ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 303/7438/19
провадження № 61-9495св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Ванда Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В. В., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько громадянин Австрії - ОСОБА_1, місце смерті - м. Відень, Австрія. Він є його сином та спадкоємцем першої черги за законом.
Позивач звертався із заявою про прийняття спадщини всього належного спадкового майна померлому батькові ОСОБА_1 за місцем смерті батька, тобто м. Відень, Австрія. Рішенням районного суду Внутрішнє Місто міста Відень від 12 липня 2016 року у справі № 59 А 189/15і-16 про передачу спадщини спадкоємцям в судовому порядку вирішено, що спадщина, яка належала померлому ОСОБА_1 в повному обсязі передається спадкоємцю - сину, пану ОСОБА_1, який відповідно до закону надав заяву про прийняття спадщини.
17 листопада 2016 року спадкоємцеві ОСОБА_1 видане офіційне Європейське свідоцтво про спадщину. Відповідно до пункту 8.1 зазначеного свідоцтва право цієї країни має бути вживаним щодо правонаступництва на випадок смерті ( Австрія ). Згідно з пунктом 8.2 вживане право було визначено на підставі наступних обставин - звичайне місце знаходження спадкоємця на момент смерті було в цій країні (стаття 21 1 абзац розпорядження (ЄС) № 650/2012). Відповідно до пункту 2 Формуляру V - додатку IV, спадкоємець прийняв спадщину без застережень.
Після прийняття спадщини та оформлення відповідного свідоцтва він встановив, що на спадкове майно, яке належало його батькові в Україні претендувала ОСОБА_2, хоча у будь-яких родинних відносинах з його батьком ОСОБА_1 не перебувала.
ОСОБА_2 повідомила йому, що вона прийняла спадщину та оформила свідоцтва про право на спадщину від 11 червня 2016 року № 133, № 134, № 135 та від 16 червня 2016 року № 140, № 141, які видано приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В. В. у спадковій справі № 4/2016.
Підставою для спадкування та видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину було рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року у справі № 303/1189/16-ц, яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1 у період із 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 303/1189/16-ц апеляційну скаргу адвоката Мельника П. П., який діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено.
Таким чином, скасовано судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 мала право на спадкування.
Просив визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину від 11 червня 2016 року № 133, № 134, № 135 та від 16 червня 2016 року № 140, № 141, видані ОСОБА_2 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В. В. у спадковій справі № 4/2016.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення частки у спільній сумісній власності.
Позов обґрунтований тим, що з 1999 року до грудня 2015 року вона разом зі ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що протягом шістнадцяти років вони проживали разом у с. Руські Комарівці Ужгородського району Закарпатської області, а з 2002 року за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
За час спільного проживання між ними склалися відносини, притаманні подружжю: вони спільно проживали, вели спільне господарство, спільно займалися підприємницькою діяльністю та отримували дохід. Також разом проводили свій відпочинок, відвідували гостей.
Також за спільні кошти у 2010 році заснували Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілтекс Україна" (частка у статутному капіталі ОСОБА_2 - 30 %, частка ОСОБА_1 - 70 %), 13 липня 2012 року придбали будівлю швейного цеху загальною площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2, та 14 квітня 2015 року придбали нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. "А"), яка знаходиться на АДРЕСА_3 .
Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина на належне йому майно. Його спадкоємець - син ОСОБА_1 також претендує і на майно ОСОБА_2, тому виникла необхідність визначити частки у спільній сумісній власності чоловіка та жінки, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Зазначала, що корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна", будівля швейного цеху, що знаходиться на АДРЕСА_2 та нежитлова будівля швейної фабрики (літ. "А"), яка знаходиться на АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, частки яких у праві на таке майно складають по 1/2.
