального провадження з огляду на таке:
- місцевим судом після виходу з нарадчої кімнати, було проголошено лише резолютивну частину вироку, що, на думку захисника, суперечить положенням ч. 2 ст. 376 КПК України, а тому суд не мав права приймати рішення в такій формі;
- на проголошення повного тексту вироку учасники провадження, зокрема і обвинувачений ОСОБА_6, не запрошувалися та їм таке рішення не оголошувалось;
- повний текст вироку було підписано КЕП судді ОСОБА_9 після виходу з нарадчої кімнати, що на думку захисника, суперечить положенням ч. 2 ст. 371 КПК України та свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати;
- проголошення повного тексту вироку було здійснено без належної технічної фіксації;
- термін перебування суду в нарадчій кімнаті (17 хвилин), на переконання захисника, не відповідає тому часу, який є необхідним для ухвалення вироку;
- для застосування положень ч. 15 ст. 615 КПК України мають бути наявні обставини, які фактично унеможливлюють дотримання стандартного порядку прийняття й оголошення вироку.
Також захисник ОСОБА_7 стверджує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не вказав кваліфікуючу ознаку злочину, а саме відсутність мети збуту наркотичних засобів. При цьому зауважує, що вказане порушення не було усунуто і судом апеляційної інстанції.
Разом з тим захисник вказує, що відповідно до матеріалів провадження станом на 03 березня 2022 року ОСОБА_6 перебував у статусі підозрюваного, а тому, на його думку, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 02 травня 2022 року у зв`язку з чим місцевий суд мав застосувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вищенаведені порушення, на думку захисника, не були усунуті під час апеляційного розгляду.
Крім того, захисник зауважує, що судом апеляційної інстанції:
- було проігноровано доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 та обставин, які, на його думку, виключають відповідальність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину;
- не було постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги сторони захисту без задоволення.
Одночасно захисник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання з огляду на те, що:
- судом не зазначено обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України, а також не наведено мотиви призначення більш суворого покарання та не обґрунтовано підстави висновку скасування рішення місцевого суду в цій частині;
- судом не враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що останній є особою молодого віку, навчається, позитивно характеризується за місцем навчання та роботи;
- суд безпідставно погодився з доводами апеляційної скарги прокурора щодо відсутності в діях обвинуваченого активного сприяння розкриттю злочину.
Крім того, захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, не перевірив усі доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, зокрема, і щодо показань ОСОБА_6, наданих під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження та інших кримінальних проваджень.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України місцевий суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження вбачається, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено у скороченому порядку, згідно з положеннями, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
Так, відповідно до журналу судового засідання від 16 серпня 2022 року прокурор, після оголошення змісту обвинувального акта та пояснень обвинуваченого щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, звернувся до суду з клопотанням про проведення судового розгляду в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.
Місцевий суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив їм вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів та, керуючись вищенаведеною нормою процесуального закону, за згодою усіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які визнаються обвинуваченим та ніким не оспорюються.
Одночасносудом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 349 КПК України було допитано обвинуваченого, який, не оспорюючи фактичні обставини справи, свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та надавав пояснення щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, які враховані судом першої інстанції, як такі, що повною мірою узгоджувались з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Так, як убачається зі змісту вироку, ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що в середині січня 2022 року йому сказали, що можливо замовити через мессенджер "Telegram" наркотик, ціна у нього була невелика, говорили, що скоро буде війна та буде дуже тяжко його дістати. Він хотів спробувати його, замовив через мессенджер "Telegram". Йому написали на початку лютого та повідомили, що можна вже забирати. Він поїхав на таксі, взяв пакунок, поклав в подальшому його під диван, йому було страшно його чіпати. 02 березня 2022 року він йшов біля дому, його зупинив співробітник поліції задля перевірки документів, він повідомив працівника поліції, що в нього є наркотичні засоби. Вони зайшли до квартири, де він дістав з під дивану наркотики та все видав, повідомив поліцейського де саме їх придбав, у кого та все інше.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, місцевий судом було встановлено, що ОСОБА_6 в середині січня 2022 року, точної дати та часу слідством не встановлено, в порушення національного законодавства в сфері обігу наркотичних засобів, діючи умисно, за допомогою мессенджера "Telegram", у невстановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, замовив особливо небезпечну психотропну речовину PVP та МДМА, сплативши її вартість.
