ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 735/49/23
провадження № 51-5177 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2023 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022270320000169 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2023 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Зазначеним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2022 року приблизно о 18:00, перебуваючи в приміщенні літньої кухні домогосподарства АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, завдав ножем різане поранення передньої поверхні шиї потерпілому ОСОБА_8, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 18 серпня 2022 року у період часу з 15:40 по 18:00, перебуваючи в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_9, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті останнього, завдав руками і ногами не менше дванадцяти-чотирнадцяти ударів у голову, не менше тринадцяти-п`ятнадцяти ударів по тулубу, не менше шістнадцяти-вісімнадцяти ударів в область поясу та кінцівок, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 помер на місці події.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, та задоволено апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 .
Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року скасовано в частині призначеного покарання.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, оскільки він не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують. Зазначає, що після конфлікту з ОСОБА_9, в ході якого завдавали один одному удари, вони помирилися, о 15:30 він пішов з його домоволодіння за продуктами та іншими речами, а коли повернувся о 18:00, то побачив ОСОБА_9 у поганому стані, викликав поліцію та швидку допомогу, при цьому не переховувався, та очікував поліцію. Наголошує, що вказані обставини виключають наявність у нього умислу на вчинення вбивства, хто завдавав потерпілому такі тілесні ушкодження йому невідомо, а сторона обвинувачення не довела, що саме його дії призвели до смерті останнього. Крім того, вказує, що судами безпідставно враховано показання свідка ОСОБА_11, які є неправдивими, оскільки суперечать висновкам судово-медичної експертизи, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про його повторний допит, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону. Також вважає, що суд апеляційної інстанції застосував щодо нього явно несправедливе покарання у виді довічного позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог указує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Зокрема, як вказано апеляційним судом, у ОСОБА_6 виник умисел на вбивство ОСОБА_9 та, реалізуючи цей умисел, він умисно завдав удари руками і ногами по голові та тулубу потерпілого. Однак, апеляційний суд не взяв до уваги, що тілесні ушкодження ОСОБА_9 заподіяно без використання спеціально заготовленого предмету (ніж, вогнепальна зброя чи інше знаряддя). Крім того, апеляційний суд, як суд останньої інстанції, який надає сторонам можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин, не задовольнив клопотання сторони захисту про повторний допит свідка ОСОБА_11, який стверджував про заподіяння саме ОСОБА_6 ударів ОСОБА_9 . Вважає, що задовольняючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальними формулюваннями про доведеність винуватості засудженого і формальними відповідями на доводи захисника.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як вбачається зі змісту касаційних скарг, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, й правильність кваліфікації його дій засудженим та захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку в цій частині не перевіряються.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує про незаконність вироку місцевого суду та вироку апеляційного суду, а тому просить їх скасувати. Водночас захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, засуджений вказує, що не причетний до вчинення злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, хто побив ОСОБА_9 йому невідомо, а висновки суду побудовані на показаннях свідка ОСОБА_11, які є неправдивими.
Тобто зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що, не погоджуючись з вироками судів попередніх інстанцій, засуджений фактично вказує про однобічність судового розгляду, оспорюючи відповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам, просить доказам, зокрема, показанням свідка, дати іншу оцінку, ніж ту, яку місцевий та апеляційний суди надали під час розгляду кримінального провадження.
Однак такі доводи засудженого не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.
З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 свою винуватість не визнав, при цьому не заперечував перебування у будинку ОСОБА_9, факт конфлікту між ними, а також заподіяння йому певних тілесних ушкоджень, проте стверджував, що його дії не могли призвести до загибелі останнього. Зауважив, що свідок ОСОБА_12 скинув ОСОБА_9 у колодязь, через що останній і міг отримати такі тілесні ушкодження.
Однак, суд першої інстанції у вироку зазначив, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування іншої версії подій, ніж та, яка викладена в обвинувальному акті.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, та потерпілої ОСОБА_14 .
