ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 140/3786/22
адміністративне провадження № К/990/19561/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудницького І.В.,
представника позивача Полетила П.С.,
представника відповідача Лісовського Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (суддя: Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (судді: ГулякВ.В., Ільчишин Н.В. Святецький В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бучанської РДА від 07 квітня 2022 року № 32/вс про звільнення позивача з посади першого заступника голови Бучанської РДА;
- поновити позивача на посаді першого заступника голови Бучанської РДА з 08 квітня 2022 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на початок війни 24 лютого 2022 року він разом із сім`єю знаходився у місті Київ. З метою убезпечення життя та здоров`я його дітей вночі 25 лютого 2022 року ним було прийнято рішення про евакуацію сім`ї в безпечне місце, в місто Луцьк.
Зазначає, що планував того ж дня, 26 лютого 2022 року повернутися до міста Київ, але транспортного сполучення вже не було, тому відразу повідомив голову Бучанської РДА, що не має можливості повернутися до міста Буча. З кінця лютого 2022 року і по день звільнення позивач займався питаннями збору та доставлення гуманітарних вантажів з Волинської області до Київської області, у тому числі міст Бучі та Ірпеня, Коцюбинської, Макарівської селищної ради, Білогородської, Борщагівської сільської ради, зокрема - ліки, медичні засоби, продукти харчування, теплі речі тощо.
Позивач 30 березня 2022 року подав заяву до Бучанської РДА про зміни умов праці, а саме здійснення своїх службових обов`язків тимчасово на період воєнних дій дистанційно, у задоволенні якої йому було відмовлено.
Увечері 31 березня 2022 року позивачу зателефонував голова Бучанської РДА та наказав прибути 01 квітня 2022 року о 09:00 год. на своє робоче місце. Наступного дня на ім`я начальника Бучанської військової районної адміністрації позивачем подано доповідну записку, в якій останній повідомив про об`єктивну неможливість виконання його усного доручення про термінове прибуття до міста Буча, у зв`язку з окупацією міста російськими військами, веденням активних бойових дій на території Бучанського району та наявність об`єктивної загрози життю та здоров`ю та просив з урахуванням наведеного про організацію дистанційної роботи.
Розпорядженням голови Бучанської РДА від 07 квітня 2022 року № 32/вс позивача звільнено з посади першого заступника голови Бучанської РДА за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 41 КЗпП України.
Позивач наголошує, що в оскаржуваному розпорядженні не вказано за яке саме грубе порушення трудових обов`язків, в чому воно виявилось, яких трудових обов`язків і коли це порушення відбулося, що в свою чергу свідчить про незаконність розпорядження про звільнення. Неможливість прибуття до місця роботи, пов`язана з окупацією міста, в якому розташоване місце роботи (місто Буча) та активними бойовими діями, в умовах воєнного часу, що несе загрозу життю і здоров`ю громадян за будь-яких умов не може бути кваліфіковане як порушення трудових обов`язків.
На підставі вищевикладеного, уважає, що оскаржуване розпорядження винесене з порушенням вимог КЗпП України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 07 травня 2021 року обіймав посаду першого заступника голови Бучанської РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису за його заявою (розпорядження від 07 травня 2021 року № 27-ос).
У зв`язку з агресією рф та запровадження на території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану з 24 лютого 2022 року, розпорядженням начальника Бучанської районної військової адміністрації Київської області № 16/вс від 10 березня 2022 року оголошено простій з 14 березня 2022 року до можливості відновити роботу першому заступнику голови адміністрації ОСОБА_1 із звільненням від обов`язку бути присутнім на робочому місці в приміщенні райдержадміністрації (том 1, а. с. 221 зворот - 222).
Розпорядженням голови Бучанської районної військової адміністрації Київської області № 23/вс від 28 березня 2022 року з 01 квітня 2022 року першому заступнику і двом заступникам простій припинений (том 1, а.с. 222, зворот).
У телефонному режимі 31 березня 2022 року голова Бучанської районної державної військової адміністрації особисто наказав першому заступнику голови адміністрації ОСОБА_1 прибути 01 квітня 2022 року о 09:00 годин на робоче місце для виконання функціональних обов`язків.
У телефонній розмові позивач, посилаючись на те, що у місті Буча ведуться активні бойові дії, і він перебуває за 400 км від міста Бучі в місті Луцьк зазначив про неможливість прибути на робоче місце 01 квітня 2022 року о 09:00 годин. Також у розмові попросив назвати мету прибуття в Бучанську РДА. ОСОБА_2 повідомив позивача, що уразі неприбуття на робоче місце для виконання функціональних обов`язків його буде звільнено.