Просила: встановити факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, із 1999 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна", нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. "5"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та будівлю швейного цеху загальною площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна", визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним; визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будівлю швейної фабрики (літ. "А"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним; визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будівлю швейного цеху загальною площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтва про право на спадщину від 11 червня 2016 року № 133, № 134, № 135 та від 16 червня 2016 року № 140, № 141, видані приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В. В. у спадковій справі № 4/2016.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.Встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 січня 2004 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна", будівлю швейної фабрики (літ. "5"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та будівлю швейного цеху загальною площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна" визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним. Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будівлю швейного швейної фабрики (літ. "А"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним. Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будівлю швейного цеху загальною площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожним. Зазначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2019 року, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року у справі № 303/1189/16-ц, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, скасовано, іншого рішення суду щодо спадкових прав ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_1 не ухвалювалось, тому вказані свідоцтва визнаються недійсними та підлягають скасуванню.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами, показаннями свідків, підтверджено обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільні витрати на домашнє господарство, вели спільну підприємницьку діяльність. Оскільки інститут фактичних шлюбних відносин введений в національне законодавство Сімейним кодексом України (далі - СК України), який набрав чинності з набранням чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а саме 01 січня 2004 року, тому відповідний факт судом встановлено з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_1 ). Тому за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна", будівлю швейного цеху на АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. "А"), яка знаходиться на АДРЕСА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 змінено та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції.Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15 січня 2014 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. "А"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будівлі швейної фабрики (літ. "А"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фактично ОСОБА_9 та ОСОБА_1 проживали разом, як сім`я, понад десять років, проте, оскільки ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 до 14 січня 2014 року, тому факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю зі ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу як такий, який може породжувати правові наслідки, може бути встановлено лише з 15 січня 2014 року і до дня смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1,тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визнання за ним права власності на 1/2 частку спірного майна. Отже, вказана вимога ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання такого об`єкта (нежитлової будівлі швейної фабрики (літ. "А") спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі швейної фабрики (літ. "А") на АДРЕСА_3 .
Інше нерухоме майно, яке є предметом спору, зокрема будівля швейного цеху площею 1 306,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2, придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2012 року, тобто вказане майно ним придбано не під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим не може бути визнаним спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Позовні вимоги про те, що у 2010 році за спільні кошти вона та ОСОБА_1 заснували ТОВ "Вілтекс Україна", а тому корпоративні права є спільною сумісною власністю, є безпідставними, оскільки такі корпоративні права набуто не під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Крім того, відповідно до пункту 3 протоколу, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаному товаристві становлять: 70,00 % статутного капіталу належить - ОСОБА_1 та 30,00 % статутного капіталу належить ОСОБА_2 . Отже, частка ОСОБА_2 у ТОВ "Вілтекс Україна", як співзасновника, визначена у розмірі 30 %, а тому її вимоги визнати корпоративні права спільною сумісною власністю та визначити частки на корпоративні права у ТОВ "Вілтекс Україна" задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні2022 року ОСОБА_1 через адвоката Мельника П. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, просив їх в частині задоволення зустрічного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.
Подані ОСОБА_2 докази на підтвердження факту спільного проживання зі ОСОБА_1 у їх сукупності та кожен окремо не доводить обґрунтованості позову.
ОСОБА_1 не проживав і зареєстрований не був за адресою АДРЕСА_1 . Проте його адресою проживання було м. Відень, Австрія, де він і помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. У зв`язку з виробничою необхідністю він неодноразово приїжджав до м. Мукачева та знаходився за адресою реєстрації підприємства.
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали виключно ділові відносини.
Судами попередніх інстанцій підтверджено тільки ведення спільного бізнесу, з метою розширення якого було придбано майно у визначених частках сторін, що за жодних обставин не входить до доказів для визнання членами сім`ї.
Таким чином, оскаржені судові рішення ґрунтується виключно на припущеннях.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у касаційній скарзі заявником, як підставу касаційного оскарження, зазначено неврахування судом першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, проте зі змісту вказаних постанов, можна дійти висновку, що правовідносини, які описані у зазначених постановах не є тотожними правовідносинам у цій справі, а тому посилання на них є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, заявник вдається до переоцінки доказів, що суперечить вимогам статті 400 ЦПК України.
Оскільки заявником у касаційній скарзі не надано доказів незаконності оскаржуваних судових рішень, то підстав для їх скасування немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції