ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 932/2483/21
провадження № 61-5203св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Білоконь О. В., Олійник А. С.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, виключення відомостей з актового запису та збільшення розміру аліментів.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони у справі мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого з 2016 року до дня звернення до суду із цим позовом виховує виключно вона, оскільки батько дитини протягом вказаного періоду жодним чином не цікавиться життям дитини, не намагається вийти на зв`язок із сином, хоча відповідачу відома її адреса та номер телефону, які є незмінними протягом багатьох років. У 2016 році ОСОБА_2 звернувся до суду задля вирішення питання про розірвання з нею шлюбу. На цей час вони як подружжя не спілкувалися, ще до подачі позову інтерес відповідача щодо будь-якої участі у житті сина ОСОБА_5 був відсутній, про намір подати позов про розірвання шлюбу вона дізналася вже під час перебування справи у суді. Ні під час розгляду судом справи про розірвання шлюбу, ні після ухвалення рішення вона особисто не спілкувалася із відповідачем у цій справі, оскільки він розірвав будь-які контакти як з нею, так і зі своєю дитиною.
Позивачка зазначала, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року у справі № 200/15055/16-ц розірвано шлюб між нею та ОСОБА_6 . У зв`язку із відсутністю батька у житті сина ОСОБА_5 вона звернулася до суду з метою стягнення аліментів, в тому числі для можливості вийти на зв`язок із ОСОБА_6, оскільки сину ОСОБА_5, якому на той час було 6 років, хотілось спілкуватись із своїм батьком. 04 вересня 2017 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення у справі № 200/5697717-ц про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1 689,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Проте ОСОБА_2 навіть після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів жодним чином не відреагував, не вийшов на зв`язок із позивачкою, жодного разу не намагався дізнатися про життя сина, його здоров`я та моральний стан. В рамках виконавчого провадження 25 червня 2020 року вона звернулася до начальника Марганецького МВ ДВС Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Матюшиної О. С. із заявою про направлення до суду подання про оголошення розшуку боржника ОСОБА_6, проте таку заяву не було задоволено. Також вона зверталася до правоохоронних органів самостійно для встановлення місцезнаходження відповідача (ЖЕО від 24 червня 2020 року № 26245), проте на таке звернення 15 липня 2020 року за вих. № 45-7/Ю-26245 начальником Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП повідомлено, що встановити місцезнаходження ОСОБА_6 та опитати його не виявилось можливим.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим 11 березня 2021 року Марганецьким міським відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за рішенням суду з 04 квітня 2017 року до 01 березня 2021 року в загальному розмірі 79 383,00 грн. Як випливає із цього розрахунку, в графі "сплачено" міститься інформація про суму перерахованих коштів на утримання дитини в нульовому розмірі.
Таким чином, вже протягом п`яти років відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5, не здійснює жодних дій, які б свідчили про інтерес до дитини, не дзвонить та не приїздить до сина, не сплачує будь-які кошти на його утримання. Її намагання як матері дитини налагодити якийсь контакт з відповідачем для його спілкування з дитиною, повністю проігноровані відповідачем; наразі у неї відсутній навіть дійсний номер телефону, за яким можливо було б хоча б подзвонити ОСОБА_6, у зв`язку із цим вона намагалася віднайти відповідача у соціальних мережах, проте такі дії також не були успішними.
З огляду на відсутність протягом п`яти років будь-яких дій, які б свідчили про бажання ОСОБА_6 спілкуватися із сином, надавати ОСОБА_5 все те, що повинен надавати батько своїй дитині, вбачається умисна, винна, свідома поведінка відповідача в частині нехтування батьківськими обов`язками. У зв`язку із чим вона звернулася до суду для захисту інтересів дитини та позбавлення батьківських прав особи, яка була відсутня в житті дитини п`ять років, та і надалі не проявляє інтерес до спілкування та виховання своєї дитини. Фактично дитина сьогодні сприймає як батька іншу людину - ОСОБА_7, з яким позивачка перебуває у шлюбі. ОСОБА_7 спілкується з ОСОБА_5, надає йому відповідне виховання, бере участь як батько у його моральному та фізичному розвитку, забезпечує дитину матеріально. Вона разом з ОСОБА_7 створили всі умови для належного розвитку, виховання, проживання та матеріального забезпечення дитини.