Також судом першої інстанції було встановлено, що після вищенаведеного на початку лютого 2022 року, точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_6 отримав від невстановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, координати місця зберігання вказаної психотропної речовини, знайшовши яку, умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, поклав її у свій рюкзак, тим самим придбавши її, та переніс за адресою свого тимчасового мешкання для подальшого зберігання з метою особистого вживання без мети збуту.
02 березня 2022 року приблизно о 12:50, ОСОБА_6 поблизу адреси свого мешкання був зупинений працівниками поліції з метою перевірки документів, в ході якої зізнався, що зберігає за адресою свого тимчасового мешкання психотропну речовину, яку придбав у невстановленої особи з метою особистого вживання без мети збуту, у зв`язку з чим, на місце події було викликано слідчо-оперативну групу, якою було проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено 137 пакунків, в яких містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонений - PVP загальною масою 264,9114 г, (маса у речовині становить 205,3076 г) та 5 пакунків, в яких містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонений - МДМА загальною масою 4,8838 г (маса у речовині становить 1,1684 г), які ОСОБА_6, незаконно придбав та зберігав з метою особистого вживання без мети збуту.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6, в мотивувальній частині свого рішення виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, і з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету його вчинення, а також повною мірою виклав усі фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому протиправного діяння, вказавши у мотивувальній частині, що обвинувачений придбав та зберігав особливо небезпечну психотропну речовину в особливо великих розмірах з метою особистого вживання без мети збуту (ч. 3 ст. 309 КК України).
На переконання колегії суддів, вирок місцевого суду в цілому відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України. При цьому будь-яких підстав, які б свідчили про упередженість суду першої інстанції під час ухвалення вироку, в ході касаційного розгляду встановлено не було.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, встановив, що судовий розгляд в суді першої інстанції, з огляду на повне визнання ОСОБА_6 своєї вини за ч. 3 ст. 309 КК України, здійснювався в порядку положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому наявні в матеріалах кримінального провадження докази на підтвердження винуватості останнього не досліджувалися.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_6 як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 309 КК України), аналогічно тому, як ці дії були кваліфіковані у обвинувальному акті органами досудового розслідування і у тексті обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив, що ОСОБА_6 діяв без мети збуту.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що системний аналіз ч. 3 ст. 349 КПК України свідчить про те, що у разі, якщо обвинувачений погоджується з викладеними в обвинувальному акті обставинами вчинення кримінального правопорушення, то суд має право не досліджувати докази щодо цих обставин та ухвалити вирок на підставі показань обвинуваченого та дослідження доказів, які характеризують його особу. При цьому, виконуючи вимоги зазначеної норми процесуального закону, суд має пересвідчитись у тому, що учасники провадження, зокрема і обвинувачений, повною мірою розуміють її суть, не заперечують щодо її застосування та усвідомлюють наслідки проведення скороченого судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
За таких обставин посилання у касаційній скарзі захисника на те, що судом апеляційної інстанції було проігноровано доводи сторони захисту щодо не встановлення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не перевірено доводи щодо не встановлення події злочину, часу, місця, способу вчинення злочину та інших обставин його скоєння, на переконання Верховного Суду, є безпідставними, оскільки вказані обставини були предметом перевірки в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ч. 2 ст. 394 КПК України, не перевіряє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Що стосується посилань у касаційній скарзі захисника на зміст показань ОСОБА_6, наданих під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження та інших кримінальних проваджень, то Суд не бере їх до уваги, виходячи з наступного.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник зауважує, що: