ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа №524/8967/21
провадження № 61-8216св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП", ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права на майнові права у порядку спадкування на квартиру та гараж.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 . За життя його мати склала заповіт від 16 січня 2020 року, відповідно до якого все належне їй майно, в тому числі майнові права на трикімнатну квартиру (проектний номер квартири АДРЕСА_1 ) та гараж (проектний номер гаража № НОМЕР_1 ) у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 заповідала йому. Право власності ОСОБА_5 на майнові права відносно зазначених об`єктів підтверджується договорами купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2010 року № № 12/06-1, 12/06-2, укладених між нею та ТОВ "МЖК Житлобуд", а також рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року у справі № 524/39/18, яким визнано за ОСОБА_5 майнові права на вказані об`єкти. За життя ОСОБА_5 не реалізувала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року та не зареєструвала право власності на майнові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23 грудня 2020 року він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, за результатами розгляду якої відкрита спадкова справа. Проте, постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М. від 23 липня 2021 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майнові права з підстав відсутності документів, що дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Він має всі законні права отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майнові права на об`єкти нерухомості, а належним відповідачем є саме Кременчуцька міська рада, оскільки він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 . За обставин, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, за яких можливо визнати право відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, визнання за особою права власності на майнові права на об`єкти нерухомості в порядку спадкування за заповітом не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а тому підлягають задоволенню.
Просив суд:
визнати за ним право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом на трикімнатну квартиру, проектний номер квартири АДРЕСА_3 ;
визнати за ним право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом на гараж, проектний номер гаража № НОМЕР_1, проектною площею 21,70 кв.м, розташований у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Судом залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд" (далі - ТОВ "МЖК Житлобуд"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП" (далі - ТОВ "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП"), ОСОБА_2 .
Рішенням Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20). Визнання право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом у вказаній ситуації не буде належним способом захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (п. 57 постанови від 5 червня 2018 р. у справі № 338/180/175, п. п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі № 488/5027/14-ц). Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру. Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації. З огляду на викладене Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області не є належним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем у таких спорах є забудовник.
У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Науково-виробнича інноваційна фірма "ВІЛП", ТОВ "МЖК "Житлобуд" про зобов`язання виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та № 12/06-2, що свідчить про існування спору між інвестором та забудовником. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року, яким визнано за ОСОБА_5 майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на гараж № НОМЕР_1, не призвело до реального захисту прав інвестора, оскільки право власності на зазначені об`єкти зареєстровано не було. Таким чином, визнання права на майнові права за спадкоємцем ОСОБА_5 - ОСОБА_1 не призведе до реального захисту прав позивача. Враховуючи те. що ОСОБА_1 успадкував об`єкти інвестування - майнові права, підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, подання позову до неналежного відповідача та звернення до суду з неефективним способом захисту, підстави для задоволення позову відсутні.
Апеляційний суд вказав, що предметом спадкування є саме майнові права, що належали ОСОБА_5, а не об`єкти нерухомості. При цьому, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року визнано за ОСОБА_5 майнові права на квартиру та гараж. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правовстановлюючих документів на вказані майнові права, а тому ОСОБА_1 може оскаржити дії нотаріуса у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину, та є правонаступником позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Науково-виробнича інноваційна фірма "ВІЛП", ТОВ "МЖК "Житлобуд" про зобов`язання виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та № 12/06-2, що дає йому можливість реалізувати захист своїх прав.
Аргументи учасників справи
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також здійснити розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що будь-які права відмінні від права власності, тобто права на чуже майно (майнові права) є об`єктом цивільних прав, обіг який не обмежений законодавством, а отже можуть бути передані від однієї особи іншій особі у порядку спадкування. Особа, яка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом є спадкоємцем з часу відкриття спадщини. Відповідно до цивільного законодавства спадкоємець успадковує все майно спадкодавця, у тому числі майнові права. При цьому закон визначає, що право на отримання свідоцтва про право на спадщину є позитивним правом спадкоємця, яке передбачає підтвердження факту набуття у власність майна, одержаного ним у порядку спадкування. Суд послався на постанову Верховний Суд України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, однак припустився помилки у застосуванні визначального принципу ? верховенства права, адже навіть "право очікування" є об`єктом вільного цивільного обігу і не обов`язково має бути реалізоване, натомість упродовж дії "очікування" може бути відчужене (подароване, продане, передане в управління), набуте або знищене. Відтак припущення суду про те, що визнання права власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом у вказаній ситуації не буде належним способом захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача є хибним. З цих же підстав неможливо погодитись про те, що предметом позову є невизнання права власності на об`єкти нерухомості. Мотивувальна частина рішення суду є самостійною зміну предмета позову і розгляд позовних вимог в контексті "права очікування", в той час як передумовою для звернення до суду є порушення права позивача на отримання свідоцтва про право власності на майно (майнові права) в порядку спадкування. Об`єктивним проявом порушення його прав на отримання свідоцтва про право власності на майно стала саме постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Суди не врахували, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 липня 2019 року за його матір`ю було визнано майнові права на об`єкти інвестиційної діяльності, внаслідок чого вона мала б права (якби не померла) володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами, а також набути первісне право на новостворений об`єкт інвестування. У свою чергу він, як спадкоємець, має права на визнання за ним такого ж обсягу прав. За життя спадкодавець не змогла зареєструвати право власності на нерухоме майно, в тому числі через небажання підписувати акт приймання-передачі нерухомого майна з боку забудовника, внаслідок чого до нього перейшли права та обов`язки інвестора (забудовника), які належали його матері. Він об`єктивно не міг надати технічну документацію на нерухоме майно нотаріусу Доценко А. М. (що було причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину), оскільки він не отримав майнових прав своєї матері на нерухоме майно, а тому не міг отримати первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Суди попередніх інстанцій встановили факт спадкування майнових прав, однак відмовили у визнанні права власності.