31 березня 2022 року на ім`я начальника Бучанської військової районної адміністрації позивачем подано доповідну записку, в якій він повідомив про неможливість виконання його усного доручення про термінове прибуття до міста Бучі, у зв`язку з окупацією міста російськими військами, веденням активних бойових дій на території Бучанського району та наявність загрози життю та здоров`ю через це, та просив про організацію у зв`язку з цим дистанційної роботи.
Згідно з розпорядженням голови Бучанської районної військової адміністрації Київської області від 07 квітня 2022 року № 32/вс, позивача звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків з 07 квітня 2022 року, відповідно до частини першої статті 41 КЗпП України.
Листом від 08 квітня 2022 року № 128 відповідач просив прибути позивача до Бучанської РДА для ознайомлення під особистий підпис та отримання розпорядження про звільнення, у зв`язку із відсутністю останнього на робочому місці 07 квітня 2022 року (том 1, арк. спр. 15, 119).
У період з березня по квітень 2022 року під час окупації Бучанського району Київської області російськими військами, посадові особи, члени гуманітарного штабу Ірпінської міської ради, Коцюбинської, Макарівської селищної ради, Білогородської, Борщагівської сільської ради неодноразово зверталися до першого заступника голови Бучанської районної державної адміністрації ОСОБА_1 з запитами на отримання гуманітарних вантажів для своїх територіальних громад, зокрема - ліки, медичні засоби, продукти харчування, теплі речі тощо. Також позивач сам пропонував та цікавився, яка гуманітарна допомога потрібна для регіону. У вказаний період позивачем було організовано доставку автомобільним та залізничним транспортом гуманітарної допомоги, а саме продукти харчування, ліки, теплі речі. Позивач постійно був на зв`язку, оперативно реагував на запити та здійснював координацію та організацію роботи з гуманітарними штабами громад, що підтверджується листами вище перелічених територіальних громад на запити адвокатів (том 2, а.с. 43,46,49,52,55).
Також листом Київська обласна військова адміністрація № 4103/02/24.02.01-2022 від 04 серпня 2022 року повідомила, що протягом березня - квітня 2022 року позивачем скоординовано та забезпечено за узгодженням з Гуманітарним штабом Київської обласної військової адміністрації (КОВА) систематичне відвантаження гуманітарних вантажів до Київської області залізничним та великовантажним транспортом із Волинської області. Позивач протягом зазначеного періоду систематично організовував завантаження та відправку залізничним, автомобільним великовантажним транспортом до Гуманітарного штабу КОВА, територіальних громад Бучанського району продуктів харчування, дитячого харчування, засобів гігієни, одягу, медикаментів, тощо. Всі питання щодо відвантаження із Волинської області гуманітарних вантажів, логістики було узгоджено з Гуманітарним штабом КОВА (том 2 а.с. 58 - 59).
З огляду на зазначене позивач не погоджуючись із винесеним розпорядженням про його звільнення, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін поставною Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи норми пункту 1 частини 1 статі 41 КЗпП України та специфіку повноважень, якими був наділений позивач, займаючи посаду у військовій адміністрації, умови воєнного стану, введеного на всій території України та нагальну необхідність у відновленні нормального функціонування територіальної громади, відсутність першого заступника начальника Бучанської військової районної адміністрації на робочому місці після звільнення міста Буча від окупації та прийняття відповідного розпорядження про припинення простою, відповідач правильно розцінив як грубе порушення позивача трудових обов`язків.
Також суди попередніх інстанцій врахували, що спірне розпорядження прийняте в умовах реального військового стану в державі, у зв`язку з чим визнали звільнення позивача співмірним до вчиненого проступку. Також суди зазначили, що розпорядження про звільнення позивача погоджено з начальником Київської обласної військової адміністрації (т.1 а.с.118).
За висновками суддів попередніх інстанцій, сам факт неприбуття позивача, який займав керівну посаду у військовій адміністрації району, є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, адже неприбуття позивача під час реального воєнного стану у державі мало негативні наслідки та ускладнило роботу Бучанської РВА у той важкий час, коли Бучанський район мав ліквідовувати ті наслідки, що залишилися після окупантів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №803/2340/15, де Суд наголосив про необхідність перевірки та встановлення обставин дотримання роботодавцем при звільненні вимог статті 149 КЗпП України, зокрема забезпечення особі надати пояснення з приводу претензій роботодавця.
Скаржник зазначив, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення його за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, не відібрав пояснення з приводу допущеного порушення трудових обов`язків.
