ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 991/3966/20
провадження № 51-3348кмо22
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
захисника ОСОБА_10,
засудженого ОСОБА_11,
представника потерпілої особи ОСОБА_12
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересахзасудженого ОСОБА_11 на вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Піщанка Піщанківського району Вінницької області, який зареєстрований в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вищого антикорупційного суду від 14 червня 2021 року ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади в органах державної влади на строк 1 рік зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
ОСОБА_11 визнано винуватим у тому, що він, будучи з 27 листопада 2014 року народним депутатом України VIII скликання, 26 листопада 2014 року подав до Апарату Верховної Ради України три заяви щодо розміщення його у готелі "Київ" у зв`язку із відсутністю у нього власного житла у м. Києві, нарахування йому коштів для винайму готельного номера та перерахування їх на рахунок ДП "Готельний комплекс "Київ" протягом усього строку виконання депутатських повноважень. 16 березня 2016 року після ознайомлення з розпорядженням від 29 січня 2016 року №12 щодо нового порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ОСОБА_11 подав заяву про подальше перерахування грошових коштів для компенсації йому вартості готельного номера.
Далі 01 березня 2017 року ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2017 року №175 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 .
01 вересня 2017 року ОСОБА_11 уклав договір №108 з ДП "Готельний комплекс "Київ" про винайм готельного номера, а 19 листопада 2018 року звернувся до Апарату ВРУ з поданням про припинення нарахування компенсаційних виплат за винайм готельного номера з 01 листопада 2018 року.
Внаслідок вказаних дій з 01 березня 2017 року по 31 жовтня 2018 року ОСОБА_11 отримав неправомірну вигоду для себе, а саме - право користування готельним номером за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ, чим спричинив Управлінню справами Апарату ВРУ тяжкі наслідки у вигляді безповоротної втрати бюджетних коштів у розмірі 361 540 грн, що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_11 кваліфіковано як зловживання владою, тобто умисне з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права (ч. 2 ст. 364 КК).
Суд першої інстанції у своєму вироку дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_11 складу інкримінованого злочину і необхідність кримінально-правової оцінки вчинених ним дій як шахрайства, а саме - за ч. 4 ст. 190 КК (шахрайство, вчинене у особливо великих розмірах). Однак з урахуванням того, що цей склад злочину є більш тяжким, ніж інкримінований стороною обвинувачення, вважав за необхідне визнати ОСОБА_11 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю наявності в діях складу цього кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції скасовано, визнано ОСОБА_11 винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 364 КК, а саме - за зловживання службовим становищем, що полягало у використанні ним свого службового становища всупереч інтересам служби.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування касаційних вимог захисник наводить такі аргументи:
- суд апеляційної інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки зловживання службовим становищем засудженому не інкримінувалося;
- усупереч положенням статей 23, 94, 420 КПК апеляційний суд обмежився дослідженням меншої сукупності доказів порівняно з тією, яка була досліджена судом першої інстанції та ухвалив рішення, відмінне за своїм змістом від рішення місцевого суду;
- ОСОБА_11 не є спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки закон пов`язує визнання особи представником влади не з посадою, яку вона обіймає, а з наявністю в неї владних повноважень;
- засуджений протягом усього строку виконання ним депутатських повноважень виступав від себе, а не як представник держави;
- відсутні суб`єктивна та об`єктивна сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, у формі зловживання службовим становищем;
- ОСОБА_11 не був наділений компетенцією ставити обов`язкові для виконання Управлінням справами Апарату ВРУ вимоги щодо здійснення виплат як компенсації за винайм готельного номера;
- законодавством не регламентовано обов`язку народного депутата повідомляти Апарат ВРУ про набуття у власність житла в м. Києві;
- відсутність у ОСОБА_11 корисливого мотиву як обов`язкової ознаки за ч. 2 ст. 364 КК.
Прокурор ОСОБА_9 подав до Суду заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких стверджує, що вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а тому його потрібно залишити без зміни.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2023 року на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересахзасудженого ОСОБА_11 на вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що у практиці Касаційного кримінального суду висловлено правові позиції щодо понять "використання службового становища", "заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем", "службове становище" і є потреба у їхньому узагальненні, оскільки вони частково суперечать одна одній.