Станом на час подання позову вона та син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, фактичною адресою їх проживання є: АДРЕСА_2 .
Позивачка також зазначала, що, зважаючи на те, що першою її позовною вимогою заявлено позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, вона вважала за доцільне звернутися із похідною вимогою щодо виключення змін, внесених Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 10 квітня 2015 року (запис № 1) на підставі заяви про визнання батьківства від 10 квітня 2015 року № 64, до відомостей актового запису про народження від 22 вересня 2011 року № 1186.
Посилаючись на зазначене, позивачка просила позбавити ОСОБА_6 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виключити зміни, внесені Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 10 квітня 2015 року (запис № 1) на підставі заяви про визнання батьківства від 10 квітня 2015 року № 64, до відомостей актового запису про народження від 22 вересня 2011 року № 1186; стягнути із відповідача на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 2 395,00 грн щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про виключення відомостей з актового запису.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2021 року залучено Центральну адміністрацію Дніпровської міської ради (правонаступника адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради) як належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги про збільшення розміру аліментів задоволено частково. Збільшено розмір стягуваних за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 2 395,00 грн щомісячно з урахуванням індексації, починаючи стягнення з 24 березня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог про збільшення розміру аліментів ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не надала достатніх доказів необхідності позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4, винної поведінки відповідача щодо участі у вихованні дитини, свідомого ухилення його від виконання батьківських обов`язків та того, що поведінку відповідача в кращу сторону змінити неможливо, тому позовні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав задоволенню не підлягають.
Водночас, зважаючи на встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, який в період з 01 січня 2022 року до 30 червня 2022 року становить 2 618,00 грн, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що встановлений рішенням Бабушкіського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року розмір стягуваних з ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1 689,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, підлягає збільшенню, відповідно, задовольнив частково позов у цій частині, шляхом збільшення розміру стягуваних аліментів за вказаним рішенням суду до 2 395,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо вирішення вимог про позбавлення батьківських прав - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідача є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами у справі, а посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, є безпідставними. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_8, звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав та направити справу на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження представниця заявниці посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Також заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представниці позивачки (пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Заявниця у касаційній скарзі також зазначає, що суд апеляційної інстанції, вимагаючи від неї відомості щодо місця реєстрації відповідача у Грузії, за відсутності юридичної можливості позивачки самостійно встановити місце реєстрації відповідача, що є громадянином іншої країни, відмовив у судовому засіданні 07 березня 2023 року у задоволенні клопотання її представника, поданого 07 березня 2023 року, про направлення судового доручення до Міністерства юстиції Республіки Грузія задля встановлення місця реєстрації ОСОБА_6, що є процесуальним порушенням.
Вже протягом семи років відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5, не здійснює жодних дій, які б свідчили про інтерес до дитини, не телефонує та не приїздить до сина, не сплачує будь-які кошти на його утримання. Намагання матері дитини налагодити якийсь контакт для спілкування батька та дитини повністю проігноровані відповідачем. Позивачка зв`язувалася з членами сім`ї відповідача через соцемережі, проте вони повідомили, що не знають, де саме перебуває ОСОБА_2 . Відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків із виховання дитини, що виражається в його бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, і така поведінка є винною. Під час розгляду справи не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання ОСОБА_6 обов`язків з виховання дитини. З огляду на встановлені обставини, підтверджені поясненнями малолітнього ОСОБА_5, сторонніх свідків, висновком органу опіки та піклування, на переконання заявниці, є виправданим позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5, оскільки це повністю відповідає саме інтересам дитини, яка не повинна страждати через те, що її батько не піклується про нього, не дбає про його фізичний та духовний розвиток, свідомо поклав виконання цих обов`язків виключно на матір дитини. На думку позивачки, суди здійснили посилання на положення статті 9 Конвенції про права дитини, разом з тим ухвалили рішення без урахування якнайкращих інтересів дитини, яка не пам`ятає батька, не отримує від відповідача належного батьківського піклування, не постраждає внаслідок "розлучення із батьком", оскільки такий фактично відсутній в житті дитини, самостійно прийнявши рішення не піклуватися про дитину, свідомо не повідомляє (та не фіксує) своє місцезнаходження.
