ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 509/2397/20
провадження № 61-10268св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року у складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності.
Позов мотивований тим, що позивач і відповідач проживали однією сім`єю (спільне проживання, спільний сімейний побут, спільні/взаємні права та обов`язки) з 2005 року до середини 2019 року. Спільне проживання відбувалось у гуртожитку № 4 Одеського Державного Аграрного університету та в квартирі в ЖК "7 Небо". У 2007 році народилась спільна дочка - ОСОБА_4 .
Спільне проживання і особисті сімейні відносини не були зареєстровані сторонами як шлюб. Разом з тим, будучи однією сім`єю, вони набули спільне майно, а саме: 23 липня 2016 року - транспортний засіб 2004 року випуску (виробництва) марки "HYUNDAІ" модель "GETZ" типу "ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В" з номером шасі (кузова, рами) " НОМЕР_1"; 21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний НОМЕР_2 ) загальною площею 4,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (ЖК "7 Небо"); 21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449145551237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (ЖК "7 Небо"); 21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449175751237) загальною площею 5,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (ЖК "7 Небо"); 08 серпня 2018 року - квартиру (об`єкт житлової нерухомості з реєстраційним номером 1619380951237) загальною площею 66 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (ЖК "7 Небо").
Майно зареєстроване на ім`я відповідача, але його набуття здійснювалось в результаті ведення спільного побуту та використання спільних коштів. Позивач та відповідачка проживаючи однією сім`єю, спільно брали участь у придбанні спірного майна. Обидва вони працювали, із своїх заробітків, які за розміром співмірні, формували спільний сімейний бюджет. Після набуття вказаного спільного майна будувалися спільні плани на подальше покращення спільного побуту, матеріального статку та виховання дитини.
Разом з тим, у середині 2019 року ОСОБА_2 заявила, що їм необхідно розлучитись. 06 липня 2019 року, в результаті чергової суперечки, позивач виїхав до іншого місця проживання - до своєї рідної сестри за адресою: АДРЕСА_5, де тимчасово проживає на час подання позову. Іншого місця проживання та/або власного житлового нерухомого майна позивач не має. Спільна дочка позивача та відповідача проживає із нею. Відносини між дочкою та батьком підтримуються. Позивач бере участь у вихованні, утриманні дитини.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд:
визнати транспортний засіб 2004 року випуску (виробництва) марки "Hyundai" модель "Getz" типу "Легковий хетчбек-В" з номером шасі (кузова, рами) " НОМЕР_1" спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
визнати нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449201151237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2
визнати нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449145551237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2
визнати нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449175751237) загальною площею 5,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2
квартиру (об`єкт житлової нерухомості з реєстраційним номером 1619380951237) загальною площею 66 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано транспортний засіб 2004 року випуску (виробництва) марки "Hyundai" модель "Getz" типу "Легковий хетчбек-В" з номером шасі (кузова, рами) " НОМЕР_1" спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449201151237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449145551237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449175751237) загальною площею 5,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано квартиру (об`єкт житлової нерухомості з реєстраційним номером 1619380951237) загальною площею 66 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 спільним сумісним майном, тобто об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 279,50 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що позивач та відповідач, проживаючи однією сім`єю, спільно брали участь у набутті спірного майна. Обидва працювали, із своїх заробітків, які за розміром співмірні, формували спільний сімейний бюджет. Тому спірне майно, яке зареєстроване за відповідачем, є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою.
