ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 127/18013/20
провадження № 51-4182км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 на вирок Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року та його захисника - адвоката ОСОБА_6, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року та зазначений вирок апеляційного суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020020000263, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яново Октябрського району Ростовської області Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Також цим вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК та виправдано за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене ним.
Вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та стосовно процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Постановлено за цивільним позовом стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 40 000 дол. США(що становить 1 462 744 грн) у рахунок відшкодування майнової шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він влітку 2013 року (більш точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено) на території металобази, розташованої на вул. Київській у м. Вінниці, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті збагатитися, не маючи наміру виконати взяті на себе зобов`язання, зловживаючи довірою ОСОБА_9 вмовив останню надати йому в борг гроші в сумі 40 000 дол. США, що згідно з курсом НБУ на день вчинення злочину становило 319 720 грн, для розвитку фірми, та зобов`язався повернути їх до 23 грудня 2014 року, однак ні до цієї дати, ні пізніше не повернув. Таким чином, ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_9 майнову шкоду на зазначену суму.
Для надання своїм діям законного вигляду 23 березня 2014 року на території згаданої металобази ОСОБА_8 написав боргову розписку на ім`я ОСОБА_9 про отримання ним у потерпілої вищевказаних грошей.
Також орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_8 в тому, що він у невстановлений час та місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті збагатитися, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, зловживаючи довірою ОСОБА_10, заволодів грошима останньої в сумі 243 000 грн, які він отримав від реалізації належного потерпілій зерна пшениці 3-го класу в кількості 39,64 т. Таким чином, ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.
Для надання своїм діям законного вигляду 02 жовтня 2018 року в невстановлений час та місці ОСОБА_8 написав боргову розписку на ім`я ОСОБА_11 про свою заборгованість перед потерпілою на суму 243 000 грн.
Крім того, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_8 в тому, що він, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті збагатитися, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, зловживаючи довірою ОСОБА_10, заволодів грошима останньої в сумі 319 364,80 грн, які він отримав від реалізації належного потерпілій зерна пшениці 6-го класу в кількості 28,32 т, 29,14 т і 12,58 т. Таким чином, ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 319 364,80 грн.
Для надання своїм діям законного вигляду 02 жовтня 2018 року в невстановлений час та місці ОСОБА_8 написав боргову розписку на ім`я ОСОБА_11 про свою заборгованість перед потерпілою на суму 243 000 грн.
Вінницький апеляційний суд 21 червня 2023 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої скасував вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 3 ст. 190 КК (у редакції Закону № 270-VІ від 15 квітня 2008 року) у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 02 липня до 11 серпня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження
Захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_8 судові рішення й виправдати останнього у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК.
За твердженням захисника, докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, не підтверджують наявності складу інкримінованого злочину.
Вважає, що навіть за умови підтвердження факту передачі грошей ОСОБА_8 в борг, відсутні докази, які підтверджують його умисел на заволодіння грошима в момент їх отримання.
На переконання захисника, між засудженим та потерпілою наявні цивільно-правові відносини.
Крім того, ОСОБА_6 не погоджується з мотивами апеляційного суду, якими цей суд обґрунтував своє рішення в частині незастосування строків давності до ОСОБА_8 відповідно до положень ст. 49 КК.
За твердженням захисту, у зв`язку з тим, що інкримінований ОСОБА_8 злочин, згідно з установленими судами фактичними обставинами, вчинений засудженим влітку 2013 року, то датою, від якої необхідно рахувати початок перебігу строку давності, є 01 червня 2013 року.
Як зазначає захисник, апеляційний суд, визнаючи ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, не звільнив засудженого від відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 74 КК, чим погіршив його процесуальне становище.
Засуджений ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду від 21 червня 2023 року та звільнити його від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК, та в решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Як і захисник, ОСОБА_8 у поданій скарзі не погоджується з висновками апеляційного суду, якими цей суд обґрунтував незастосування до нього приписів ст. 49 КК.
У письмових запереченнях на касаційні скарги сторони захисту прокурор та потерпіла, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просять залишити скарги без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_8 судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 висловив аргументи щодо підтримання поданих ним та засудженим ОСОБА_8 касаційних скарг.
Представник потерпілої ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах сторони захисту, Суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Висновок суду в частині виправдання ОСОБА_8 за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, передбаченими частинами 2, 3 ст. 190 КК, стосовно ОСОБА_11 Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині сторона захисту не оскаржує.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги, у яких захисник оспорює встановлені за результатами судового розгляду обставини, викладаючи власну версію подій, оскільки вони стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Як передбачено ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами касаційного перегляду матеріалів кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги захисника не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання потерпілої, яка розповіла про обставини заволодіння ОСОБА_8 її грошима. Вона вказала, що, товаришуючи з ОСОБА_8 тривалий час та знаючи, що засуджений має постійну роботу і гроші, вона надала йому в борг кошти в сумі 40 000 дол. США під 4 % в місяць. Три - чотири місяці засуджений платив їй відсотки від суми, але потім перестав їх платити, через це вона попросила ОСОБА_8 написати їй розписку про те, що він зобов`язується повернути їй гроші до 23 грудня 2014 року, на що засуджений погодився. Однак ні до цієї дати, ні пізніше ОСОБА_12 не повернув їй зазначеної суми грошей, а також показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які вказали, що їм відомо про надання ОСОБА_9 ОСОБА_8 грошей. Суд узяв до уваги і письмові докази, які детально викладені у вироку, серед яких розписка ОСОБА_8 .
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні шахрайства у великих розмірах і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 190 КК.