У силу положень статті 400 ЦПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги додані до касаційної скарги письмові докази у справі та здійснює розгляд касаційної скарги за наявними у справі матеріалами, на підставі яких судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення.
Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 932/2483/21 з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року матеріали справи № 932/2483/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги, перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється лише в частині вирішення вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 .
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення (в оскаржуваній частині) - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 2015 року.
Сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До актового запису про народження дитини ОСОБА_4, сформованого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ у Дніпропетровській області 22 вересня 2011 року за № 1186, відомості щодо батька внесені відповідно до статті 135 СК України (за вказівкою матері), а саме: у розділі "відомості про батька" зазначено: " ОСОБА_9, громадянин України".
Відповідно до заяви батьків про визнання батьківства від 10 квітня 2015 року № 64, поданої до Бабушкінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, до актового запису про народження від 22 вересня 2011 року № 1186 внесено зміни (запис №1) до відомостей про дитину: прізвище змінено з " ОСОБА_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_6", по батькові змінено з " ОСОБА_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_7"; до відомостей про батька: прізвище змінено з " ОСОБА_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_6", ім`я з " ОСОБА_4" на " ІНФОРМАЦІЯ_8", по батькові видалено " ОСОБА_4", дату народження батька змінено на ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянство змінено з "громадянин України" на "громадянин Грузії", щодо відомостей за вказівкою матері змінено з "так" на "ні", та підстави державної реєстрації змінено на "відповідно до ст.126 СК України", до відміток додано: "по батькові батька та місце проживання батька не підтверджено паспортом громадянина Грузії".
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу між сторонами дитина - неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір`ю.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року у справі № 200/5697/17 за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_6, громадянина Грузії, паспорт типу Р, код держави НОМЕР_3, виданого Міністерством юстиції Грузії від 12 січня 2015 року, персональний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_17, ІПН НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 1 689,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 04 квітня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць. Стягнено з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
25 червня 2020 року позивачка в межах виконавчого провадження зверталася до начальника Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Матюшиної О. С. із заявою про направлення до суду подання про оголошення розшуку боржника ОСОБА_6 у зв`язку із несплатою ОСОБА_6 аліментів за рішенням суду, проте таку заяву задоволено не було.
Також позивачка зверталася до правоохоронних органів для встановлення місцезнаходження відповідача, листом на таке звернення 15 липня 2020 року за вих. № 45-7/Ю-26245 за підписом начальника Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП її повідомлено, що встановити місцезнаходження ОСОБА_6 та опитати його не виявилось можливим.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим 11 березня 2021 року Марганецьким міським відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за рішенням суду з 04 квітня 2017 року до 01 березня 2021 року в загальному розмірі 79 383,00 грн.
11 жовтня 2019 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_18 .
Позивачка ОСОБА_1 з 25 жовтня 2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 жовтня 2011 року зареєстрована разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає із матір`ю та навчається в КЗО "СЗШ № 6" ДМР.
Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 16 березня 2021 року комісією управління-служби у справах дітей адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2, (фактичне місце проживання ОСОБА_19, дитини ОСОБА_4 та вітчима ОСОБА_7 ), встановлено, що в квартирі додержано санітарно-гігієнічні норми, кімнати сухі та світлі, є необхідні меблі, побутова техніка; електро-, водо-, газопостачання в наявності, опалення централізоване, для підігріву використовується бойлер; щодо умов для виховання та розвитку дитини "для дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в окремій кімнаті з балконом облаштоване спальне місце, зона для виконання навчальних завдань, на балконі облаштована зона відпочинку. Зі слів матері, нею дитині забезпечується додержання режиму сну, норм здорового харчування, повноцінного розвитку відповідно до віку. Зі слів малолітнього ОСОБА_4, він з батьком не спілкується, проживає з матір`ю та вітчимом ОСОБА_7"; комісія дійшла висновку, що умови проживання за адресою: АДРЕСА_2, задовільні, умови для перебування дитини - належні.
Згідно з характеристикою, наданою Комунальним закладом освіти "Середня загальноосвітня школа № 6" Дніпровської міської ради щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, учень є старанним та уважним, має досягнення та добрий загальний розвиток, також зазначено про належну увагу зі сторони матері щодо виховання та навчання дитини, відвідування нею батьківських зборів.