Відповідно до вироку, свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду повідомив, що ОСОБА_6 знає наглядно, а з ОСОБА_9 знайомий давно та має добрі стосунки. 18 серпня 2022 року у період часу з 15:30 по 16:00 прийшов у двір до ОСОБА_9 щоб вжити алкогольні напої, та через вікно будинку протягом однієї хвилини бачив, як ОСОБА_6 б`є ОСОБА_9 руками і ногами по голові та тулубу, після чого пішов з двору, а на наступний день дізнався про смерть останнього. Свідок ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_6 знає наглядно, бачив декілька разів на подвір`ї у ОСОБА_9 . Із загиблим був у дуже гарних стосунках, та категорично заперечив, що скинув його до колодязя. Свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що ОСОБА_9 її сусід, вживав спиртні напої, однак агресивним не був, 18 серпня 2022 року тілесних ушкоджень на ньому не бачила, на прохання ОСОБА_14 викликала швидку медичну допомогу, оскільки у ОСОБА_9 боліло серце, потім хтось відмінив виклик, пізніше дізналася про смерть останнього. Потерпіла ОСОБА_14 повідомила, що її чоловік ОСОБА_9 18 серпня 202 року о 11:00 зателефонував їй та поскаржився на біль в серці, вона попросила свідка ОСОБА_13 викликати швидку медичну допомогу. Пізніше їй повідомили, що її чоловіка вбили, хто саме це зробив їй невідомо. Крім того, зі слів ОСОБА_13 та ОСОБА_15 дізналася, що з чоловіком також проживав ОСОБА_6 .
Місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства протоколи огляду місця події від 18 серпня 2022 року (домоволодіння ОСОБА_9 ), від 19 серпня 2022 року (огляд трупа ОСОБА_9 ), протокол обшуку від 19 серпня 2022 року (домоволодіння ОСОБА_6 ), протоколи огляду речей від 27 вересня 2022 року (диск із записом телефонної розмови з диспетчером служби "103"), від 29 вересня 2022 року (диск із записом телефонної розмови з диспетчером служби "102"), від 24 жовтня 2022 року (тимчасовий доступ до речей і документів АТ КБ "ПриватБанк"), від 28 жовтня 2022 року (тимчасовий доступ до речей і документів щодо з`єднань абонента з телефонним номером, який належить ОСОБА_6 ), протоколи отримання біологічних зразків ОСОБА_6 для експертизи від 19 серпня 2022 року, протокол огляду предметів від 12 вересня 2022 року (огляд одягу та взуття ОСОБА_6 ), від 26 вересня 2022 року (огляд мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_6 ), протокол слідчого експерименту від 21 вересня 2022 року за участю свідка ОСОБА_11 .
Крім того, місцевим судом досліджено, проаналізовано та покладено в основу обвинувального вироку висновки судово-медичних експертиз № 100 від 07 листопада 2022 року (експертиза трупа ОСОБА_9 ), № 154 від 06 грудня 2022 року (додатковий до висновку № 100 від 07 листопада 2022 року), висновки судової імунологічної експертизи № 805 від 12 вересня 2022 року (експертиза крові ОСОБА_6 ), висновки судових молекулярно-генетичних експертиз № СЕ-19-22/34394-БД від 26 грудня 2022 року (генетичні ознаки крові ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ), № СЕ-19-22/34395-БД від 02 січня 2023 року (генетичні ознаки крові на змиві № 1), № СЕ-19-22/34397-БД від 02 січня 2023 року (генетичні ознаки крові на штанах ОСОБА_6 ), № СЕ-19-22/34391-БД від 02 січня 2023 року (експертиза крові на барсетці), № СЕ-19-22/34400-БД від 02 січня 2023 року (експертиза крові на хустці), № СЕ-19-22/36006-БД від 26 грудня 2022 року (експертиза піднігтьового вмісту руки ОСОБА_6 ), № СЕ-19-22/36016-БД від 26 грудня 2022 року (експертиза піднігтьового вмісту рук ОСОБА_9 ), висновки судово-психіатричних експертиз № 348 та № 349 від 27 вересня 2022 року.
Зазначені докази місцевий суд визнав належними та допустимим, оскільки вони містять об`єктивні фактичні дані, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.
При цьому судом першої інстанції перевірено версію сторони захисту про неправдивість показань свідка ОСОБА_11 через його неприязні відносини з ОСОБА_6, версію про відсутність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які могли б виникнути після заподіяння загиблому близько п`ятдесяти ударів руками і ногами, а також відсутність мотиву та мети вбивства.
Зокрема, у вироку суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_11, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, є послідовними, повністю узгоджуються з відомостями, які зафіксовані у протоколі слідчого експерименту за його участю, та з іншими доказами у справі, а сторона захисту під час судового розгляду не надала жодного доказу на підтвердження своєї позиції.