Також вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 686/9407/16-ц. Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі № 802/4157/14-а, де Суд наголосив, що важливим елементом застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення, конкретних трудових обов`язків. Позивач вказує, що із змісту розпорядження про його звільнення неможливо встановити чітко сформульоване одноразове порушення, так як у ньому не зазначено будь-яке порушення, тобто, на переконання позивача, апеляційний суд застосував пункт 1 частини 1 статті 41 КЗпП України без урахування висновку щодо її застосування у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 686/9407/16-ц та в ухвалі Вищого адміністративного року у справі № 802/4157/14-а.
Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 803/2340/15, де Суд наголосив, що під час перевірки судами правомірності звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, роботодавець має наводити у наказі про звільнення конкретне одноразове грубе порушення працівником трудових обов`язків, тобто суди попередніх інстанцій застосували норму права (пункт 1 частини 1 статті 41 КЗпП України) без врахування висновку, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду і не перевірили оскаржуване розпорядження на предмет обґрунтованості, оскільки в ньому відсутні будь - які відомості про одноразове грубе порушення.
На переконання позивача, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, викладений в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №813/851/16, де Суд зазначив, що не є одноразовим груби порушенням трудової дисципліни в розумінні пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, а саме правопорушення, яке є триваючим, систематичним.
Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, викладений в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №805/1256/16-а, де суд зазначив, що звільнення особи яке має триваючий, а не разовий характер, за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП є неправомірним.
Скаржник зазначає, що Суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 19 січня 2021 року № 466/6109/18, від 09 вересня 2022 року №174/144/21, де Суд зазначив, що якщо порушення носить, зокрема неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 2 статті 5 КАС України у правовідносинах, коли наявний акт індивідуальної дії, який фактично є чинним і ніким не скасований, проте з його змісту вбачається його підробка (невідповідність), як в даному випадку розпорядження Бучанської РДА від 28 березня 2022 року №23/вс "Про припинення простою", яке слугувало фактично базисом для порушення процедури щодо його звільнення. На переконання скаржника Суду необхідно надати висновок про те, чи в такому разі суди зобов`язані (мають право) надавати відповідну правову оцінку даному акту в межах розгляду справи про поновлення працівника на робот і, чи працівнику потрібно ініціювати окремий трудовий спір щодо скасування такого невідповідного акту індивідуальної дії.
Також обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 227, 228 КАС України коли суд, постановляючи кінцеве рішення у справі формально зазначено, що він видалився у нарадчу кімнату, однак перебував там менше однієї хвилини, що свідчить про виготовлення судового рішення завчасно (поза межами народчої кімнати) і не обговорення суддями обставин справи і доводів апеляційної скарги саме під час наради у нарадчій кімнаті.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги просив задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.
У судовому засіданні представника відповідача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суддів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року призначено справу до розгляду.
Висновки Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
У статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а стаття 41 цього Кодексу - додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, і суттєвість наслідків порушення трудових обов`язків.
При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц).
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що одноразове грубе порушення трудових обов`язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, має оціночний характер і підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.
Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у пункті 1 статті 41 КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов`язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.
Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18).
Судовим розглядом встановлено, що згідно із розпорядженням Бучанської РДА від 10 березня 2022 року №16/вс про оголошення простою у зв`язку із збройною агресією російської федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", керуючись статтями 34, 113 КЗпП України, відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності райдержадміністрації, оголошено простій з 14 березня 2022 року до можливості відновити роботу заступникам голови райдержадміністрації, у тому числі першому заступнику голови адміністрації ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час перебування в місті Луцьку протягом березня - квітня 2022 року було скоординовано та забезпечено за узгодженням з Гуманітарним штабом Київської обласної військової адміністрації (КОВА) систематичне відвантаження гуманітарних вантажів до Київської області залізничним та великовантажним транспортом із Волинської області. Позивач протягом зазначеного періоду систематично організовував завантаження та відправку залізничним, автомобільним великовантажним транспортом до Гуманітарного штабу КОВА, територіальних громад Бучанського району, міста Ірпінь продуктів харчування, дитячого харчування, засобів гігієни, одягу, медикаментів, тощо. Всі питання щодо відвантаження із Волинської області гуманітарних вантажів, логістики було узгоджено з Гуманітарним штабом КОВА.
Відповідно до розпорядження Бучанської РДА від 28 березня 2022 року №23/вс з 01 квітня 2022 року припинено простій не з вини працівників, першому заступнику голови Бучанської РДА ОСОБА_1 та відновлено роботу на своєму робочому місці в приміщенні райдержадміністрації.