Довідкою КЗО "Середня загальноосвітня школа № 6" Дніпровської міської ради від 16 березня 2021 року № 204 підтверджується, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, регулярно відвідує заняття, дитина охайна та доглянута. Як зазначено в довідці, з педагогами щодо навчання дитини спілкується виключно мати, цікавиться шкільним життям дитини; за час навчання дитини батько школу не відвідував, контакту зі школою не підтримує, бесід щодо дитини із педагогами школи не проводить. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 . Дитину до школи приводять і забирають мати або баба.
Відповідно до службової характеристики від 18 березня 2021 року, наданої командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та командиром військової частини НОМЕР_2 Центрального ОТО, позивачка характеризується позитивно, на цей час вона проходить військову службу старшим стрільцем 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти.
Довідкою про доходи (грошове забезпечення) ОСОБА_1, виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 19 березня 2021 року № 44, підтверджується її дохід за останні півроку, який складає 111 684,57 грн.
Висновком органу опіки та піклування Адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради від 30 серпня 2021 року № 4/11-244 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_6 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є громадянином Грузії, зареєстрованого місця проживання в Україні не мав та не має на теперішній час.
Із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06 жовтня 2021 року № 91-38959/0/15-21-вих, наданого на ухвалу суду, випливає, що відомостей про перетинання державного кордону, лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим, громадянином Грузії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у період з 06 жовтня 2016 року до 01 вересня 2021 року в базі даних не виявлено.
Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08 грудня 2021 року № 91-47732/0/15-21-вих, наданого на ухвалу суду, відомостей про перетинання державного кордону громадянином Грузії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у період з 08 грудня 2016 року до 17 листопада 2021 року в базі даних не виявлено.
Відповідно до листів Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 08 листопада 2021 року № 5102/05.1-42, від 06 грудня 2021 року № 5466/05.1-42 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, станом на 05 листопада 2021 року по відділах державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у Дніпропетровській області не виявлено.
Позивачка зазначала, що останнім відомим їй місцем проживання відповідача була адреса: АДРЕСА_3, за якою відповідач тривалий час вже не проживає.
Місце перебування чи місце проживання відповідача ОСОБА_6 на теперішній час не відоме.
Допитаний як свідок в судовому засіданні в суді першої інстанції син сторін ОСОБА_4 пояснив, що він живе з мамою, ОСОБА_20, який є його татом, чоловіка на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_8 він не знає.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що вона з ОСОБА_1 познайомилася рік тому, вони служать в одному підрозділі, вона виховує свого сина ОСОБА_5 разом з чоловіком ОСОБА_7, свого першого чоловіка - ОСОБА_6 вона не змогла розшукати, він на зв`язок не виходить, участі у вихованні дитини не бере.
Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що ОСОБА_2 був її зятем, після знайомства з її дочкою ОСОБА_1 він то з`являвся, то кудись зникав. У 2011 році її дочка народила сина ОСОБА_5, батьком якого є ОСОБА_2 . До 2015 року вона, її донька ОСОБА_1 з дитиною та ОСОБА_2 жили у м. Марганці, після чого переїхали в м. Дніпро, де жили на квартирі, весь цей час ОСОБА_2 десь зникав. Коли він через якийсь час після народження дитини з`явився, вони з її дочкою в 2015 році зареєстрували шлюб, він зареєстрував дитину на своє ім`я. Навесні 2016 року ОСОБА_2 знову зник, не приїздив, не дзвонив, дитиною не цікавився, не надає матеріальної допомоги на її утримання, вони його шукали, проте не знайшли.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що їй відомо, що у ОСОБА_1 є син ОСОБА_5, батьком якого є ОСОБА_2 та з яким вона згодом зареєструвала шлюб. Також їй потім стало відомо, що ОСОБА_2 десь у 2016 році кудись зник, не брав участі у вихованні дитини. Вона буває вдома у ОСОБА_1 в гостях приблизно раз на місяць, із 2016 року ніколи не бачила ОСОБА_6, вона знає, що він матеріально не допомагає дитині, подарунків не дарить, з дитиною не бачиться, хлопчик називає батьком нового чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, вінухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.