ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 750/1340/20
провадження № 61-5324св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, які є правонаступниками ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року у складі судді Супруна О. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що 04 серпня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування, посвідчений Першою Чернігівською державною нотаріальною конторою, за яким ОСОБА_3 набув право власності (прийняв у дар) незакінчений будівництвом, але не зданий в експлуатацію жилий будинок з надвірними будівлями, процент зносу якого становив 10%, процент готовності 100%, в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 протягом багатьох років закінчував будівництво вказаного будинку.
ОСОБА_3 не міг зареєструвати договір дарування від 04 серпня 1995 року та здійснити реєстрацію житлового будинку через те, що будинок не був добудований.
За усною домовленістю ОСОБА_4 на деякий час залишився зареєстрованим у будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 з дозволу Чернігівської міської ради побудував ще один будинок на земельній ділянці, розташованої за адерсою: АДРЕСА_1 .
05 вересня 2019 року ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області. Також позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2, виданого 09 грудня 2015 року Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області.
На думку позивача, відповідач незаконно отримав вказане свідоцтво на житловий будинок, оскільки на момент реєстрації об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 взагалі не існувало. Крім того, відповідач своїми незаконними діями, увівши в оману орган реєстрації речових прав на нерухоме майно, який в свою чергу порушив вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснивши незаконну реєстрацію, позбавив ОСОБА_3 права власності на будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, якою позивач користується та на якій знаходиться належне ОСОБА_3 нерухоме майно.
Позивач просив:
визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна (житлового будинку, загальною площею 116,4 кв.м, житловою площею 42 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 );
визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26883897 від 09 грудня 2015 року;
скасувати свідоцтво на право власності на нерухоме майно (житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ), індексний номер 49385812 від 09 грудня 2015 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області від 09 грудня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26883897, та свідоцтво на право власності на нерухоме майно (житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ), індексний номер 49385812 від 09 грудня 2015 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
з урахуванням висновків, викладених в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2020 року та постанові Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 116,4 кв. м, житловою площею 42 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем. При цьому, задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора жодним чином не спричинить захисту інтересів позивача;
за змістом частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" редакції від 24 листопада 2022 року, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права;
ефективним способом захисту інтересу позивача буде скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області від 09 грудня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26883897, та свідоцтва на право власності на нерухоме майно (житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ), індексний номер 49385812 від 09 грудня 2015 року;
спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Тому у задоволенні позовних вимог до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить відмовити, оскільки Управління не є належним відповідачем;
доводи відповідача про те, що задоволення позову не призведе до відновлення прав позивачів суд відхилив, оскільки без визнання незаконним рішення про державну реєстрацію спірного майна спадкоємці ОСОБА_3, який є його законним набувачем за договором дарування від 04 серпня 1995 року, не матимуть можливості в законному порядку вчинити усі необхідні дії для офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття речового права на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
заява ОСОБА_4 про застосування позовної давності до вимог позивачів не підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_3 щодо порушення свого права або про особу, яка його порушила, раніше дати, зазначеної у позовній заяві (21 грудня 2019 року).
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
договір дарування від 04 серпня 1995 року незакінченого будівництвом житлового будинку не є укладеним в силу частини другої статті 243 ЦК УРСР 1963 року, оскільки ОСОБА_4 будинок ОСОБА_3 не передавав, продовжував проживати в незакінченому будівництвом будинку, який нібито був подарований, займався добудовою будинку, підключенням комунікацій, проведенням його поточних ремонтів, утримував його за власний рахунок, сплачував комунальні послуги. Тобто, в результаті підписання сторонами договору дарування у позивача не виникло право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок. Відповідно до статті 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором; вказані норми матеріального права не пов`язували виникнення права власності у обдаровуваного на предмет дару ні з датою підписання договору дарування, ні з його нотаріальним посвідченням;
в постанові апеляційного суду не надано правової оцінки посиланням ОСОБА_4 на відсутність у позивача права власності на будинок АДРЕСА_1, та, як наслідок, неправильно обраного позивачем способу захисту його прав;
право власності ОСОБА_3 на спірний будинок не визнано, не зареєстровано, тобто у нього відсутній титул на володіння спірним майном. Фактичним володільцем майна є ОСОБА_4, який не визнає право власності позивача;
суди при вирішенні даної справи не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-167цс16, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17);
договір дарування від 04 серпня 1995 року незакінченого будівництвом будинку за адресою АДРЕСА_1 не є підставою для реєстрації права власності за позивачами на закінчений будівництвом будинок, який отримав номер 11а. Жодних документів про заміну забудовника з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 матеріали справи не містять;
статтею 55 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 02 вересня 1993 року передбачена можливість посвідчення нотаріусом угод про відчуження жилого будинку, будівництво якого не закінчено, але за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження. В договорі дарування від 04 серпня 1995 року відсутнє посилання на відповідне рішення виконавчого комітету, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності такого рішення на час укладення договору дарування від 04 серпня 1995 року;
суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про наявність у позивача (позивачів) права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, проте не зазначили певного моменту (дати) переходу права власності, дати передачі предмету дарування;
оскільки предметом позову у справі № 750/11208/19 були реєстраційні дії щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, а не визнання права власності на житловий будинок, то посилання судів на висновки суду у вказаній справі стосовно наявності права ОСОБА_3 на спірний житловий будинок є безпідставними;
так як суди при розгляді справи зробили висновок про порушення прав позивача/позивачів оспорюваним рішенням державного реєстратора, то у зв`язку із заявою ОСОБА_4 про застосування позовної давності суди зобов`язані застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 750/1340/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа № 750/1340/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу № 750/1340/20 призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-167цс16, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 04 серпня 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір дарування, посвідчений Пилипенко Н. С. державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-61, згідно з яким ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв у дар незакінчений будівництвом, але не зданий в експлуатацію жилий будинок з надвірними будівлями, процент зносу становить 10 % і процент готовності становить 100 %, що знаходиться в АДРЕСА_1 . З надвірних будівель наявні: Б-сарай, В-І - сарай, навіс - ВІ-І, туалет - Г-I, огорожа № 1-2. Вказаний договір не розірваний та недійсним не визнаний.