Реалізуючи своє право на звернення до суду, у зв`язку із невизнанням свого права на спадщину, він визначив відповідачем у справі територіальну громаду, в межах якої знаходиться спадкове майно, оскільки за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Разом з тим суд першої інстанції до участі у справі залучив у якості третіх особі: ТОВ "МЖК Житлобуд", ТОВ "Науково-виробнича іноваційна фірма "ВІЛП", ОСОБА_2, однак жодного обґрунтування щодо можливого впливу судового рішення у спадкових справах на права та обов`язки вказаних осіб суд не навів. Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги та використав під час ухвалення рішення позапроцесуальний документ - відзив третьої особи, тоді як третя особа реалізує свої права на подання заяви по суті виключно у формі пояснень.
20 вересня 2022 року ТОВ "МЖК Житлобуд" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити к задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що якщо об`єкт вже введено у експлуатацію, а інвестор не має необхідних документів для оформлення права своєї власності на нього, то у такому випадку, належним та ефективним способом захисту його права буде визнання права власності на об`єкт інвестування. У матеріалах справи відсутні дані про повне внесення коштів за договором. Крім того, є відомості про продаж гаражу іншій особі. За таких обставин судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту його прав. При цьому, слід звернути увагу на те, що суд, який розглядає справу, може самостійно обирати норму права, яка забезпечить найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, проте, правовідносини, які стосуються майнових прав на об`єкт інвестування та правовідносини, які стосуються визнання права власності на спадкове майно, не є тотожними, і регулюються різними спеціальними нормами права, що, відповідно, впливає на предмет та підстави відповідних позовів, які суд змінювати самостійно та проти волі позивача не має права. Суд встановив, що станом на час розгляду справи у Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області перебуває цивільна справа № 524/3427/20 за позовом ОСОБА_5 (покійної матері позивача) до ТОВ "Науково-виробнича інноваційна фірма "ВІЛП", ТОВ "МЖК ЖИТЛОБУД" про зобов`язання виконати умови договорів. Також справа, предметом якої було визнання права власності на майнові права на нерухоме майно за названими договорами купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та 12/06-2, переглядається у касаційному порядку. Оскільки позивач успадкував майнові права на об`єкти інвестування в силу закону і заповіту, то ефективним способом захисту його прав буде оскарження дій нотаріуса, про що також зазначила і апеляційна інстанція.
16 вересня 2022 року Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області подала до Верховного Суду письмові пояснення, у яких просила ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19, від 28 травня 2020 року у справі
№2-2317/11).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 12 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ "МЖК "Житлобуд" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1. Предметом вказаного договору є придбання покупцем ОСОБА_5 майнових прав на квартиру у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_4, характеристика якої встановлена у специфікації ? додатку № 1 до цього договору. Продавцем майнових прав та забудовником за договором вказано відповідно ТОВ "МЖК "Житлобуд" і ТОВ "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП".
Цього ж дня, між ОСОБА_5 та ТОВ "МЖК "Житлобуд" укладено договір купівлі-продажу майнових прав за № 12/06-2. Предметом вказаного договору є придбання покупцем ОСОБА_5 майнових прав на гараж за будівельною адресою: АДРЕСА_4, детальна характеристика якого встановлена у специфікації ? додатку № 1 до цього договору. Продавцем майнових прав та забудовником за договором вказано відповідно ТОВ "МЖК "Житлобуд" і ТОВ "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП".
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року у справі № 524/39/18 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "МЖК "Житлобуд", ТОВ " Науково - виробнича інноваційна фірма "ВіЛП", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_5 майнові права на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, згідно з договором № 12/06-1, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ "МЖК "Житлобуд" та ОСОБА_5 ; гараж № НОМЕР_1, загальною площею 21,70 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_6, згідно з договором № 12/06-2, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ "МЖК "Житлобуд" та ОСОБА_5 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вказаним рішенням, крім іншого, встановлено, що замовнику будівництва, тобто ТОВ "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП", ДАБК України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта: багатоквартирного житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по АДРЕСА_4, як нового будівництва, проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. За заявою відповідача, на підставі розпорядження Кременчуцького міського голови від 04 квітня 2018 року за № 108-Р вказаному об`єкту було присвоєно поштову адресою: АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про поштову адресу. ТОВ "МЖК "Житлобуд", як генеральний підрядник, та ТОВ "Наукова виробнича інноваційна фірма "ВіЛП", як замовник будівництва, відмовилися від складання акта приймання-передачі майнових прав та передачі позивачеві, як покупцеві, майнових прав на приміщення квартири за будівельним номером АДРЕСА_1 на 8-у поверсі будинку та гаражу. При цьому, в судовому засіданні 02 липня 2019 року представник відповідачів передав представнику позивача два примірника акту приймання-передачі майнових прав лише щодо квартири, датованих 12 червня 2012 року.