Апеляційний суд вказав, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Презумпція спільності спірного майна відповідачкою не спростовано. Даючи правову оцінку показанням свідків, апеляційний суд зазначає, що допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки підтвердили факт проживання сторонами однією сім`єю та спільного придбання спірного майна. Посилання апелянта, що з 2018 року відповідач знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком - ОСОБА_5, від якого має дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин не було надано жодних доказів, рішення суду про встановлення такого факту не надано. Надання копії свідоцтва про народження дитини саме по собі не може слугувати підтвердженням вказаного факту, оскільки судом першої інстанції було визначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах до середини 2019 року. Народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 не може мати відношення до вказаної справи, оскільки вказані обставини наступили майже через півтора роки після спливу проживання однією сім`єю позивача та відповідача.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди не прийняли до уваги, що позивач не заявив позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а просив визнати об`єкти нерухомості та транспортний засіб спільним майном і лише в обґрунтування позовної заяви зазначав про факт спільного проживання. Тому суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно обрав предмет та підстави позову і визнав цей факт в описовій частині рішення, при цьому порушивши принципи цивільного судочинства. Для встановлення факту спільного проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа повинна звернутись із відповідною заявою в порядку окремого провадження або, якщо є спір, в позовному провадженні.
Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спірні об`єкти нерухомості та автомобіль були придбані за спільні кошти, та що взагалі сторони вели спільний побут і мали спільний бюджет. Суд попередніх інстанцій необґрунтовано та протиправно розцінюють витяги із реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС за формою ОК-5, ОК-7, надані відповідачем, як беззаперечні докази факту ведення спільного бюджету.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу/проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16. Суди, з метою визначення правового режиму майна, повинні були дослідити не тільки факт його придбання або не придбання за час спільного проживання, але й той факт, що майно було набуто за рахунок спільних коштів та праці позивача та відповідача.
Суди прийняли до уваги показання свідків у справі як належні та допустимі докази спільного проживання позивача та відповідача, а також ведення спільного бюджету (господарства), оскільки жоден із свідків про це не зазначав, більш того, жоден із свідків не підтвердив період спільного проживання, який указував позивач. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19). Так само, присутність на святах, спільних відпочинок, про які зазначали деякі свідки не можуть бути доказом спільного проживання позивача та відповідача та про характер їх відносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18). Позивач зазначає про спільне проживання в період з 2005 року по 2019 року (тобто 14 років), однак жодних спільних фотокарток, квитанцій про оплату комунальних послуг або придбання меблів, побутових товарів до суду надано не було.
Відповідач з 2018 року знаходиться в фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком - ОСОБА_5, від якого має дитину - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зазначав сам позивач у своїй відповіді на відзив на позовну заяву. Відтак висновки суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю до 2019 року суперечать матеріалам справи.
Окрім того, розгляд справи було проведено без належного її повідомлення про дату, час і місце судового засідання та її участі.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що позивач і відповідач проживали однією сім`єю (спільне проживання, спільний сімейний побут, спільні/взаємні права та обов`язки) з 2005 року до середини 2019 року.
Сторони проживали спільно у гуртожитку № 4 Одеського Державного Аграрного університету та у квартирі в ЖК "7 Небо". У 2007 році народилась спільна дочка - ОСОБА_4 .
Сторони, будучи однією сім`єю, набули спільне майно:
23 липня 2016 року - транспортний засіб 2004 року випуску (виробництва) марки "HYUNDAІ" модель "GETZ" типу "ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В" з номером шасі (кузова, рами) " НОМЕР_1";
21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний НОМЕР_2 ) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (ЖК "7 Небо");
21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449145551237) загальною площею 4,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (ЖК "7 Небо");
21 грудня 2017 року - нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1449175751237) загальною площею 5,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (ЖК "7 Небо");
08 серпня 2018 року - квартира (об`єкт житлової нерухомості з реєстраційним номером 1619380951237) загальною площею 66 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (ЖК "7 Небо").
Позивач та відповідачка, проживаючи однією сім`єю, спільно брали участь у набутті спірного майна, зокрема, обоє працювали, із своїх заробітків, які за розміром є співмірними, формували спільний сімейний бюджет. Матеріали справи містять відомості, що позивач на рівні із відповідачкою працював, що підтверджується випискою із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, випискою із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягом із реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС за формою ОК-5, витягом із реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС за формою ОК-7, відомостями із трудової книжки ОСОБА_1 ((а. с. 63-67).