В ухвалі про передачу цього провадження на об`єднану палату колегія суддів проаналізувала постанови у справах №517/639/17 (провадження №51-2342км20), №646/7942/14-к (провадження №51-5804км18), №0912/1638/12 (провадження №51-2735км18), №707/661/17 (провадження №51-3264км21), №694/1050/16-к (провадження №51-4539км19) і акцентувала увагу на відмінності практики ККС щодо згаданих питань.
В ухвалі про передачу кримінального провадження на розгляд ОП ККС колегія суддів вважала, що аналіз вказаних судових рішень свідчить про різні підходи до розуміння об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК. Однак саме від правильного розуміння змісту таких форм злочину, передбаченого ст. 364 КК, як зловживання владою та зловживання службовим становищем залежить наступна кримінально-правова оцінка вчиненого або як службового злочину, або ж як злочину проти власності.
Застосування одного із підходів, які означені у вище перелічених постановах ККС призведе до незгоди із іншими висновками, які теж містяться у сформованій касаційним судом практиці, а тому, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою ККС ВС.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити;
- прокурор та представник потерпілої особи заперечували касаційну скаргу та просили відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Колегія суддів об`єднаної палати заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла таких висновків.
Щодо співвідношення між формами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, тобто зловживанням владою та зловживанням службовим становищем
Законодавець визначив дві альтернативні форми суспільно небезпечного діяння у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, а саме:
- зловживання владою, тобто використання службовою особою влади всупереч інтересам служби;
- зловживання службовим становищем, тобто використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби.
Суб`єктом зловживання владою є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а суб`єктом зловживання службовим становищем - ті особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.
Тобто субʼєктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, є службова особа, яка може бути або представником влади, або іншою службовою особою.
Представники влади відрізняються від інших категорій службових осіб публічного права тим, що мають право висувати вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх підлеглості або відомчої приналежності, здійснювати інші владні повноваження.
Вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом аналізу в цьому провадженні, представником влади здійснюється у формі зловживання владою.
Варто враховувати те, що службова особа може поєднувати здійснення функцій представника влади із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (наприклад, керувати певним колективом, напрямком діяльності тощо) і, у разі використання відповідних повноважень, може вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК, шляхом зловживання службовим становищем.
Розмежування форм суспільно небезпечного діяння в складі кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК (зловживання владою від зловживання службовим становищем) здійснюється з огляду на зміст повноважень, прав, обов`язків та можливостей, обумовлених ними, наданих для реалізації відповідних функцій, здійснення яких доручено особі.
До змісту такої форми протиправної поведінки як зловживання владою відноситься, серед іншого, також і безпідставне використання повноважень, правомочностей, тобто прав, гарантій, пільг, інших благ і можливостей, які безпосередньо пов`язані із здійсненням функцій представника влади.
Обмеження кола діянь, які становлять зловживання владою, лише тими діяннями, які безпосередньо пов`язані із використанням повноважень, наданих для здійснення відповідної функції, штучно і безпідставно виключає зі сфери кримінально правового регулювання протиправне використання представником влади можливостей, які походять від гарантій, наданих державою для забезпечення дієвого здійснення своїх обов`язків, безпідставне користування пільгами або іншими благами тощо, які безпосередньо пов`язані і обумовлені здійсненням функцій представника влади.
Обовʼязковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності є встановлення того, що дії винної особи перебували у безпосередньому звʼязку з її службовими повноваженнями, були зумовлені тими фактичними можливостями, які походять від службового становища особи, виконуваних функцій і наданих повноважень, що існує неподільний звʼязок між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом і обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення кримінального правопорушення.
Здійснення функцій представника влади реалізується через використання відповідних повноважень, які спираються на гарантії такої діяльності, отже, зловживання владою не вичерпується лише використанням наданих прав та обов`язків, а може полягати також у безпідставному використанні гарантій, які надаються державою для належного здійснення функцій представника влади.